Court ruling № 34840479, 29.10.2013, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р. Справа № 6918/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання - Коцур В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Тернопілсьькому районі до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2013 року управління Пенсійного фонду України в Тернопілсьькому районі звернулося з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 4572,42 грн..

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску, та всупереч вимог ст. 9 вказаного Закону не у повному обсязі проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного Фонду України, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 4572,42 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 47724, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України у Тернопільському районі заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4572,42 грн. (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні сорок дві копійки), код одержувача 21153972, р/р 37193104001915 в управлінні Державної казначейської служби в Тернопільському районі, МФО 838012.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам вищезазначених нормативних актів відповідач не проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного фонду України, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2012р. по 13.03.2013р. на суму 4572,42 грн. По даний час, сума заборгованості залишається не сплаченою.

Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції шляхом всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, колегія суддів погодилась з такими з огляду на наступне:

Відповідно до п.7 ч.І ст.13 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-УІ від 08.07.2010р. (надалі - Закон №2464), Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

У відповідності до п.4 ч.І ст.4 Закон України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-УІ від 08.07.2010 (надалі - Закон), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Статтею 6 Закону визначено права та обов'язки платника єдиного внеску, зокрема, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч.2 ст.6 Закону).

Відповідно до а.3 ч.8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Як встановлено ч.11 ст. 8 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та З частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до Закону, єдиний внесок нараховується для платників зазначених у п. 4 ч.1 ст.4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до п.5 ч.І ст.1 Закону №2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону №2464, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому п.1 ч.1 статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Статтею 13 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Враховуючи п.5 ч.І ст.1 та ч.11 ст. 8 Закону, загальна мінімальна сума єдиного внеску яка підлягає сплаті фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, за 2012 рік становить 4572,42 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач як фізична особа-підприємець є платником єдиного внеску, та всупереч вимогам ст. 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не у повному обсязі проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного Фонду України у зв'язку з чим станом на дату подання позову за нею рахується заборгованість по єдиному внеску в сумі 4572,42 грн. яка виникла за період січень- грудень 2012 року.

Вказана заборгованість також підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості та карткою особового рахунку страхувальника.

На підставі вищезазначеного колегія суддів прийшла до переконання про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі № 819/636/13-а- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Р.М. Гулид

Судді : В.З. Улицький

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 04.11.2013 року