Court ruling № 34582265, 24.10.2013, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 р. Справа № 9104/33661/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Затолочного В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства "Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.09.2010р. по справі № 2а-4788/09/0770 за позовом Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області до Державного підприємства "Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання" про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області, в якому просить стягнути заборгованість по податку з доходів фізичних осіб перед бюджетом за рахунок активів боржника з Державного підприємства "Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання" в сумі 142 595,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.09.2010р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказану постанову суду, як таку, що постановлена при неповному дослідженні доказів та обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що більшу частину періоду роботи підприємства, що перевірявся ДПІ у Тячівському районі, ДП "Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання" перебувало у процедурі банкрутства, з якої вийшло через підписання мирової угоди, що була затверджена ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2009р. Згідно із мировою угодою сторони у справі про банкрутство ДП "Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання" досягли згоди з усіх важливих питань, що стосувалися справи, і що було стверджено підписанням мирової угоди, в тому числі і ДПІ у Тячівському районі. Проте, суд при постановлені, оскаржуваного рішення не взяв до уваги викладені вище обставини.

Просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Сторони та їх представники в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджується та встановлено судом першої інстанції, що з 09 листопада 2009 року по 20 листопада 2009 року, 23 листопада 2009 року по 27 листопада 2009 року позивачем була проведена планова виїзна перевірка ДП "Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт за № 907/231/14310804 та довідку від 04 грудня 2009 року за № 907/231/14310804.

За результатами проведеної перевірки виявлено порушення підприємством вимог пп. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягає у неперахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Так, при перевірці правильності обчислення податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників встановлено, що заробітна плата протягом періоду, що перевірявся виплачувалась несвоєчасно. За період з 01 липня 2006 року по 30 вересня 2009 року відповідачем нараховано та не сплачено до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 142595 грн. Вказані акт перевірки та довідка підписані керівником ДП «ЗВВО»та головним бухгалтером ДП «ЗВВО»без будь-яких застережень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 14 частини 1 пункту 4 Закону України «Про систему оподаткування»податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати, відповідно до пп. 8.1.4 даної статті.

Відповідно до статті 16 пункту 16.3. підпункту 16.3.2. Закону України № 889-ІV юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Згідно пп. 16.3.5 ст. 16 вказаного Закону, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до статті 3 пункту 3.2 підпункту 3.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язків платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Проаналізувавши норми податкового законодавства та на підставі матеріалів справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що законні підстави для неперерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб та право розпоряджатися на власний розсуд зазначеними коштами у суб'єктів господарської діяльності відсутні. Тобто, утримані суми податку, у визначений законом строк, суб'єкти господарювання повинні перерахувати до бюджету в повному обсязі, оскільки такі суми є бюджетним фондом, який належить державі чи територіальній громаді.

Посилання апелянта на мирову угоду, затверджену ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2009р. судом апеляційної інстанції до уваги не береться, оскільки в матеріалах справи відсутня, належним чином завірена копія такої. Крім того, дана мирова угода не впливає на правильність висновків суду першої інстанції в даній справі.

За таких обставин, на думку колегії суддів, апелянт не навів достатніх підстав та не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог, які б були підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

апеляційну скаргу Державного підприємства "Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання" - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.09.2010р. по справі № 2а-4788/09/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Затолочний В.С.