№ 3467573, 30.03.2009, Sevastopol Commercial Court of Appeals

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

30 березня 2009 року

Справа № 5020-4/371-3/249

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів ,

,

за участю представників сторін:

16.03.2009:

позивача: Царінник Нонна Володимирівна, довіреність № 5 від 05.01.2009,

відповідача: Федченко Денис Юрійович, довіреність № 32 від 13.03.2009,

30.03.2009:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємство "С.Т.К. Капітель" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 28.01.2009 у справі № 5020-4/371-3/249

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Авто-Комплект" (вул. Шабаліна, 19а, місто Севастополь, 99029)

до Приватного підприємства "С.Т.К. Капітель" (пр. Ген. Острякова, 171-1, місто Севастополь, 99055)

про стягнення 47350,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Авто-Комплект” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „С.Т.К. Капітель” про стягнення суми заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не сплатив гроші за поставлену продукцію у сумі 59233,30 грн., а тому, на підставі статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України повинен сплатити суму заборгованості, а також штрафні санкції у сумі 5693,55 грн., з яких 4138,30 грн. –пеня, 782,18 грн. індекс інфляції, 773,07 грн. –7% річних. Позивач після уточнення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 39076,40 грн., пеню у сумі 4660,65 грн., інфляційні збитки –2107,47 грн., 3% річних –122,31 грн., 7% річних - 1383,89 грн., а разом 47350,82 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 28.01.2009 у справі № 5020-4/371-3/249 (суддя Головко В.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства „С.Т.К.Капітель” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Авто-Комплект” суму заборгованості 45539,97 грн., у тому числі: основний борг - 39076,40 грн., інфляційні збитки - 1645,82 грн., штрафні санкції - 4817,75 грн., а також судові витрати: 455,40 грн. державного мита та 82,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав договірні зобов’язання по сплаті сум за отриману продукцію.

Не погодившись з вказаною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову.

Доводи скарги мотивовані тим, що рішення прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають істотне значення у справі, з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Сторона вказує на те, що суд помилково зробив висновок про нарахування пені та штрафних санкцій, оскільки у договорі купівлі-продажу відповідальність настає у разі отримання товару з відстрочкою платежу. Сторона вказує, що порядок купівлі-продажу з відстроченням платежу можливий лише за умовах погашення покупцем попередньої заборгованості. Покупець жодного разу не звертався до продавця з заявою про отримання товару з відстроченням платежу. Довіреності, на які посилається суд як на докази отримання товару з відстроченням платежу, не містять ніяких даних про те, що вони надані для отримання товару з відстроченням платежу. На думку сторони, вказані довіреності є типовими, які відповідно до наказу Міністерства статистики України від 21.06.1996 № 192 є типовою формою первинного обліку –бланк суворої звітності.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.03.2009 до 30.09.2009.

Перевіривши обставини справи на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила таке.

01.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Авто-Комплект” та Приватним підприємством „С.Т.К.Капітель” укладено договір купівлі-продажу № 5.

Згідно з пунктом 1 договору Постачальник надає у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною згідно з попередньою домовленістю сторін на підставі наданої довіреності за видатковими накладними і рахунками, які є невід’ємною частиною дійсного договору, а покупець зобов’язаний прийняти та сплатити його на умовах вказаного договору.

З наданих документів вбачається, що позивачем наданий товар та надані послуги, але відповідачем він не був сплачений у повному обсязі.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем склала 39076,50 грн. (а.с. 99-102). Вказану суму відповідач визнає, незважаючи на те, що декілька позицій несплати ґрунтуються не тільки на договорі купівлі-продажу № 5, а також на підставі несплачених нарядів замовлень (а.с.100-101). Оскільки позивач змінив розмір позовних вимог, включив до стягнення також суми заборгованості не тільки за договором купівлі-продажу, а також на підставі нарядів-замовлень, вказана сума підлягає стягненню примусово на підставі статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 39076,50 грн. –основного боргу, встановлений індекс інфляції –2107,47 та 3 % річних на підставі закону, що складає 122,31 грн.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції згідно з якими підлягають стягненню штрафні санкції у загальній сумі 4817,75 грн., у тому числі: пеня - 3 710,88 грн. та 7% річних - 1106,87 грн., на підставі такого.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сторони у договорі встановили відповідальність покупця щодо порушення строків оплати отриманого товару лише в разі надання йому відстрочки платежу.

Згідно з пунктом 4.3 договору стягнення пені та 7% річних передбачено лише при порушенні зобов’язань по сплаті товару, отриманого з відстроченням платежу (зв. а.с.8).

Але матеріали справи не мають жодного доказу того, що відповідач звертався до позивача з проханням про отримання товару з відстроченням платежу.

Довіреності, на які посилається позивач у позовній заяві як на докази отримання товару з відстроченням платежу не містять ніяких даних про те, що вони надані для отримання товару з відстроченням платежу.

Вказані довіреності є типовими, які відповідно до наказу Міністерства статистики України від 21.06.1996 № 192 є типовою формою первинного обліку –бланк суворої звітності. Надання таких довіреностей передбачено умовами пункту 1 договору № 5, а тому наявність таких документів не дає правових підстав вважати, що вони використовувались лише для отримання товару з відстроченням платежу.

Крім того, наявність заборгованості перед продавцем за умовами договору не дає покупцю права на отримання товару з відстрочкою платежу.

Згідно з умовами договору (пункт 3.4) за наявності заборгованості у покупця перед постачальником за раніше поставлений товар, грошові кошті, що надходять на розрахунковий рахунок постачальника зараховується в рахунок погашення наявної заборгованості.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що подальша відпустка товару без попередньої оплати з відстроченням платежу згідно з пунктом 3.3 буде здійснюватись постачальником тільки за умови погашення покупцем попередньої заборгованості.

Судова колегія також не може погодитися із зменшенням судом першої інстанції суми індексу інфляції з 2107,47 грн. до 1645,82 грн., оскільки позовні вимоги стосуються стягнення сум не тільки за договором купівлі-продажу, а і згідно із змінами позовних вимог і стягненням сум на підставі нарядів-замовлень.

За таких обставин судове рішення у цій частині підлягає скасуванню.

При вирішенні позовних вимог у цій частині судова колегія відмовляє у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій та стягує суму інфляції у розмірі 2107,47 грн.

Остаточно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу - 39076,40 грн., сума інфляційних витрат - 2107,47 грн. та 3% річних - 122,31 грн. У решті позовних вимог позивачеві відмовлено.

На підставі вищезазначеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 4 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „С.Т.К.Капітель” задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 28.01.2009 у справі № 5020-4/371-3/249 частково скасувати.

Резолютивну частину судового рішення викласти у наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „С.Т.К.Капітель” (пр.Генерала Острякова, 171, кв.1, місто Севастополь, 99055, ЄДРОПУ 33647083, р/р 2600213861 в КД ВАТ „Райфайзен Банк „Аваль”, місто Сімферополь, МФО 324021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Авто-комплект” (вул.Шабаліна, 19-А, місто Севастополь, 99029; ЄДРОПУ 23662883, р/р 260068 в СФ ЗАТ „ПУМБ”, місто Севастополь, МФО 308092): 39076,40 грн. заборгованості, 2107,47 грн. інфляційних збитків, 122,31 грн. - 3% річних, 413 грн. повернення державного мита, 80 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а загалом 41799,18 грн.

У решті позовних вимог відмовити”.

Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя підпис

Судді підпис

підпис