№ 35351206, 20.11.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/7544/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Укрпродекспо-Юг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.08.2013 року №№ 0000352260, 0000362260.

В обґрунтування адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Укрпродекспо-Юг» (далі - Підприємство) зазначило, що висновки перевіряючих в акті перевірки № 578/15-53-22-6/36502373 від 19.07.2013 року не відповідають законодавству, що регулює спірні правовідносини, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними. Так, перевіркою встановлено порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого зроблено висновок про заниження податку на прибуток на суму 8655 гривень та податку на додану вартість на суму 8242 гривень. В основу зазначених висновків покладена оцінка перевіряючих взаємовідносин позивача із ПП «Гамма-плюс», яким були поставлені товарно-матеріальні цінності (лузга соняшника гранульованого (пеллети) у біг-бегах або насипом). Так, перевіряючі дійшли висновку про безтоварність господарської операції, зважаючи на акт перевірки контрагента позивача, без дослідження (неприйняття до уваги) будь-якої документації та встановлення будь-яких фактичних обставин. Разом із тим, позивач зазначає, що формування валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами із контрагентом здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів для формування валових витрат та податкового кредиту, що є підставою для віднесення витрат до валових, а суми ПДВ, сплаченої при придбанні товару, - до податкового кредиту. Висновки про неправомірність формування валових витрат та включення до податкового кредиту з ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.

В судовому засідання представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлення ДПІ у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 12.07.2013 року № 000046/62, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до Наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 12.07.2013 року № 100, співробітником податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Укрпродекспо-Юг» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Гамма Плюс» за травень 2012 року, за результатами якої складений акт № 578/15-53-22-6/36502373 від 19.07.2013 року (а.с.54-59).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укрпродекспо-Юг» вимог пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2012 року на суму 8655 гривень та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду в сумі 8242 гривень за травень 2012 року.

Не погодившись із викладеними у вказаному акті перевірки висновками, ТОВ «Укрпродекспо-Юг» подало заперечення від 24.07.2013 року № 2-49 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, які відповіддю від 30.07.2013 року № 2080/10/15-53-22-6/50 (а.с. 67-68) залишені без задоволення.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.08.2013 року № 0000352260, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 8655 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 2164 гривень, від 02.08.2013 року № 0000362260, яким Підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8242 гривень.

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Укрпродекспо-Юг» оскаржило останні в адміністративному порядку (первинна скарга від 05.08.2013 року № 2-50 (а.с.72-77), повторна скарга від 05.09.2013 року № 2-77 (а.с.87-93)), в результаті чого спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін (рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.08.2013 року № 613/10/15-32-10-02-07 (а.с. 79-82), рішення про результати розгляду повторної скарги від 26.09.2013 року № 11939/6/99-99-10-01-15 (а.с.96-98)).

Не погодившись із результатами адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, ТОВ «Укрпродекспо-Юг» звернулось за судовим захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що у перевіреному періоді ТОВ «Укрпродекспо-Юг» мало господарські відносини із ПП «Гамма-Плюс».

Так, на виконання укладеного між позивачем (Покупець) та ПП «Гамма-Плюс» (Продавець) договору купівлі-продажу від 04.05.2012 року № 04/05-12 (а.с.12-13), ПП «Гамма-Плюс» поставило на користь позивача товар (лузгу соняшникову гранульовану). Суми витрат в розмірі 41211,67 гривень (без ПДВ) на придбання товару включені позивачем на підставі видаткової накладної від 14.05.2012 року № РН-0000156 до валових витрат, а сплачений в складі ціни податок на додану вартість в розмірі 8242,33 гривень віднесений до податкового кредиту згідно з податковою накладною № 56 від 14.05.2012 року.

Як убачається з акту перевірки, взявши за основу відомості, що містяться в базах ДПІ, акт перевірки контрагента позивача, перевіряюча дійшла висновків про безтоварність вищевказаної операції, та про те, що складені контрагентом позивача податкові та видаткові накладні не можуть бути підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та підставою для формування валових витрат.

Так, згідно бази даних «Податковий блок» встановлено, що ПП «Гамма-Плюс» не включено до складу зобов'язань за травень 2012 року суму податку на додану вартість в розмірі 8242,23 гривень по взаємовідносинам із позивачем.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Дані електронної системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Аналогічна правова викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України 20.09.2012 року по справі за № К/9991/12 та від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Також, в основу висновків щодо нікчемності укладеного між позивачем та ПП «Гамма-Плюс» правочину перевіряюча поклала зміст акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гамма-Плюс» від 09.10.2012 року № 1916/22-5/30047509.

Отже за висновками перевіряючої позивачем безпідставно віднесено до валових витрат та до складу податкового кредиту витрати по операціями із ПП «Гамма-Плюс», так як по ним відсутнє документальне підтвердження у вигляді податкових та видаткових накладних на придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведеної господарської операції, її зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за вищерозглянутою операцією, з огляду на наступне.

Згідно з п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючою в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти; самі порушення висвітлені нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі.

Перевіряючою не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені господарською необхідністю та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товари не придбавались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючою не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарської операції, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши зміст акту перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про нікчемність операції позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та без самостійного дослідження господарської операції дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного позивачем із контрагентом правочину.

Суд також зазначає, що висновки перевіряючої порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, який несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по господарській операції з контрагентом.

Так, на підтвердження товарності господарської операції представником позивача надано до суду копії договору на перевалку вантажів, акту виконаних робіт із зазначенням виду та кількістю обробленого вантажу, договору про надання послуг з прийому, відправлення, переадресування та переробкою вантажів, акту виконаних робіт щодо попереднього присвоєння номера відправки для оформлення ВМД та щодо маневрових робіт, товарно-транспортних накладних, зовнішньоекономічного контракту, які в сукупності з іншими первинними документами, безумовно свідчать про реальність поставки продукції, її подальшу реалізацію.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесені суми витрат до валових та сформовано податковий кредит з ПДВ по господарській операції із ПП «Гамма-Плюс» у перевіреному періоді, у зв'язку із дійсним виконанням господарського договору, укладеного між позивачем та його контрагентом. Отже, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що зменшення відповідачем ТОВ «Укрпродекспо-Юг» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8242 гривень та збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 8655 гривень і застосування штрафних санкцій в сумі 2164 гривень є неправомірним, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Укрпродекспо-Юг» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 02.08.2013 року №№ 0000352260, 0000362260.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2013 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк