Decision № 34680992, 04.11.2013, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 127/16136/13-ц

Провадження № 2/127/5154/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2013 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Ковальчуку Я.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору позики, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 мотивувала позов тим, що 04.06.2011 р. ОСОБА_6 позичила у неї на потреби своєї сімї придбання двокімнатної квартири в м. Вінниці - гроші в сумі 20000 доларів США, які зобовязалась повернути до 31.12.2012 р., про що написала розписку. Строк повернення грошей, зазначений у розписці, минув і в даний час відповідачі відмовляються повернути позивачці борг, що спонукало її звернутись до суду із даним позовом. На підставі ч. 4 ст. 65 СК України, ст. 1046 ЦК України просила стягнути з відповідачів солідарно борг в сумі 20000 доларів та 3% річних на суму боргу з 01.01.2013 р. по 04.06.2013 р. (за 185 днів), що становить 304,11 доларів США. Загальна сума в гривневому еквіваленті - 162290,75 грн. (а.с. 2-5).

Відповідач ОСОБА_2 18.09.2013 р. предявив зустрічний позов до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору позики, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 04.06.2011 р. Мотивував тим, що 22.11.2005 р. він уклав шлюб із ОСОБА_6 Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області їх шлюб розірвано. Про існування розписки від 04.06.2011 р. йому нічого не було відомо, згоди на позику коштів він не надавав. ОСОБА_2 вважає, що не повинен нести обовязку щодо повернення боргу ОСОБА_5, оскільки розписка написана без його згоди, а позичені ОСОБА_6 кошти використані не в інтересах їх сімї. На підставі ч. 2 ст. 65 СК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України просив визнати недійсним договір позики від 04.06.2011 р., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 29-30).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 ОСОБА_1 первісний позов підтримав, зустрічний позов не визнав. Суду пояснив, що під час знаходження у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, відповідачка ОСОБА_6, діючи згідно нотаріально посвідченої довіреності, продала від імені ОСОБА_5 належну останній однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 і отримала виручені від реалізації квартири кошти. У подальшому відповідачі, будучи подружжям, звернулись до ОСОБА_5 з проханням позичити частину отриманих від реалізації однокімнатної квартири коштів в сумі 20000 доларів США - для придбання ними квартири для потреб їх сімї. В телефонному режимі ОСОБА_5 погодилась позичити дану суму, оскільки за квартиру, яку мали намір придбати подружжя ОСОБА_6, потрібно було терміново внести аванс. ОСОБА_2 знав про це. 04.06.2011 р. ОСОБА_5 приїжджала у м. Вінницю і отримала розписку від ОСОБА_6 про позичені 20000 доларів США. Написання розписки відбувалося вдома, за згоди та за особистої участі ОСОБА_2 Квартира була придбана для потреб сім`ї за 35 000 доларів США і даний факт підтверджується тим, що всі члени сім`ї, в тому числі і ОСОБА_2 одразу зареєструвались за місцем проживання. ОСОБА_2 і в даний час залишається зареєстрованим в квартирі. Зауважив, що строк повернення грошей, зазначений у розписці, минув і в даний час відповідачі відмовляються повернути позивачці борг, що спонукало її звернутись до суду із позовом. Просив стягнути з відповідачів солідарно борг в сумі 20000 доларів, 3% річних від суми боргу за період з 01.01.2013 р. по 04.06.2013 р. (за 185 днів), що становить 304,11 доларів США, а загалом 162290,75 грн. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити як в безпідставному.

Представник відповідачки ОСОБА_6 ОСОБА_4 позов ОСОБА_5В і всі викладені у ньому обставини визнав. Суду пояснив, що ОСОБА_6 позичила гроші у сестри для придбання двокімнатної квартири для проживання сімї доньки, ІНФОРМАЦІЯ_1 та чоловіка ОСОБА_2 Всі члени сім`ї зареєструвались у новій двокімнатній квартирі. Цим підтверджується, що позика була спрямована на задоволення інтересів сімї і ОСОБА_2 знав про позику. Крім того, вони разом передавали гроші ОСОБА_7 Зустрічний позов вважає безпідставним, письмова згода чоловіка на позику грошей не потрібна, оскільки гроші використані на потреби сім`ї.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 первісний позов не визнав, зустрічний підтримав. Суду пояснив, що у ОСОБА_5 вони не позичали грошей для придбання квартири. Наголосив, що двокімнатну квартиру вони придбали спільно у ОСОБА_7, але за кошти, що були позичені у батьків ОСОБА_8 - 16000 доларів та за кошти, які він позичив у своєї сестри ОСОБА_9, яка живе в Англії - 11000 доларів США і 5500 фунтів. Своїх грошей у них було лише 20000 грн. Вважає, що ніякої розписки про позику 20000 доларів США не існувало, вона написана фіктивно в недавній час і лише в зв`язку з тим, що в провадженні суду також існує позов про поділ майна подружжя. Кошти ОСОБА_5 не могла позичити, оскільки вона сама потребує грошей для лікування.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 первісний позов не визнала, зустрічний підтримала. Суду пояснила, що ОСОБА_2 був ініціатором купівлі двокімнатної квартири, тому кошти були позичені у його сестри - ОСОБА_9, що проживає в Лондоні та у батьків ОСОБА_2 Договір позики повинен бути визнаний недійсним на підставі ч. 2 ст. 65 ЦК УКраїни, оскільки письмової згоди ОСОБА_2 на позику, як того вимагає ст. 65 СК України, не було.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, він продав ОСОБА_6 і ОСОБА_2, за 35000 доларів США. Зауважив, що авансом йому було передано 34500 доларів США, бо йому потрібні були гроші, оскільки він також шукав собі житло, а 500 доларів США він отримав у нотаріуса, при оформленні договору купівлі-продажу. Свідок зауважив, що чув, як ОСОБА_6 телефонувала сестрі ОСОБА_9 з приводу позики грошей. При передачі авансу була ОСОБА_6, її чоловік ОСОБА_2, дружина свідка. У нотаріуса, при оформленні договору купівлі-продажу ОСОБА_2 був присутній, він не заперечував проти придбання квартири і оформлення її на імя дружини.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, свідка, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що первісний позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Правовідносини виникли між сторонами з приводу права спільної сумісної власності подружжя і є договірними зобов`язальними, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми глави 8 Сімейного кодексу України та норми §1 глави 71, § 1,2 глави 16 ЦК України, що регулюють положення про правочини.

Судом встановлено, що 22.11.2005 року був укладений шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 (а.с. 9). Шлюб розірваний за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.08.2013 р. (а.с. 52).

04.06.2011 р., перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2, ОСОБА_6 позичила у сестри ОСОБА_5 кошти в сумі 20000 доларів США на потреби сімї для придбання двокімнатної квартири, які зобовязалась повернути до 31.12.2012 р. (а.с. 7).

06.07.2011 р., знаходячись у шлюбі з ОСОБА_2, ОСОБА_6 купила у ОСОБА_7 двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, про що був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу (а.с. 41). На придбання даного житла ОСОБА_2 надав нотаріусу письмову згоду, про що зазначено в тексті договору.

Ті обставини, що квартира придбана за 35 000 доларів США і для потреб сім`ї визнали сторони в судовому засіданні, тому на підставі ст. 61 ЦПК України вони доказуванню не підлягають. Отримання такої суми коштів від продажу квартири підтвердив свідок ОСОБА_7

Після придбання житла вся сім`я ОСОБА_2 зареєструвалась за даною адресою, що також підтверджено довідкою ЖЕК №7 від 04.07.2013 р. (а.с. 66).

Таким чином, позичаючи кошти у ОСОБА_5 і спрямовуючи їх на придбання спільної квартири, ОСОБА_6 використала їх в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (Позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

В судовому засіданні судом був досліджений оригінал розписки ОСОБА_6 від 4.06.2011 року, згідно якої сторони домовились з усіх істотних умов договору позики (а.с. 7).

Наявність у кредитора ОСОБА_5 оригіналу розписки від 04.06.2011 р. свідчить про невиконання відповідачами зобовязання. Станом на день розгляду судом даної справи борг по розписці від 04.06.2011 р. не повернутий.

Згідно ч. 2 ст. 65 Сімейного Кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Згідно ч. 4 ст. 65 Сімейного Кодексу України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Оскільки за договором позики позикодавець передає позичальникові грошові кошти у власність, а останні згідно з вимогами ч. 3 ст. 60 СК України стають об'єктом спільної сумісної власності подружжя, сума боргу за договором позики від 04.06.2011 року в повному обсязі підлягає солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_2

Правовою підставою зустрічного позову позивач ОСОБА_2 визначив ч.2, 3 ст. 65 СК України, згідно якої дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. При укладенні одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Проте законодавцем не визначено поняття цінного майна, а відповідно до ст. 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Поняття «гроші» та «валютні цінності» визначені в ст.ст. 192, 193 ЦК України.

Також форма договору позики не передбачає обов`язкового нотаріальне посвідчення, для чого потрібна була б письмова згода подружжя.

За таких підстав суд вважає, що до даних правовідносин підлягає застосуванню ч. 4 ст. 65 СК України, як пріоритетна, оскільки гроші були використані в інтересах сім`ї, відповідач знав, що квартира придбавається за позичені кошти, давав нотаріусу письмову згоду на її придбання, про що зазначено в тексті договору від 06.07.2011 року.

Твердження відповідача, що ОСОБА_5 не могла позичити гроші своїй сестрі ОСОБА_6 через те, що сама їх не мала, є лише суб`єктивною думкою відповідача ОСОБА_2 В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_6, діючи за довіреністю від ОСОБА_5, 31.05.2011 року продала належну їй квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 43) і отримала від покупця кошти для передачі ОСОБА_5 Таким чином, на момент позики ОСОБА_5 І мала грошові кошти, якими могла розпорядитись.

Пояснення ОСОБА_2 про те, що він позичав кошти у своєї сестри на придбання квартири оцінюються судом критично, оскільки предметом первісного позову є стягнення боргу по розписці від 04.06.2011 року, а предметом зустрічного позову визнання договору недійним, а в силу ст. 58 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Про наявність цих обставин відповідач ОСОБА_2 не повідомляв в своїх позовах до ОСОБА_6 (а.с. 29-30, 63-65).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Борг ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перед ОСОБА_5 за розпискою від 04.06.2011 р. становить 20000 доларів США, що станом на 04.11.2013 р. еквівалентно 159 800 грн. (згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ станом на 4.11.2013 року 100 доларам США відповідає 799 грн.).

3% річних на суму боргу за період прострочення виконання зобов`язання з 01.01.2013 р. по 04.06.2013 р. (за 185 днів) становить 303,4 долари США (20 000Ч0,03ч365=1,64; 1,64Ч185=303,4), що станом на 04.11.2013 р. еквівалентно 2424,16 грн.

Загалом борг, який підлягає стягненню з відповідачів, становить 162224,16грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1737,6 грн., сплата якого підтверджена квитанціями (а.с. 1,2).

Керуючись ст.ст. 526, 541, 625, 629, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 65 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_5 задоволити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 (і.к. 28407104045), ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 борг в сумі 20 303,4 долари США, що становить еквівалент 162 224 (сто шістдесят дві тисячі двісті двадцять чотири) грн. 16 коп., а також судовий збір в сумі 1737 (тисяча сімсот тридцять сім) грн. 60 коп.

В решті позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору позики відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: