№ 35526499, 27.11.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/3977/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бородавкіної С.В.,

при секретарі Хрущ Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 28.10.2013 звернувся до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 30 вересня 2013 року: №0000292200 та №0000302200.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що при винесенні акту перевірки податкова курувалася актами перевірки контрагентів: від 11.04.2013 №1058/2240/24267647 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Аграрно-переробний комбінат» та від 10.01.2013 №45/17/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правильності визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту по податковим деклараціям за жовтень та листопад 2012 року». Тобто лише на підставі них зроблено висновок про безтоварність господарських операцій з даними контрагентами. Не дивлячись на те, що між позивачем та ТОВ «Аграрно-переробний комбінат», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були укладені та фактично виконані реальні господарські угоди, всі первинні документи оформлені в повному обсязі та належним чином, що не заперечувалось Ніжинською ОДПІ. В ході перевірки відповідачу були надані всі первинні документи для огляду та аналізу, однак ним зроблено висновок про наявність порушень податкового законодавства в діях позивача, що не відповідає дійсності. Придбані товари у вищезазначених контрагентів були використані в господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" для виробництва кондитерських виробів.

Представник позивача позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та пояснили, що підставою для висновків податкового органу стали акти перевірок контрагентів позивача: від 11.04.2013 №1058/2240/24267647 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Аграрно-переробний комбінат», яким не встановлено факт передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не надання на перевірку) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та від 10.01.2013 №45/17/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правильності визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту по податковим деклараціям за жовтень та листопад 2012 року», перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям протягом жовтня та листопада 2012 року, а також недодержання вимог Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг). Також було зазначено, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 здійснюється поза межами правового поля. Таким чином, під час перевірки позивача не було підтверджено його взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Аграрно-переробний комбінат» та було встановлено безпідставність відображення їх у податковій звітності Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір".

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити виходячи з наступного.

Працівниками Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" за жовтень 2011 року та з ФОП ОСОБА_1 у листопаді 2012 року, за результатами якої складено акт №190/22-14245828 від 12.09.2013 (а.с.10-41).

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

1. п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ СУЕП "Вибір" встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 14108,00 грн., а саме: за 4 квартал 2011 року - 5271,00 грн. та за 4 квартал 2012 року - 8837,00 грн.;

2. п.198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ СУЕП "Вибір" встановлено заниження податку на додану вартість сумі 13000,00 грн., а саме: за жовтень 2011 року - 4583,00 грн. та за листопад 2012 року - 8417,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року: №0000302200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 18526,50 грн., з них: +14108,00 грн. - за основним платежем та 4418,50 грн. - за штрафними санкціями (а.с.8); №0000292200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 19500,00 грн., з них: +13000,00 грн. - за основним платежем та 6500,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.9).

Не погоджуючись з винесеним Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області актом перевірки, позивач подав до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області заперечення від 18.09.2013 №130 (а.с.42-44), однак у відповіді на заперечення Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 25.09.2013 №2271/10/22-016 зазначено про відсутність підстав для зміни висновків, зазначених в акті №190/22-14245828 від 12.09.2013 (а.с.45-58).

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" є: виробництво сухарів і сухого печива, виробництво борошняних виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність фітнес-центрів (а.с.96). Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" є платником податку на додану вартість.

Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" було придбано борошно 1/г у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс" на підставі накладної від 04.10.2011 №599 на загальну суму 27500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4583,33 грн. (а.с.59).

Позивач належним чином розрахувався за придбаний товар, у безготівковій формі, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.62).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс" було виписано податкову накладну від 04.10.2011 №3 на загальну суму 27500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4583,33 грн. (а.с.60).

Доставка товару підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля від 04.10.2011 (а.с.61).

01.02.2012 між фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" (Покупець) було укладено договір №ДГ-0032 (а.с.77).

Відповідно до пп.1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (цукор-пісок) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку-фактури, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до пп.2.1 договору усі розрахунки заданим договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в установі банку на підставі даного договору або рахунку-фактури протягом 03 банківських днів.

Відповідно до пп.3.1 договору товар поставляється партіями відповідно до замовлення Покупця. Вартість кожної партії зазначається в накладній.

Виконання даного договору підтверджується:

- видатковою накладною на цукор білий від 29.11.2012 №РН-02029 на загальну суму 50500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8416,67 грн. (а.с.64);

- рахунком-фактури на цукор білий №СФ-02029 від 29.11.2012 на загальну суму 50500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8416,67 грн. (а.с.63).

Позивач належним чином розрахувався за придбаний товар, у безготівковій формі, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.67-76).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було виписано податкову накладну від 29.11.2012 №2029 на загальну суму 50500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8416,67 грн. (а.с.65).

Доставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 29.11.2012 (а.с.66).

Дані операції були відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується журналами-ордерами та відомостями по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками за жовтень 2011 року, за листопад 2012 року (а.с.85-8).

Відповідно до дозволу Територіального управління Держнаглядохоронпраці по Чернігівській області від 06.02.1998 позивачу було дозволено почати виконання робіт з виробництва кондитерських виробів та оптової торгівлі ними (а.с.136).

Згідно довідки від 20.11.2013 №158 та свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу для доставки товарів позивач використовує власні транспортні засоби: марки ГАЗ 2705-414, реєстраційний номер СВ6474АІ; марки DAIMLER-BENZ, реєстраційний номер СВ2043АЕ; марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер СВ8210АВ, марки ГАЗ 2705, реєстраційний номер СВ5351АА, марки ГАЗ 2705-14, реєстраційний номер СВ5399АА, марки МАЗ 437041 КФ МАЗ, реєстраційний номер СВ9983АА (а.с.139-145).

Згідно договору оренди від 24.10.2013 №24/10/13 позивач орендує житлову будівлю, загальною площею 2803,3 кв.м, розташовану за адресою: м. Ніжин, вул. Носівський шлях, 31 (а.с.146-148). Одержання даного об'єкта в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 24.10.2013 (а.с.149).

Будівництво виробничих, торгівельних та адміністративних приміщень за адресою: вул. Носівський шлях, 31 було завершено та введено даний об'єкт в експлуатацію відповідно до акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об'єкта до експлуатації та розпорядження від 12.08.2003 №212 (а.с.137-138).

Придбані товари були використані в господарській діяльності позивача, а саме під час виробництва готової продукції, що підтверджується, наданими у вибірковому порядку, рецептурами: печива «Вівсяне домашнє», пряника «Княжий», пряника «Бабусині» (а.с.130-135).

На момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" та ФОП ОСОБА_1 були належним чином зареєстровані в якості суб'єктів господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.125-129) та були платниками ПДВ.

Таким чином, суд вважає, що господарські операції з придбання борошна та цукру білого між позивачем та ТОВ "Аграрно-переробний комбінат", ФОП ОСОБА_1 мали реальний характер, оскільки придбання товарів, зазначених у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір", наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку, також господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Як на підставу недійсності правочинів позивача з контрагентами податковий орган посилається на акти перевірок: від 11.04.2013 №1058/2240/24267647 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Аграрно-переробний комбінат» з питань взаємозвірки з платниками податків за період серпень, жовтень 2011 року, в ході якої не встановлено факт передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не надання на перевірку) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, та від 10.01.2013 №45/17/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правильності визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту по податковим деклараціям за жовтень та листопад 2012 року», перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям протягом жовтня та листопада 2012 року, а також недодержання вимог Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг).

Суд зазначає, що викладені в акті обставини, не є підставою вважати правочини такими, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками цих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку. Фактично, висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, зроблено без дослідження договорів, первинних та інших документів ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" та ФОП ОСОБА_1

Крім того, реальність договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 вже встановлювалась в судовому порядку, що підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року (а.с.78-84).

Крім того, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Суд погоджується з посиланням позивача на рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В законодавстві України також закріплено принцип персональної відповідальності, згідно якого особа має нести відповідальність за вчинені нею правопорушення, а не за правопорушення інших осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 30 вересня 2013 року: №0000292200 та №0000302200.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентами позивачу товарів, суд вважає, що позивачем не було порушено вимог Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 30 вересня 2013 року: №0000292200 та №0000302200, з підстав наведених позивачем у позовній заяві, належить задовольнити.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 30 вересня 2013 року: №0000292200 та №0000302200.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030001, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір" (код ЄДРПОУ 14245828) судові витрати в сумі 380,27 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Бородавкіна