Court ruling № 35250310, 11.11.2013, Vinnytsia Regional Court of Appeal

Справа № 142/1295/13-ц Провадження № 22-ц/772/3312/2013Головуючий в суді першої інстанції:Фартух О.І.Категорія: 5Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 11 листопада 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів: Жданкіна В.В. Пащенко Л.В.,

При секретарі: Агеєвій Г.В.,

За участю сторін у справі: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2013 року, -

встановила:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, Палевського А.В. про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Посилається на те, що у 2000 році з переходом права власності на житловий будинок та інші будівлі згідно договору дарування від 15.06.2000 року йому від ОСОБА_7 перейшло право користування присадибною земельною ділянкою фактичними розмірами 0,16 га. Дана земельна ділянка в 1963 році була розмежована парканом із земельною ділянкою ОСОБА_8, яку на даний час займають відповідачі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_6. В різний час в земельно-кадастровій документації рахувалися різні розміри належної йому земельної ділянки: 0,15 га, 0,13 га, 0,16 га.

Рішенням 2 сесії 24 скликання Піщанської селищної ради від 07 червня 2002 року йому було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,13 га, яка не відповідала фактичним розмірам - 0,16 га. Про розбіжність облікових і фактичних розмірів даної земельної ділянки йому та селищній раді стало лише у 2004 році під час виготовлення ним технічної документації на землю та початку будівництва будинку.

Після його звернення рішенням 15 сесії 4 скликання Піщанської селищної ради від 25.01.2005 року йому додатково було надано земельну ділянку площею 0,03 га, яка уже знаходилася в його користуванні не тільки фактично, але й юридично.

08.05.2004 року відповідачі без будь-яких правових підстав та його згоди перенесли тверду межову споруду - паркан, перемістивши його з постійного місця на територію його земельної ділянки на 2,2 м при довжині 60 м. Однак, в подальшому, Піщанська селищна рада рішенням від 22.10.2008 року скасувала своє попереднє рішення від 25.01.2005 року про надання йому земельної ділянки площею 0,03 га., яке було визнано незаконним і скасовано постановою Піщанського районного суду від 20.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року.

Таким чином, він вважає, що в результаті неправомірних дій відповідачів щодо перенесення паркану розмір його ділянки був зменшений на 0,0132 га., у зв'язку з чим у нього існують перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 25 липня 2013 року відкрито провадження у даній справі (а.с.22).

Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2013 року зазначену цивільну справу призначено до судового розгляду (а.с.27).

Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків тривалістю 5 днів з моменту отримання копії даної ухвали (а.с.53).

Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2013 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду, а справу провадженням закрито (а.с.59).

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції від 05 вересня 2013 року скасувати та повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала суду від 05 вересня 2013 року до скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду, а справу провадженням закрити, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 21.08.2013 року позовну заяву було залишено без руху із-за наявності недоліків, які підлягали усуненню. Надано позивачеві строк для їх усунення. Позивач наданим терміном не скористався, недоліків позовної заяви не усунув, а встановлений термін сплинув.

Таким чином, місцевий суд, враховуючи вимоги п.8 ст.207 ЦПК України, залишив позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду, а справу провадженням закрив.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями суду першої інстанції, оскільки даний висновок суду є недостатньо обґрунтованим та передчасним.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Згідно п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме ухвали Піщанського районного суду Вінницької області від 21.08.2013 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху через неподання доказів при пред'явленні позову. З ухвали Піщанського районного суду Вінницької області від 05.09.2013 року, а також рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 копію ухвали про залишення позовної заяви його довірителя без руху було отримано лише 05 вересня 2013 року, тобто в день постановлення судом оспорюванної ухвали від 05.09.2013 року.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 першої статті 207 ЦПК.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Разом з тим, при постановлені оскаржуваної ухвали Піщанським районним судом Вінницької області від 05.09.2013 року позивачеві не роз'яснено зміст ч.2 ст.207 ЦПК України, відповідно до вимог якої, особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду та керуючись при цьому вимогами п.8 ст.207 ЦПК України місцевим судом було помилково вирішено питання також і про закриття провадження у даній справі, що в даному випадку є неможливим.

Так, закриття провадження у справі - це закінчення діяльності суду з розгляду цивільної справи без ухвалення рішення із зазначених у законі підстав, яке виключає можливість повторного звернення до суду із таким самим позовом.

Перелік підстав закриття провадження у справі, передбачений у ст. 205 ЦПК, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Зі змісту ст.11 ЦПК України вбачається, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VІ).

За таких підстав, колегія суддів прийшла до висновку про те, що позовна заява ОСОБА_2 залишена без розгляду, а справа провадженням закрита судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.3, 4, 303, 307, 311, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2013 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:підпис. В.М. Медяний

Судді:підписи. В.В. Жданкін

Л.В. Пащенко

З оригіналом вірно.

Суддя: