Court ruling № 35359337, 24.10.2013, Dnipropetrovsk Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/14040/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання:Шелепова Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі № 2а/0470/14040/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012р. за № 0000392202,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000392202 від 14.11.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача, що фінансово-господарські операції з поставки товарів (робіт послуг) між позивачем та ТОВ "Міранда Груп" є нікчемними відповідно до ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, оскільки первинними документами підтверджено виконання угоди, а тому відсутні правові підстави визначення щодо порушення позивачем абз. "а" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, абз. "а" п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011р. на загальну суму 493349,32грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013р. позов будо задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції тне надано належної оцінки всім доказам у справі. Так, результатами перевірки контрагента позивача встановлено відсутність можливості здійснення господарських операцій з підстав відсутності трудових ресурсів, складських приміщень, офісного приміщення, також відсутнє фактичне місцезнаходження.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.

Представник позивача до суду не з'явився. Про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Заслухавши представника відповідача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що матеріалами справи доведено виконання угоди між позивачем та контрагентом, а також використання придбаної продукції у господарській діяльності. Наявні у позивача первинні документи є підставою для формування податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Міранда Груп" за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складно акт №4138/220/30431978від 29.10.2012 року.

Перевіркою встановлено віднесених за червень 2011р. сум ПДВ до складу податкового кредиту та за правочином здійснення якого підтвердити неможливо; операції з купівлі ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України" товарів у ТОВ "Міранда Груп" порушують ч.ч. 1,5 ст.203, ч.ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України у частині недодержання у момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства; а тому встановлено порушення ТОВ "Інвестиційна компанія "Метал України" абз. "а" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, абз. "а" п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011р. на загальну суму 493349,32 гривень.

До такого висновку перевіряючи дійшли посилаючись на результати перевірки контрагента позивача іншою ДПІ.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012р. за № 0000392202.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ "Міранда Груп" було укладено договір поставки № 10/04-МУ від 10.04.2011р. (специфікації від 10.04.2011р. за № 1 та від 06.06.2011р. за № 2), предметом якого є постачання товару - алюмінієвий сплав.

Як доказ виконання вказаного договору позивачем надані копії наступних документів: договору поставки № 10/04-МУ від 10.04.2011р. (специфікації від 10.04.2011р. за № 1 та від 06.06.2011р. за № 2); договори оренди нежилих приміщень від 01.01.2010р. за № 01/01, додатком до нього та погодженням про змінення та доповнення до нього від 01.01.2010р.;акту приймання-передачі майна за договором оренди нежилих приміщень від 01.01.2010р. за № 01/01; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Л-00000035; форма № 1 за 02 квартал 2011 року з двома квитанціями № 2; оборотно-сальдовою відомістю по розрахунку:10, необоротні активи за червень 2011р.; сертифікати заводських випробувань: SAAA9110098, SAAA93970032, SAAA993180567; сертифікат партії F 618/9006 RU; картка розрахунку:631: контрагенти: ТОВ "Міранда груп", договір поставки № 10/04-МУ від 10.04.2011р.; податкова накладна № 115 від 20.06.2011р.; видаткова накладна № РН-0620/06 від 20.06.2011р.; товарно-транспортні накладні від 17.06.2011р., від 18.06.2011р., від 19.06.2011р., від 20.06.2011р.; виписки із особового рахунку: за № 26/07/11, № 27/07/11, № 28/07/11, № 29/07/11, № 03/08/11.

Передумовою визначення грошового зобов'язання з ПДВ у цій справі був договір на поставку товару укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ "Міранда Груп", відповідно до якого продавець, як платник податку здійснює операцію з постачання товарів, що є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, а покупець (позивач) здійснює операцію з придбання товарів, що є об'єктом оподаткування. В межах виконання договору відбулася поставка товару, що підтверджено видатковими накладними та виписаними контрагентом позивача податковими накладними на користь позивача, а позивачем здійснена оплата за отриманий товар, у тому числі ПДВ. Ці операції визнані податковим органом як недійсні. При цьому податковий орган свою позицію обґрунтовує відсутністю контрагента позивача за місцем знаходження юридичної особи, відсутністю трудових ресурсів тощо.

Так, правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно норм ПК України, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства (статті 198, 201 ПКУ).

Судом першої інстанції встановлено, що керуючись положенням ст. 198 ПКУ, позивачем було сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих контрагентом позивача. На час здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрован у ЄДР та мав спеціальну податкову правосуб'єктність. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Також платник ПДВ (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів у ланцюгу.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, одержаних з дотриманням закону доказах.

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції, що податковий орган не довів те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо встановлення відповідачем нереальності вчинення правочину слід зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано в суді апеляційної інстанції, зобов'язання за вищевказаним договором виконувались сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним, проте таких доказів суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з урахуванням норм матеріального права, задовольняючи позовні вимоги.

Таким чином доводи відповідача в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі № 2а/0470/14040/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012р. за № 0000392202 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 15 листопада 2013року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова