№ 35234488, 15.11.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/7294/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року м. Одеса

13:39

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судових засідань - Галушка Б.С.;

представника позивача - Дімова Ю.П. (за довіреністю від 14.10.2013 року);

свідка - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об'єднання "Одесбуд" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.10.2013 року №0003012240, -

СУТЬ СПОРУ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 07.10.2013 року №0003012240.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 30 серпня 2013 року по 05 вересня 2013 року співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ) провели позапланову невиїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об'єднання "Одесбуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків МП у вигляді ТОВ «Гамалс» їх реальності та повноти відображення в обліку за податковий період вересень 2012 року.

За результатами цієї перевірки 23.09.2013 року відповідач склав акт № 1761/15-53-22-4/31768648, яким встановлені порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (далі ПК), що виразилося в заниженні податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 9167,00 грн.

На підставі цього акту ДПІ прийняла податкове повідомлення - рішення від 07.10.2013 року № 0003012240, яким позивачеві за порушення п.198.6 ст.198 ПК, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 11459,00 грн., в тому числі за основним платежем 9167,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2292,00 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням - рішенням ДПІ та вважає їх незаконними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.4-9).

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду подав письмові заперечення з додатками на адміністративний позов в яких просить суд у задоволенні позовних вимог ТДВ «ВБМО «Одесбуд» відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с. 94-98).

З'ясувавши думку представника позивача, з урахуванням вимог статті 128 КАС України суд своєю усною ухвалою продовжив розгляд справи за відсутності відповідача.

Також з власної ініціативи суд залучив свідка - завідуючу дошкільного навчального закладу «Ясла-садок» №195, ОСОБА_3

В судовому засідання свідок пояснила, що в вересні 2012 року садок розпочав свою роботу, на той момент протипожежна сигналізація в даній установі вже була встановлена.

Заслухавши пояснення представника позивача та свідка, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об'єднання "Одесбуд" зареєстроване 27.03.2012 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 15561050004040418.

ТДВ «ВБМО «Одесбуд» перебуває на обліку в ДПІ як платник податку на додану вартість.

В період з 30 серпня 2013 року по 05 вересня 2013 року співробітники ДПІ провели позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Гамалс» їх реальності та повноти відображення в обліку за податковий період вересень 2012 року.

За результатами цієї перевірки 23.09.2013 року відповідач склав акт № 1761/15-53-22-4/31768648, яким встановлені порушення позивачем п.198.6 ст.198 ПК, що виразилося в заниженні позивачем податку на додану вартість в загальному розмірі 9167,00 грн. (а.с.43-54).

Такі висновки обґрунтовані тим, що позивач у періоді, що перевірявся, по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ "Гамалс" включив ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту, у зв'язку з здійсненням операцій з придбання у постачальника ТОВ «Гамалс» (код ЄДРПОУ 13918998). В обгрунтування таких висновків, згідно з актом перевірки, відповідач зазначив, що враховуючи матеріали проведеної перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС ТОВ «Гамалс» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платником податків ТОВ «Дока-групп» за вересень 2012 року, що спростовує реальність проведення господарських операцій, на підставі яких визначені суми податкового кредиту.

На підставі цього акту відповідач прийняв спірне податкове повідомлення - рішення від 07.10.2013 року № 0003012240, яким позивачеві за порушення п.п.198.6 ст.198 ПК, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 11459,00 грн., в тому числі за основним платежем 9167 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2292 грн. (а.с.55).

Суд вважає, що висновки відповідача про нереальність здійснення господарських операцій позивачем за укладеною ним угодою з ТОВ "Гамалс" є необґрунтованими.

Вирішуючи даний спір по суті та зодовольняючи позовні вимоги, суд керувався такими нормами права.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.198.6. ст..198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг,

не підтверджені податковими накладними (або підтверджені

податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201

цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З сукупного аналізу вказаних правових норм суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

Суд критично ставиться до висновків відповідача, що неможливо встановити підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гамалс» у вересні 2012 року. Оскільки такі висновки спростовуються матеріалами справи та показаннями свідка.

Так, з огляду на матеріали справи, 14.07.2011 року виконавчий комітет Одеської міської ради виніс рішення № 529, яким затверджено договір участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси між виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТДВ "ВБМО "Одесбуд" (а.с. 115).

В п.5.2 ч.5 Договору зазначено, що в строк до 15.04.2012 року ТДВ "ВБМО "Одесбуд" повинно здійснити за власні кошти капітальні роботи по відновленню забудови колишнього дитячого садка, загальною площею 2188,5 кв.м, з інженерними мережами, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 29/4, на суму 4 409 421,70 грн. (а.с. 118).

Далі, з огляду на матеріалив справи, між ТДВ "ВБМО "Одесбуд" і і ТОВ «Гамалс» було укладено договір №184/1 від 20 серпня 2012 року (а.с. 12-15).

В п.1.1. р.1 Договору вказано, що замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання наступних послуг: монтаж та комплекс пусконалагоджувальних робіт системи технічних засобів сигналізації.

Згідно з п.3.1 р.3 Договору строк повного виконання робіт - 10.09.2012 рік.

Відповідно до п.4.1.5 р.4 Договору вартість робіт по договору становить 55000 грн. в тому числі ПДВ 9166,66 грн.

Крім того, місце виконання послуг - об'єкт замовника: дитячий садок за адресою м. Одеса, вул. Космонавтів, 29/4, його підключення на пульт централізованої охорони.

Як пояснила в судовому засіданні свідок - завідуюча дошкільного навчального закладу «Ясла-садок» №195, ОСОБА_3, в вересні 2012 року садок розпочав свою роботу, на той момент садок вже був обладнаний технічними засобами сигналізації, був підключений до пульту централізованої охорони, з інструкцією по експлуатації обладнання працівники установи були ознайомлені.

Окрім того, з наявних в матеріалах справи, фототаблиць видно, що дошкільний навчальний заклад «Ясла-садок» №195 обладнаний технічними засобами охоронно-пожежної сигналізації (а.с.79-85). Свідок під час огляду в судовому засіданні даних фото підтвердила, що на них зображені дійсно приміщення дошкільного навчального закладу «Ясла-садок» №195.

Отже підсумовуючи викладені факти, на думку суду, варто зауважити також на тому, якими видами господарської діяльності займався позивач.

Так, відповідно до п.2.6. Акту перевірки основними видами діяльності, які має право здійснювати позивач - будівництво житлових і нежитлових будівель.

З урахуванням діяльності позивача та з огляду на те, що відповідно до укладеної угоди ТОВ «Гамалс» надавав позивачеві послуги з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи технічних засобів сигналізації, суд робить висновок, що діяльність позивача реально пов'язана з здійсненням фінансово-господарських операцій з ТОВ «Гамалс». Іншими словами, на думку суду, отримання послуг позивачем від ТОВ «Гамалс» повністю узгоджується з його господарською діяльністю.

Також даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи локальними кошторисами (а.с. 16-19), актами здачі-прийому виконаних робіт (а.с. 24), в податковими накладнми (а.с. 23, 25).

Окрім того, суд встановив, що за отримання послуг від МП у вигляді ТОВ «Гамалс» позивач з своїм контрагентом розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Даний факт підтверджується податковими накладними та платіжними дорученнями, наданими позивачем до суду.

Узагальнююючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо включення до складу валових витрат отриманих та сплачених сум вартості виконаних МП у вигляді ТОВ «Гамалс» робіт та має документальні підтвердження їх фактичного здійснення та розміру.

Адже відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.4 п.198.2 ст.198 цього Кодексу, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Під час судового розгляду відповідач не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2013 року №0003012240.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України: "Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа".

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 07.10.2013 року № 0003012240, яким Товариства з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об'єднання "Одесбуд" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 11459 грн. (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень), в тому числі за основним платежем 9167 грн. (дев'ять тисяч сто шістдесят сім гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями 2292 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто дві гривні).

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об'єднання "Одесбуд" суму сплаченого судового збору в розмірі 114,71 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят одна копійка).

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 15 листопада 2013 року.

Суддя О.Я.Бойко