№ 35402959, 21.11.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/7021/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіком Торг» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2013 року № 0003102202.

В обґрунтування адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Юбіком Торг» (далі - Товариство) зазначило, що висновки перевіряючої в акті перевірки № 288/22-02/38156344 від 30.08.2013 року не відповідають законодавству, що регулює спірні правовідносини, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним. Так, перевіркою встановлено порушення ст.198 ПК України, в результаті чого зроблено висновок про завищення позивачем показника «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» на 170561 гривень. В основу зазначених висновків покладена оцінка перевіряючої взаємовідносин позивача із ТОВ «Котовський винзавод», яким був поставлений товар. Так, перевіряюча дійшла висновку про безтоварність господарської операції, зважаючи на інформаційні бази «Податкова звітність» ІАІС ДПС «Податковий блок», без дослідження (неприйняття до уваги) будь-якої документації та встановлення будь-яких фактичних обставин. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту за взаємовідносинами із контрагентом здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для віднесення суми ПДВ, сплаченої при придбанні товару, - до податкового кредиту. Висновки про неправомірність включення до податкового кредиту з ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

В судовому засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. В останнє судове засідання не з'явився, згідно наданого до суду клопотання, просив розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 14.05.2013 року № 377-п, згідно з пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 ПК України, співробітником податкової служби проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Юбіком Торг» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій із платником податків ТОВ «Котовський винзавод», їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2013 року, за результатами якої складений акт від 30.08.2013 року № 288/22-02/38156344.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Юбіком Торг» ст.198 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено показник «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в сумі 170561 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 року № 0003102202, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 170561 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що у перевіреному періоді ТОВ «Юбіком Торг» мало господарські відносини із ТОВ «Котовський винзавод».

Так, перевіркою встановлено, що у перевіреному періоді одним із постачальників алкогольної продукції до адреси ТОВ «Юбіком Торг» було ТОВ «Котовський винзавод», яким поставлено продукції на суму 852805,61 гривень (без урахування ПДВ). Сплачений в складі ціни податок на додану вартість в розмірі 170561,22 гривень позивачем віднесений до податкового кредиту на підставі виписаних ТОВ «Котовський винзавод» податкових накладних.

Як убачається з акту перевірки, взявши за основу відомості, що містяться в базах ДПІ, перевіряюча дійшла висновків про безтоварність вищевказаної операції, та про те, що складені контрагентом позивача податкові та видаткові накладні не можуть бути підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Так, згідно бази даних «Подана звітність» ІАІС ДПС «Податковий блок» ТОВ «Котовський винзавод» за квітень 2013 року не надано до податкового органу декларацію по податку на додану вартість, отже не задекларовано податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Юбіком Торг» у квітні 2013 року на відповідну суму.

На підставі цих даних перевіряюча дійшла висновку, що ТОВ «Котовський винзавод» не могло поставити товар на адресу контрагентів-покупців, але при цьому виписувало податкові накладні із зазначенням в них сум податку на додану вартість (податкового зобов'язання), які до бюджету не сплачувалися. У зв'язку із цим податковий кредит з податку на додану вартість, представлений покупцем товарів (робіт, послуг) до відшкодування з бюджету, не приймається, оскільки податковий кредит не підтверджується податковим зобов'язанням продавця цих товарів (робіт, послуг), а податкові накладні не виконують своєї функції і оригінали податкових накладних не підтверджуються копіями, які не можуть розглядатися в якості необхідного підтвердження податкових зобов'язань, оскілки ці податкові накладі не мають статусу юридично значимих.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведеної господарської операції, її зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту за вищерозглянутою операцією, з огляду на наступне.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Дані електронної системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Аналогічна правова викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України 20.09.2012 року по справі за № К/9991/12 та від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Згідно з п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючою в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти; самі порушення висвітлені нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі.

Перевіряючою не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені господарською необхідністю та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товари не придбавались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючою не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарської операції, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши зміст акту перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про нікчемність операції позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та без самостійного дослідження господарської операції дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного позивачем із контрагентом правочину.

Суд також зазначає, що висновки перевіряючої порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9 цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, який несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по господарській операції з контрагентом.

Так, на підтвердження товарності господарської операції представником позивача надано до суду копії договору поставки № 1/4 від 01.04.2013 року, видаткових накладних, податкових накладних, копії договору оренди нежитлового приміщення від 06.03.2013 року № б/н від 06.03.2013 року, додаткової угоди до нього, акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 06.03.2013 року № б/н, акту надання послуг № 703 від 30.04.2013 року, прибуткових касових ордерів, акту приймання продукція (товарів) за якістю.

Крім того, як убачається із наданої позивачем до суду податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Котовський винзавод» за квітень 2013 року, останнє зареєструвало податкові зобов'язання по господарським операціям із позивачем (додаток № 5 до декларації), що повністю нівелює висновки за актом перевірки № 288/22-02/38156344 від 30.08.2013 року та покладені в їх основу посилання.

Також представником позивача надано до суду належні та допустимі докази на підтвердження подальшої реалізації придбаної продукції, які в сукупності з іншими первинними документами, безумовно свідчать про реальність поставки ТОВ «Котовський винзавод» продукції за вищерозглянутим правочином.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ по господарській операції із ТОВ «Котовський винзавод» у перевіреному періоді, у зв'язку із дійсним виконанням господарського договору, укладеного між позивачем та його контрагентом. Отже, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що зменшення відповідачем ТОВ «Юбіком Торг» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 170561 гривень є неправомірним, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлень-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіком Торг» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13 вересня 2013 року № 0003102202.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2013 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк