№ 3547285, 28.11.2008, Vinnytsia District Administrative Court

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2008 р. Справа № 2-а-12343/08

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання: Пивовар Інні Михайлівні

За участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1, представник за довіреністю

відповідача : ОСОБА_2, представник за довіреністю

розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Хімінвест Транс"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2008 року №0000902320/0 та від 12.09.2008 року №0000892320/0. Позовні вимоги мотивовано наступним.

Податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2008 року №0000902320/0 нараховане позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 343467 грн. та штрафну санкцію в розмірі 171733 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2008 року №0000892320/0 нараховане позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 429333 грн. та штрафну санкцію в розмірі 214667 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту від 04.09.2008 року №2189/2320/33263857 виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ “Сезар СВ”за період з 01.10.2005 року по 31.03.2006 року по податку на прибуток, за період з 01.12.2005 року по 31.03.2006 року по податку на додану вартість.

В акті перевірки зазначено, що позивач не мав права відносити до складу валових витрат суму оплати за поставлену ТОВ “Сезар СВ”продукцію, оскільки на податкових і видаткових накладних стоїть підпис не уповноваженої особи ТОВ “Сезар СВ”Івкевича С.В., а іншої особи. З цієї ж підстави в акті перевірки зазначено, що позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно цих податкових накладних.

Позивач вважає ці податкові повідомлення-рішення незаконними, оскільки факт взаєморозрахунків доведений і не заперечується відповідачем. Позивач здійснив придбання товару у ТОВ “Сезар СВ”, а тому мав право формувати валові витрати і податковий кредит за наслідками цих операцій.

В діях позивача відсутній будь-який умисел на порушення податкового законодавства, у разі його порушення ТОВ “Сезар СВ”, негативні наслідки мають застосовуватись виключно відносно цієї особи.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва на запит ДПІ у м. Вінниці надійшла відповідь про те, що ТОВ “Сезар СВ”взято на податковий облік 03.10.2005 року, зареєстровано платником податку на додану вартість 04.10.2005 року (акт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість від 22.10.2007 року №8/15-4). З моменту реєстрації ТОВ “Сезар СВ” не звітувало до ДПІ.

В поясненні від 24.05.2007 року ОСОБА_3 зазначив, що не підписував жодних документів по ТОВ “Сезар СВ”, а свій паспорт та ідентифікаційний код за винагороду надав незнайомому чоловіку.

Відповідно до висновку спеціаліста Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі -Вінницьке відділення КНДІСЕ) підписи в податкових та видаткових накладних, виданих ТОВ “Сезар СВ”позивачу, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

А тому, відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та підстави для його задоволення відсутні.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення на позов і просили в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімінвест Транс" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 03.12.2004 року за № 11741050001000666.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 03.12.2004 року № 143592, товариство з обмеженою відповідальністю "Хімінвест Транс" зареєстроване як юридична особа.

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 виданого ДПІ у м. Вінниці 24.11.2005 року, ТОВ "Хімінвест Транс" зареєстроване як платник ПДВ.

Як встановлено судом, відповідач в період з 18.08.2008 року по 01.09.2008 року провів виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ “Сезар СВ”за період з 01.10.2005 року по 31.03.2006 року по податку на прибуток та за період з 01.12.2005 року по 31.03.2006 року по податку на додану вартість, про що склав акт від 04.09.2008 року №2189/2320/33263857 (далі -акт перевірки).

На підставі даного акту перевірки відповідачем були прийняті відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 12.09.2008 року №0000902320/0, яким нараховане позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 343467 грн. та штрафну санкцію в розмірі 171733 грн., та від 12.09.2008 року №0000892320/0, яким нараховане позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 429333 грн. та штрафну санкцію в розмірі 214667 грн.

Як зазначено в акті перевірки, перевірка проведена відповідно до ч.13 ст.111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”на підставі постанови слідчого відділу Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_4 від 24.07.2008 року.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні спору не беруться до уваги.

Відповідно до ч.13 ст.111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Проте, Кримінально-процесуальним кодексом України не надано повноважень слідчому призначати та проводити планові чи позапланові перевірки платників податків працівниками органів державної податкової служби, зокрема, ст.ст. 22, 66, 130 Кодексу, на які йде посилання в постанові слідчого від 24.07.2007 року. При цьому суд зазначає, що право слідчого, передбачене ч.1 ст.66 Кримінально-процесуального кодексу України, вимагати проведення ревізій, не надає йому права призначати планові чи позапланові перевірки платників податків працівниками органів державної податкової служби.

Згідно ст.11 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”проведення ревізій здійснюють органи державної контрольно-ревізійної служби. Так, плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.

Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної контрольно-ревізійної служби під час проведення планової чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії; у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної контрольно-ревізійної служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи; у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби; у разі, коли вищестоящий орган державної контрольно-ревізійної служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної контрольно-ревізійної служби здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом державної контрольно-ревізійної служби, та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної контрольно-ревізійної служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної контрольно-ревізійної служби, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал. Позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Орган державної контрольно-ревізійної служби, прокурор або слідчий, який ініціює проведення позапланової виїзної ревізії, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії та дати її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин п'ятої і сьомої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії, а також на вимогу суду - інші відомості.

Враховуючи зазначене, суд не може взяти до уваги як доказ зазначений акт перевірки, оскільки цей доказ одержаний з порушенням закону.

Крім того, відповідач застосував до позивача штрафні санкції, мотивуючи це тим, що податкові накладні від 11.01.2006 року №11, від 13.02.2006 року №15/1, від 15.02.2006 року №17/1, від 16.02.2006 року №20, від 19.02.2006 року №20/1, від 19.12.2005 року №275, від 20.12.2005 року №280, видаткові накладні від 11.01.2006 року №11, від 16.01.2006 року №20, від 13.02.2006 року №15, від 15.02.2006 року №17, від 19.02.2006 року №20, видані позивачу ТОВ “Сезар СВ”, підписані не засновником та директором цього підприємства ОСОБА_3, а іншою невстановленою особою. При цьому відповідач послався на висновки спеціаліста Вінницького відділення КНДІСЕ від 16.07.2008 року №2499 та від 29.08.2008 року №2831 про проведення почеркознавчого дослідження.

Посилаючись на це, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що податкові та видаткові накладні, видані ТОВ “Сезар СВ”, підписані не посадовою особою підприємства і є недійсними.

Суд вважає, що такий висновок відповідача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства з наступних підстав.

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

 а) порядковий номер податкової накладної;

 б) дату виписування податкової накладної;

 в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

 г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

 д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

 е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

 є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

 ж) ціну поставки без врахування податку;

 з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

 и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкові накладні від 11.01.2006 року №11, від 13.02.2006 року №15/1, від 15.02.2006 року №17/1, від 16.02.2006 року №20, від 19.02.2006 року №20/1, від 19.12.2005 року №275, від 20.12.2005 року №280, видаткові накладні від 11.01.2006 року №11, від 16.01.2006 року №20, від 13.02.2006 року №15, від 15.02.2006 року №17, від 19.02.2006 року №20, видані позивачу ТОВ “Сезар СВ”, містять всі передбачені Законом реквізити, скріплені печаткою підприємства.

Згідно абзацу 1 п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між позивачем та ТОВ “Сезар СВ”№2005/12-060 був укладений 19.12.2005 року, податкові та видаткові накладні видані ТОВ “Сезар СВ”в період з 19.12.2005 року по 19.02.2006 року.

Як свідчать матеріали справи, на момент укладення та виконання договору між позивачем і ТОВ “Сезар СВ”останнє було належним чином зареєстрованою юридичною особою, було зареєстроване платником податку на додану вартість, мало відповідне свідоцтво від 04.10.2005 року №НОМЕР_2, видане податковим органом, та індивідуальний податковий номер НОМЕР_3, тобто всі необхідні ознаки належного продавця -платника податку на додану вартість. Відповідачем не надано доказів скасування державної реєстрації цієї особи.

Податкові накладні містять всі необхідні реквізити, скріплені печаткою ТОВ “Сезар СВ”, тобто видані платником податку, зареєстрованим належним чином.

Щодо підпису особи, яка підписала податкові накладні, то в податкових накладних не зазначено, що їх підписав саме ОСОБА_3, а тому відсутні підстави вважати їх підробленими. Підписання від імені юридичної особи податкових накладних не керівником, а іншою особою, не тягне за собою автоматичної недійсності податкових накладних. Чинне законодавство не містить обов'язкової вимоги щодо підписання податкових накладних виключно керівником юридичною особи.

Установчими документами юридичної особи може бути надано право складання та підписання таких документів іншим особам, такі повноваження можуть бути оформлені наказом власника або керівника підприємства, такі дії можуть вчинятись в порядку комерційного представництва, передбаченого ст.243 ЦК України, в порядку договору доручення, передбаченого главою 68 ЦК України.

Всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено того, що особа, яка підписала податкові накладні, не мала повноважень їх підписувати або підписала їх з перевищенням наданих повноважень.

Крім того, надані відповідачем письмові докази містять в собі суттєві розбіжності.

Так, в акті перевірки зазначено, що засновником і керівником ТОВ “Сезар СВ”був ОСОБА_3 Проте, як вбачається з висновків спеціаліста Вінницького відділення КНДІСЕ для порівняльного дослідження були надані зразки підпису громадянина ОСОБА_3 в поясненні від 24.05.2008 року. В результаті проведених досліджень спеціалістом зроблений висновок про неналежність підписів у податкових та видаткових накладних громадянину ОСОБА_3, а не ОСОБА_3, який є засновником та керівником ТОВ “Сезар СВ”.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (ст.70 КАС України).

Згідно ст.65 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Згідно ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Таким чином, суд не приймає до уваги висновок спеціаліста № 2499 за результатами дослідження підписів на податкових накладних складеного 16.07.2008року на вимогу головного відділу податкової міліції про призначення почеркознавчого дослідження. Крім того, відсутні судові рішення, які можуть бути обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає адміністративну справу, що передбачено ст.72 КАС України, зокрема, вирок в кримінальній справі. А тому, висновок спеціаліста, який в акті перевірки зазначається як висновок експерта, не є підставою для звільнення відповідача від доказування правомірності визначення податкового зобов'язання.

Статтею 10 Закону України “Про податок на додану вартість”передбачена відповідальність платника податку за дотримання достовірності та своєчасності визначеності сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. П.7.5 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”також встановлена персональна податкова відповідальність. Своїми же рішеннями відповідач застосував до позивача штрафні санкції за порушення податкового законодавства з боку ТОВ “Сезар СВ”, що є протиправним.

Зазначене стосується і вказаних в акті перевірки порушень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки відповідачем не доведено, що видаткові накладні, видані ТОВ “Сезар СВ”, є недійсними.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, позивач перерахував на користь ТОВ “Сезар СВ”в період з 16.02.2006 року по 26.04.2006 року 2060800 грн., що свідчить про реальний характер господарського зобов'язання між позивачем та ТОВ “Сезар СВ”.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням  права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідач діяв необґрунтовано, не у спосіб, що передбачений законами України.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0000902320/0, № 0000902320/0 від 12.09.2008 року.

А тому, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, податкові вимоги відповідача визнанню протиправними і скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 86, 94, 158, 159, 160, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000902320/0 від 12.09.2008 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000892320/0 від 12.09.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "Хімінвест Транс" документально підтверджений розмір судового збору 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено: 03.12.08

Суддя/підпис/ Мельник-Томенко Жанна Миколаївна