Decision № 35397720, 19.11.2013, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" листопада 2013 р. Справа № 906/1556/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Гриньок О.А. - довіреність №14-31 від 30.01.2013р.;

від відповідача: Мельник О.М. - довіреність №8265-19 від 29.12.2012р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир)

про стягнення 6999,97 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6999,97грн. заборгованості за неналежне виконання договору №35/19-В на купівлю-продаж природного газу від 30.03.2012р., з яких: 4175,38грн. - пеня, 1974,71грн. - штраф, 835,08грн. - 3% річних, 14,80грн. - інфляційні. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

19.11.2013р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення суми штрафних санкцій з підтверджуючими документами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, надав довідку про стан заборгованості відповідача на день розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, надав усні пояснення щодо підстав зменшення суми штрафних санкцій. Зокрема зазначив, що підприємство перебуває у тяжкому фінансовому становищі, оскільки внаслідок великої кредиторської та дебіторської заборгованості на сьогоднішній день діяльність ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" частково блокована шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно. Таким чином стягнення з відповідача всіх штрафних санкцій призведе до визнання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" банкрутом.

Представник позивача щодо зменшення суми штрафних санкцій заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до ст. 233 ГК України у разі зменшення суми штрафних санкцій суд має об'єктивно оцінити ступінь виконання зобов'язання боржника та майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Оскільки ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на сьогоднішній день також перебуває у скрутному фінансовому становищі, то зменшення штрафних санкцій призведе до погіршення майнового стану позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2012 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (покупець/відповідач) було укладено договір №35/19-В на купівлю-продаж природного газу (а.с.10-16), враховуючи зміни, що були внесені додатковими угодами щодо ціни природного газу, обсягів та періодів його передачі (а.с.17-20).

Відповідно п.1.1 вищезазначеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для забезпечення власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця (п.1.2 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця (п.6.2 договору).

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу протягом березня - липня 2012 року природний газ на загальну суму 760227,10грн., що підтверджуються наступними актами (а.с.21-25):

1) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 133,458 тис.куб.м. від 31 березня 2012 року на суму 485021,06 грн.;

2) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 63,758 тис.куб.м. від 30 квітня 2012 року на суму 231 713,15 грн.;

3) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 4,202 тис.куб.м. від 31 травня 2012 року на суму 15 282,76 грн.;

4) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 3,686 тис.куб.м. від 30 червня 2012 року на суму 13 406,06 грн.;

5) актом приймання-передачі природного газу у обсязі 3,401 тис.куб.м. від 31 липня 2012 року на суму 14 804,07 грн.

Відповідно до п.9.2 договору строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідач станом на день пред'явлення позову здійснив повний розрахунок за одержаний від позивача природний газ, що не заперечується сторонами.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, оскільки сплачував вартість природного газу з порушенням строків, встановлених умовами п.6.1 договору.

Зазначене вбачається, зокрема, із реєстру прийнятих платежів на користь позивача (а.с.27).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1, 6.2 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Спираючись на зазначені умови договору, а також на приписи ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував на суму порушених грошових зобов'язань 4175,38грн. - пені, 1974,71грн. - штрафу, 835,08грн. - 3% річних та 14,80грн. - інфляційних.

Відповідні розрахунки додано до позовної заяви (а.с.8-9).

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні просить врахувати важкий фінансовий стан товариства та зменшити розмір штрафних санкцій на 98%.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив зобов'язання щодо оплати отриманого товару в строки, встановлені договором.

Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, 7% штрафу, трьох відсотків річних та інфляційних, суд дійшов до висновку, що вони здійснені вірно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд при прийнятті рішення вправі у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 рудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд не приймає викладені у відзиві на позов доводи щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки збитковість підприємства та наявність у відповідача дебіторської заборгованості не є підставою для зменшення штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань.

Також відповідачем не надано доказів щодо відсутності на його рахунках коштів на даний час, зокрема, доказів щодо відкритих рахунків у банківських установах (довідки відповідного податкового органу) та наявності коштів на них (довідок банків).

Виходячи з наведеного та рівності інтересів сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Вимоги відповідача щодо зменшення розміру інфляційних та річних не ґрунтуються на законі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач розрахунок пені, штрафу, інфляційних та річних не спростував, позов не оспорив.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного сторонами договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенко-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 03344071)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (00001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) - 6999,97грн., з яких: 4175,38грн. - пеня, 1974,71грн. - штраф, 835,08грн. - 3% річних, 14,80грн. - інфляційні, а також 1720,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22 листопада 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)