Court ruling № 35361300, 05.11.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року м. Київ К/800/17194/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Маринчак Н. Є. Рибченко А. О.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревопросочувальний комбінат» на постанову та ухвалуЧеркаського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 рокуу справі№ 2а/2370/3338/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревопросочувальний комбінат»до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року у справі № 2а/2370/3338/2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 189, 201 Податкового кодексу України, ст. 86, п. 3 ст. 159, п. 3 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Золотоніською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби документальної невиїзної перевірки діяльності ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт № 1754/2301/35550206 від 16.12.2011 року, зафіксовано порушення позивачем вимог п. п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 53 959,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 року № 1497/0000742301, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 53 959,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 13 490,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, безпідставному формуванні податкового кредиту за документами первинного податкового обліку, що містять недостовірну інформацію.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору поставки, укладеного між ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» (покупець) та ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж» (постачальник) від 30.04.2011 року, не підтверджується наявними у справі доказами,. відповідачем правомірно нараховано платнику суми зобов'язань оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові.

Посилання скаржника не те, що згідно спірного договору відповідальність за поставку товару несе ПП «УНТК «Енергоспецмонтаж», підлягають відхиленню, оскільки п. 2.2 договору визначено, що продукція завантажується у напіввагони, а покупець може надати інший, власний транспорт для завантаження та перевезення товару.

Також необґрунтованими є доводи позивача на можливість усної зміни сторонами умов договору поставки, адже в силу положень ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Крім того в п. 8 договору зазначено, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою. Зміни чи доповнення, додаткові угоди, специфікації до цього договору є невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, коли вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками.

Твердження скаржника на невірне застосування судом ст. ст. 204, 228 Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочинів підлягає відхиленню, оскільки підставою для відмови в позові стали висновки про нереальність операцій по спірному договору.

Решта доводів касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревопросочувальний комбінат» відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 року у справі № 2а/2370/3338/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Н. Є. Маринчак

А. О. Рибченко