Decision № 35355093, 08.11.2013, Pishchanka District Court of Vinnytsia Oblast

РІШЕННЯ

(заочне)

іменем України

142/1443/13-ц

2/142/337/13

"08" листопада 2013 р.

Піщанський районний суд

Вінницької області

в складі : головуючого судді Боднара В.В.

при секретарі Ласка Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанського районного центру соціальних служб сім*ї , дітей та молоді про зарахування на посаду фахівця із соціальної роботи , -

ВСТАНОВИВ :

Своїм позовом до суду ОСОБА_1 просив зобов*язати Піщанський районний центр служб для сім*ї , дітей та молоді в особі його директора зарахувати його на посаду фахівця із соціальної роботи з 22.03.2013 року та стягнути з відповідача на його користь зарплату за час вимушеного прогулу за період з 22.03.2013 року по день винесення судового рішення із розрахунку посадового окладу фахівця із соціальної роботи ; поновити йому строк звернення до суду , як пропущений по поважній причині , звільнивши від сплати судових витрат .

При цьому посилався на те , що перебуває в якості безробітного в Піщанському РЦЗН з 12.04.2010 року і в даний час не отримує допомоги по безробіттю . 22.03.2013 року звернувся до відповідача із заявою про зарахування його на посаду фахівця із соціальної роботи . Проте листом відповідача від 19.04.2013 року йому було відмовлено за відсутністю відповідної освіти .

Вважав дану відмову необґрунтованою , оскільки питання відбору кандидатів на посаду мала вирішувати конкурсна комісія , засідання якої 09.04.2013 року не відбулось , а було проведено засідання робочої групи з питань працевлаштування .

У липні та серпні 2012 року на зазначені посади були прийняті особи , які також не відповідали кваліфікаційним вимогам , відповідно до протоколів від 01.06.2012 р. та 31.07.2012 р.

Посилаючись на Конституцію України , КЗпП України наголошував на рівноправність громадян , заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу ;у відповідності до ст.. 1 Протоколу № 12 Конвенції про захист прав людини та основних свобод - на заборону дискримінації за будь яких ознак .

Дану відмову оскаржив до голови РДА , проте листом від 17.05.2013 р. отримав повідомлення про обґрунтованість відмови .

Також в цей час у Піщанському райсуді , а потім в апеляційному суді Вінницької області , розглядалась аналогічна справа з тими ж вимогами до даного відповідача . Судовими рішеннями йому було відмовлено у задоволення позову , про що йому стало відомо 13.08.2013 року .

Вважав дані обставини поважними причинами пропуску ним строку звернення до суду з позовом .

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримав та пояснив , що в листі відповідача від 09.04.2013 р. про відмову йому в прийнятті на роботу немає посилання на нормативно-правовий акт , яким би врегульовувалась невідповідності його освіти , не вказані кваліфікаційні вимоги до претендента на дану посаду . Також посилався на незрозумілість яким саме органом вирішувалось питання про долю претендентів , оскільки згідно протоколу ( а.с. 6 ) засідала робоча група , а не конкурсна комісія , на яку він запрошувався . Вважав , що комісія повинна була бути створена на підставі розпорядження директора центру , який не може бути її членом . Крім того посилався на те , що в той же час на роботу була прийнята з випробувальним терміном особа , яка також , на його думку , не має відповідної освіти . Не заперечував , що неодноразово звертався до в.о. директора центру з усним проханням зарахувати його на роботу хоч на 1-3 місяці , для того , щоб в його трудовій книжці , як перебуваючому на обліку в РЦЗ, були записані відомості про певний період роботи .

Відповідач , будучи належно повідомлений , про що свідчать розписки , в судові засідання не з*явився , не повідомивши про причини неявки і не звернувшись із заявою про розгляд справи у його відсутність , а тому суд розглянув справу у відповідності до ст.ст. 169 ч. 4 , 224 ч. 1 ЦПК України .

Аналізуючи встановлене , суд приходить до висновку , що позов не підлягає задоволенню за безпідставністю , виходячи з наступного .

Дійсно , згідно наявної в матеріалах справи заяви ( а.с.3 ) ОСОБА_1 звернувся до відповідача 22.03.2013 року з проханням зарахувати на посаду фахівця із соціальної роботи і 09.04.2013 року , після засідання робочої групи , яка рекомендувала відмовити в його прийнятті на роботу , отримав про це повідомлення від 09.04.2013 року в.о. директора центру про відмову у зв*язку з невідповідністю його освіти кваліфікаційним вимогам ( а.с.5-6 ) . 21.05.2013 року позивач отримав на своє звернення відповідь голови РДА , в якому зазначено , що відмова в прийнятті його на роботу обґрунтована з посиланням на наказ Міністерства соціальної політики від 25.05.2012 року № 324 « Про затвердження нової редакції кваліфікаційної характеристики « Фахівець із соціальної роботи « . У відповіді також міститься посилання на те , що направлення та індивідуальний план пошуку роботи не є обов*язковою умовою для роботодавця щодо зарахування на роботу , а також про відсутність вакантних посад ( а.с.7 ) .

Позивач , звернувшись до суду , визначив свої правовідносини з відповідачем як трудові , пославшись на відповідні норми КЗпП України .

Статтеєю 233 ч. 1 КЗпП встановлено тримісячний строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору .

Судом встановлено , що ОСОБА_1 дізнався про відмову в прийнятті на роботу в квітні 2013 року , отримавши відповідь в.о. директора від 09.04.2013 року . Саме з часу отримання даної відповіді у позивача виникло право звернення до суду за захистом свого права та почався перебіг тримісячного процесуального строку .

Пунктом 4 Постанови ПВСУ № 9 ВІД 06.11.1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів « визначено , що суд при розгляді трудового спору зобові*язаний перевірити та обговорити причини пропуску строків звернення до суду та прийняти рішення про можливість поновлення чи не поновлення строку . Якщо тримісячний строк пропущено без поважних причин , у позові може бути відмовлено з цих підстав за безпідставністю вимог, але при цьому суд зобов*язаний з*ясувати не тільки причини пропуску строку , а й права та обов*язки сторін .

Посилання позивача на те , що до звернення до суду він звертався за вирішенням питання працевлаштування до голови РДА , про перебування на розгляді судів цивільної справи до того ж відповідача , з тими ж вимогами , про наслідки розгляду яких йому стало відомо 13.08.2013 року суд до уваги не бере , як поважні причини пропуску строку звернення до суду , оскільки позивачу ніщо не заважало своєчасно звернутись до суду .

Відповідно до ст. 21 КЗпП України укладання трудового договору потребує згоди не тільки працівника , а й власника або уповноваженого ним органу .

Дійсно , згідно протоколу засідання робочої групи від 09.04.2013 року позивачу було практично відмовлено у працевлаштуванні і рекомендовано прийняти на роботу одного з трьох претендентів у зв*язку з відповідністю рівня освіти кваліфікаційним вимогам до посади фахівця із соціальної роботи .

Відповідно до наказу Міністерства соціальної політики від 25.05.2012 року № 324 кваліфікаційною вимогою до посади фахівця із соціальної роботи є повна вища освіта відповідного напрямку підготовки ( спеціаліст ) без вимог до стажу роботи .

Таким чином комісія віддала перевагу кандидату з вищою педагогічною освітою .

Відповідно до п. 6 вищевказаної постанови при обґрунтованості позову про укладання трудового договору , суд зобов*язує власника укласти такий трудовий договір в разі порушення гарантій , передбачених ст. 22 КЗпП України або в разі , коли власник зобов*язаний укласти трудовий договір з певною категорією осіб .

Позивачу відмовлено в прийнятті на роботу у зв*язку з відсутністю певного освітнього рівня , який відповідає кваліфікаційним вимогам до посади спеціаліста , а не за ознаками , якими охоплюється поняття « дискримінація « - раса , колір шкіри , політичні переконання та інше .

Посилання позивача на застосування при вирішенні питання про його працевлаштування дискримінації , оскільки наказом відповідача від 01.08.2012 року на таку ж посаду була прийнята особа без належної освіти , в чому на його думку також було проявлено принцип дискримінації по відношенню до нього , суд до уваги не бере , оскільки дана особа була прийнята на роботу з випробувальним терміном з зобов*язанням взяти участь у відповідному семінарі для підвищення свого професійного рівня .

На відміну від цієї особи , як встановлено з пояснень самого відповідача , його намір на встановлення трудових правовідносин з відповідачем мав за мету отримати відповідний запис в трудовій книжці , а не можливість працювати на даній посаді .

Вимогу позивача щодо виплати йому заробітку за час вимушеного прогулу не ґрунтуються на вимогах ст. 235 КЗпП України .

На підставі ст.ст. 21 , 22 , 233 , 235 КЗпП України , керуючись ст.ст.15 , 57 , 208 , 209 , 212-215 , 292 , 294 ЦПК України , суд , -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Піщанського районного центру соціальних служб для сім*ї , дітей та молоді про зобов*язання зарахувати його на посаду фахівця із соціальної роботи з 22 березня 2013 року , стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 22.03.2013 року по день винесення судового рішення із розрахунку посадового окладу фахівця із соціальної роботи та поновлення строку звернення до суду відмовити за безпідставністю вимог .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів з часу проголошення , а особами , які не були присутні при його проголошення в той же термін з часу отримання його копії .

Суддя