Decision № 35431076, 18.11.2013, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" листопада 2013 р. Справа № 906/1507/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. - довіреність №100/16 від 09.01.2013;

від відповідача: Музичук З.Й. - довіреність №5 від 29.10.2013 (в с/з 29.10.2013)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма МБО ЛТД" (м.Житомир)

про стягнення 6310,69 грн.

В судовому засіданні 29.10.2013, у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 12 год. 30 хв. 18.11.2013.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 6310,69грн. заборгованості за постачання теплової енергії.

Представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подала клопотання, які були задоволені судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 25-29, 34-83).

Представник відповідача в судовому засіданні 29.10.2013 наявність заборгованості перед позивачем в сумі 6310,69грн. не заперечувала. В судове засідання після перерви не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася вчасно та належним чином, про що свідчить підписана представниками сторін розписка про оголошення перерви в судовому засіданні (а.с. 32).

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2009 між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (теплопостачальна організація, позивач) та ТОВ "Фірма МБО ЛТД" (споживач, відповідач) був укладений договір №654 купівлі-продажу теплової енергії (далі - Договір (а.с. 7-10)), за п.1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплу енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Посилаючись на п. 4.8. Договору, позивач вказує, що в порушення умов останнього, відповідач не оплатив отримані послуги з теплопостачання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з листопада 2012 по квітень 2013, яка станом на 14.10.2013 становить 6310,69грн. (а.с. 11).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав.

Дослідивши надані до справи документи, врахувавши пояснення представників сторін, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 654 від 01.10.2009 купівлі-продажу теплової енергії (а.с. 7-10).

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до п. 4.8 Договору, всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником...

За п. 5.2. Договору, підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція).

Згідно п. 5.4. Договору, сторони дійшли домовленості, що при наявності заборгованості по даному договору, будь-які платежі, незалежно від зазначення періоду, за який здійснюється платіж, зараховуються в погашення заборгованості починаючи з початку її виникнення.

Так, позивачем, на підставі Договору №654 від 01.10.2009, за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року (включно), були надані відповідачу послуги з теплопостачання та ГВП на загальну суму 10735,87грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками (а.с. 12-18), стосовно отримання яких не заперечував представник відповідача під час розгляду справи. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг належним чином не виконав, сплативши 4425,18грн. (а.с. 36-83).

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що кореспондується з приписами ст. 526 ЦК України.

За ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги з теплопостачання склала 6310,69грн. (10735,87грн. - 4425,18грн), що не заперечували представники сторін в судовому засіданні, вбачається з довідки позивача (а.с. 35) та підтверджено сторонами в підписаному ними Акті звірки розрахунків (а.с. 27).

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 6310,69грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма МБО ЛТД" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Гагаріна, буд. 18, ід. код 13562649)

на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Київська, буд.48, ід. код 35343771):

- 6310,69грн. основного боргу;

- 1720,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.11.2013.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек. з пов.)