Court ruling № 35443071, 10.10.2013, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 р.Справа № 814/1146/13-а

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції у Миколаївській області до Братської районної державної адміністрації Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ДФІ у Миколаївській області звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просить зобов'язати Братську районну державну адміністрацію Миколаївської області виконати п. 2 і 3 вимоги про усунення порушень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками ревізії фінансово-господарської діяльності Братської РДА Миколаївської області фінансовою інспекцією 26.12.2012 року на адресу відповідача прийнято вимогу про усунення порушень та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства. Зазначена вимога отримана відповідачем, але в добровільному порядку в повному обсязі не виконана, що й стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ДФІ у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що у вересні-листопаді 2012 р. позивачем проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Братської РДА за період 2010-2011 р.р. та завершений період 2012 р. Результати ревізії оформлені актом від 21 листопада 2012 р. № 14-24/68.

В акті ревізії позивач зробив висновок, що всупереч вимогам розпорядження РДА від 30 липня 2007 р. № 288-р, яким визначався розмір орендної плати за користування земельними ділянками, відповідачем укладено довгострокові договори оренди земельних ділянок із заниженням розміру орендної плати, що призвело до втрат місцевого бюджету в загальній сумі 16 408,43 грн. Окрім цього, до умов п.51 договору оренди земельних ділянок відповідачем не включено коефіцієнт нормативної грошової оцінки земель, що призвело до втрат бюджету в загальній сумі 144 040,60 грн.

На підставі акту ревізії 26 грудня 2012 р. ДФІ прийняла вимогу про усунення порушень № 14-08-13-15/7631, в п. 2 якої вимагає від РДА внести зміни до договорів оренди з метою приведення розміру орендної плати у відповідність з вимогами діючих на момент укладання договорів регуляторних актів та стягнути недоотримані доходи в сумі 16 408,43 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

В п. 3 вимагається внести зміни до договорів оренди в частині передбачення положень щодо збільшення розміру орендної плати з урахуванням коефіцієнту 1,756 нормативної грошової оцінки земель і стягнути недоотримані доходи в сумі 144 040,60 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Відповідач частково виконав п. 3 вимоги щодо стягнення коштів, у зв'язку із чим залишок недоотриманої суми складає 35 710 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень Цивільного кодексу України зміна умов договорів є результатом вільного волевиявлення, яке оформлюється відповідним додатком до договору, а тому адміністративний суд не може зобов'язати РДА внести зміни до договорів поза волею всіх сторін договору.

Також суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, зазначив, що звернення до суду із позовом є процесуальним правом особи, яке ґрунтується на принципі диспозитивності і примусити особу використати своє право є неможливим, тому вимоги про зобов'язання відповідача провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення недоотриманих коштівє необґрунтованими, адже примушення особи підготувати позов, сплатити судовий збір, подати його до суду та забезпечити явку представника в судове засідання не є належним захистом порушеного права у розумінні положень КАС України.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до п.7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», органам КРУ надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. В той же час, ст. 15 Закону обумовлює, що лише законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Таким чином, пропозиції щодо усунення наслідків порушення законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, викладені у вимозі, повинні відповідати передбаченим законом способам захисту порушених інтересів держави.

В зв'язку з цим, суд під час розгляду позову повинен пересвідчитися у законності вимог Фінінспекції, що передбачає перевірку обґрунтованості не тільки розрахунків запропонованих до стягнення грошових сум, а й того, що вимогу, направлену до підконтрольної установи, оформлено у відповідності до вимог закону, що вона може бути виконана, а її виконання відновить порушені інтереси держави.

В той же час колегія суддів вважає, що вимога «провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення недоотриманої суми плати за землю за не зміненими договорами оренди та внесення змін в договори оренди землі в односторонньому порядку» фактично є зобов'язанням звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Зі змісту Розділу ІІ Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 6 КАС України, ст. 3 ЦПК України, ст. 1 ГПК України звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів є невід'ємним та гарантованим державою правом, а не обов'язком. З огляду на це, ніхто не може бути зобов'язаний скористатися своїм правом звернутися до суду для захисту своїх або державних інтересів.

Таким чином, вимога відповідача, що була направлена в адресу Братської РДА із зобов'язанням останньої провести претензійно-позовну роботу не ґрунтується на законі та є такою, що прийнята Фінінспекцією із перевищенням наданих їй повноважень, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

З огляду на це, відсутні підстави для зміни чи скасування постанови апеляційного суду, якою відмовлено в задоволенні вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції у Миколаївській області до Братської районної державної адміністрації Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.