№ 3530413, 03.03.2009, Vinnytsia District Administrative Court

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2009 р. Справа № 2-а-419/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сапальової Тетяни Валентинівни,

При секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1,

представник відповідача не зявився за заявою,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ладижині Вінницької області до державного підприємства “Ензим”про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах у сумі 11403,74 грн.,

ВСТАНОВИВ :

до суду звернулося управління Пенсійного фонду України в м. Ладижині Вінницької області (далі - позивач) з позовом до державного підприємства “Ензим”(далі - відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій в сумі 11403,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державне підприємство “Ензим” перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Ладижині Вінницької області.

Станом на 01.01.2009 року за державним підприємством “Ензим”рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1, виплачених ОСОБА_2, який отримує пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, в загальній сумі 11403,74 грн. за період з вересня 2004 р. по грудень 2008 р.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути суму заборгованості з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та письмові докази у справі.  

Відповідач надав відзив на позовну заяву та просив розглянути справу без участі свого представника. У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позов в частині відшкодування витрат по виплаті пільгової пенсії ОСОБА_2 за 2008 р. у розмірі 5498,64 грн. В решті позовних вимог, щодо стягнення заборгованості за період з вересня 2004 р. по 2007 р., відповідач просив суд відмовити з огляду на те, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

 Державне підприємство “Ензим”перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Ладижині Вінницької області.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі поданої заяви та необхідних документів ОСОБА_2 була призначена пенсія відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”на пільгових умовах за Списком № 1 у зв'язку з роботою на державному підприємстві “Ензим”.

Судом були оглянуті надані представником позивача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2008 рік, з яких вбачається, що управлінням Пенсійного фонду України у м. Ладижині останні направлялися на адресу державного підприємства “Ензим”(а.с. 27-30).

Згідно з поданим позивачем розрахунком суми позовних вимог заборгованість ДП “Ензим” по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій становить відповідно: у 2004 р. -149,04 грн.; у 2005 р. -1257,24 грн.; у 2006 р. -1800,90 грн.; у 2007 р. -2700,92 грн.; у 2008 р. -5498,64 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон № 1058- IV).

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 року № 1058-VI, абз.4 п.1 ст.2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР, ч.1 п.6.1. п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 у розмірі 100 відсотків.

 Відповідно до п.п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованим особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

П.п. 6.8 п. 6 даної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

 Суд встановив, що розрахунок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, що повинен був сплатити відповідач, на його адресу направлений вчасно.

В судовому засіданні знайшов підтвердження факт наявності непогашеної заборгованості по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1, виплачених ОСОБА_2, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”в частині пенсій, призначених відповідно до п. “а”ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”(крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників).

Відповідач в добровільному порядку заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, виплачених ОСОБА_2 не сплатив.

Як вбачається з відзиву відповідача, останній наявності заборгованості не заперечує, разом з тим, визнає суму заборгованості, що утворилася у 2008 р., 5498,64 грн.

Оцінюючи доводи відповідача щодо застосування наслідків, передбачених у ст. 100 КАС України, суд бере до уваги наступне.

Щодо стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в порядку, передбаченому Законом України №1058 та Інструкцією №21-1, то положення ч. 15 ст. 106 Закону України №1058 в даному випадку не застосовуються.

В такому разі щодо вирішення питання про стягнення заборгованості в судовому порядку застосовуються процесуальні строки, встановлені відповідним процесуальним законодавством.

Положеннями ч.2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Пенсія ОСОБА_2 призначена з 10.12.2003 року, відшкодування витрат на її виплату та доставку не проводилося, починаючи з 2004 р., однак позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування понесених витрат за період з вересня 2004 року по грудень 2008 року лише 22.01.2009 року, тобто після збігу встановленого ст. 99 КАС України річного строку.

Враховуючи, що при розгляді справи позивачем не доведено поважних причин пропущення строку звернення до суду, клопотання про його поновлення не заявлено, суд дійшов висновку, що у зв'язку з цим доводи відповідача щодо пропущеного строку звернення до адміністративного суду є обґрунтованими, а у задоволенні позовних вимог на суму за період з вересня 2004 р. по 2007 р. слід відмовити.

В судовому засіданні знайшов підтвердження факт наявності непогашеної заборгованості по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відносно гр. Кондратюка О.Т. у загальній сумі 5498,64 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”в частині пенсій, призначених відповідно до п. “а”ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”(крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) за січень -грудень 2008 року.

Оцінюючи заяву відповідача щодо визнання позову в частині заявленої суми за 2008 р., суд бере до уваги наступне.

Ч. 3 ст. 136 КАС України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з ч. 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, що заява підлягає задоволенню, базується на дійсних обставинах, що підтверджуються відповідними доказами, а визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: на суму 5498,64 грн. відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2008 рік .

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

позов управління Пенсійного фонду України в м. Ладижині Вінницької області до державного підприємства “Ензим”про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах у сумі 11403,74 грн. задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства “Ензим”(24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2, р/р 260042468, Райффайзенбанк Аваль, МФО 302247, ЄДРПОУ 00479824) на користь Пенсійного фонду України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Ладижині Вінницької області (24321, Вінницька область, м. Ладижин, вул. Процишина, 91, р/р 25607736170103, ОПЕРУ “Ощадбанк”, м. Вінниця, МФО 302076, код ЄДРПОУ 26285320) 5498,64 грн. (п'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень 64 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Відшкодування судових витрат віднести на рахунок держави.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено: 06.03.09

Суддя/підпис/ Сапальова Тетяна Валентинівна