Court ruling № 35347585, 20.11.2013, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/11140/13 Справа № 0417/16763/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В.П. Доповідач - Глущенко Н.Г. Категорія 19/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Колодяжної Н.Є., Осіяна О.М.

при секретарі - Біленькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 28 березня 2013 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, перевід права покупця, скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИЛА:

Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 28.03.2013 року постановлено ухвалу про відмову ОСОБА_2 в задоволенні її заяви про забезпечення позову / а. с. 22 /.

З цією ухвалою не погодилася позивачка ОСОБА_2 і звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, задовольнивши її заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права / а. с. 24-26 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду - скасувати з наступних підстав.

Суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було розглянуто заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову / а. с.20-21 / і 28.03.2013 року постановлено ухвалу про відмову в задоволенні її заяви про забезпечення позову / а. с.12 /.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України - суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

Частина 2 ст.151 ЦПК України передбачає, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України - забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч. 5 ст. 153 ЦПК України - про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Відповідно до ст.ст.151,153 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.1 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ,- єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні її заяви про забезпечення позову суддя виходив з того, що в заяві не зазначені підстави для забезпечення позову та не вказані підстави, які свідчать про те, що не прийняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та не надано правовстановлюючих документів, підтверджуючих право власності на майно (квартиру).

Однак, з такими висновками суду погодитися неможна, оскільки вони не відповідають обставинам і матеріалам справи та вимогам процесуального права.

Так, в матеріалах справи на а. с. 20 знаходиться заява ОСОБА_2 про забезпечення позову, де нею чітко зазначено підстави для забезпечення позову. Зокрема, позивачка вказує на ту обставину, що предметом спору є квартира АДРЕСА_1, власником якої є відповідач ОСОБА_3, який на даний час фактично має можливість розпорядитися спірною квартирою на власний розсуд, що в подальшому може ускладнити та зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, посилання суду в ухвалі від 28.03.2013 року на те, що в заяві не зазначені підстави для забезпечення позову та не вказані підстави, які свідчать про те, що не прийняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, - є безпідставними та надуманими.

Надуманими є твердження суду про те, що позивачкою не надано суду правовстановлюючих документів, підтверджуючих право власності на майно (квартиру), оскільки в матеріалах справи на а. с. 17-18 знаходиться витяг з Реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.05.2009 року, згідно якого ОСОБА_3 є власником спірної квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.04.2009 року укладеного між ОСОБА_6, що діяв від імені ОСОБА_7, і ОСОБА_3 / а. с. 14-15,16 /.

За таких обставин, ухвала суду від 28.03.2013 року про відмову ОСОБА_2 в задоволенні її заяви про забезпечення позову не може залишатись в силі і підлягає скасуванню.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, як така що не відповідає вимогам процесуального закону та матеріалам справи, з передачею питання щодо забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 151-153,303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 28 березня 2013 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову - скасувати та передати питання щодо забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

СУДДІ: