№ 34541357, 04.11.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/3656/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бородавкіної С.В.,

при секретарі Хрущ Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 01.10.2013 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області і просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові від 10 вересня 2013 року: №0000432200, №0000442200 та №0000452200.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до довідки, наданої Головним управлінням статистики у Чернігівській області, ФГ Руденко В.К в 2011 році було посіяно 100 га соняшнику на зерно, та зібрано 426,45 тон. З них на ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» було поставлено 406,24 тонни у заліковій вазі. Окрім цього, на кожну партію товару наявна накладна на товар, а також по кожній поставці по кожній накладній на товар є складений акт приймання-передачі даного насіння соняшнику, яке в подальшому передано на переробку. Дані акти приймання-передачі товару підписані уповноваженими особами та засвідчені печатками підприємств. Також слід зазначити, що відповідно до договорів поставки №151 від 04.10.2011 №160 від 27.10.2011 та №171/1 від 09.11.2013, поставка насіння соняшнику здійснюється на умовах СРТ ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» вул. Прилуцька, 2 м. Ніжин Чернігівська область (згідно Інкотермс - 2000), тобто фактично транспортування товару проводиться за рахунок постачальника - ФГ Руденко В.К. Доводи податкової інспекції про відсутність товарно-транспортних накладних у позивача, які б підтверджували факт транспортування товару, не спростовують висновку наявності у позивача всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, оскільки поставка товару проводилася за рахунок постачальника - ФГ Руденко В.К. Таким чином, зважаючи на закріплений за постачальником обов'язок поставки товару, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо постачальника, а не покупця товару, а відтак, відсутність на ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій з ФГ Руденко В.К. При здійсненні поставки соняшнику ФГ Руденко були виписані всі накладні на продукцію та податкові накладні. Сплачено всі податки та збори як зі сторони позивача так і ФГ Руденко.

Представники позивача позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що 15.06.2010 Господарським судом Чернігівської області винесено постанову про визнання банкрутом Фермерського господарства Руденко В.К. з наслідками, передбаченими ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Руденка В.К., постанова була направлена державному реєстратору, сектору з питань банкрутства у Чернігівській області, Державному департаменту з питань банкрутства. Договори поставки соняшнику №151 від 04.10.2011, №160 від 27.11.2011, №171 від 09.11.2011 між позивачем та ФГ Руденко В.К підписані керівником ФГ Руденко В.К. при тому, що згідно ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» права керівника припинено, а виконання повноважень керівника банкрута перейшли до ліквідатора ФГ Руденко В.К. Тобто, всі наявні документи підписані не уповноваженою особою на той час. Під час здійснення перевірки ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» не було надано документів, які б підтверджували взаємовідносини між ФГ Руденко В.К. Також такі документи не надавались і під час розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області. Поява цих документів є незрозумілою. Крім цього, вважають, що вони не можуть слугувати доказом в матеріалах вправи, оскільки підписані не уповноваженою особою. Отже, ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» не підтверджено належними доказами взаємовідносини з ФГ Руденко В.К.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити виходячи з наступного.

Працівниками Ніжинської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Ніжинський жиркомбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №693/22-00373942 від 06.06.2013 (а.с.7-36).

Перевіркою встановлено порушення:

п.138.2 ст.138 розділу III Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 рою №2755-VІ в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 790811,00 грн., в тому числі по періодах: за ІV квартал 2011 року в сумі 441169.00 грн.; за III квартал 2012 року в сумі 57587,00 грн.; за ІV квартал 2012 року в сумі 292055,00 грн.

п 185.1 ст.185, пп.194.1. ст.194. п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями в результаті чого встановлено завишення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 564546,00 грн., в тому числі: жовтень 2011 року - 179521,00 грн.; листопад 2011 року - 23595,00 грн.; липень 2012 року - 34431,00 грн.; серпень 2011 року - 20414,00 грн.; вересень 2011 року - 13585,00 грн.; жовтень 2012 року - 45711,00 грн.; листопад 2012 року - 218852,00 грн.; грудень 2012 року - 28437,00 грн.; а завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 536109,00 грн., в тому числі: листопад 2011 року - 179521,00 грн.; грудень 2011 року - 23595,00 грн.; липень 2012 року - 34431,00 грн.; вересень 2011 року - 20414,00 грн.; жовтень 2012 року - 13585,00 грн.; листопад 2012 року - 45711,00 грн.; грудень 2012 року - 218852,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013: №0000432200, яким завищено від'ємне значення податку на додану вартість на 203116,00 грн. (а.с.46); №0000442200, яким завищено бюджетне відшкодування на 304674,50 грн., в т.ч. +203116,00 грн. - за завищеня та 101558,50 грн. - за штрафними санкціями (а.с.47); №0000452200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 251554,00 грн. (а.с.48).

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Публічне акціонерне товариство "Ніжинський жиркомбінат" є платником податку на додану вартість.

04.10.2011, 27.10.2011, 09.11.2011 між Публічним акціонерним товариством "Ніжинський жиркомбінат" (Покупець) та ФГ "Руденко В.К." (Продавець) було укладено договори поставки №151, №160, №171/1 (а.с.50-55).

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця насіння соняшнику врожаю 2011 року, відповідної якості, в кількості, асортименті та в строках узгоджених цим договором, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість, згідно вимог цього договору. Товар не повинен знаходитись під заставою, не передувати під арештом і відсутні будь-які вимоги з боку третіх осіб на товар.

Відповідно до п.3.1. договору поставка виконується на умовах: СРТ ПАТ "Ніжинський жиркомбінат" вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівської області (згідно Інкотермс - 200), надалі «місце поставки».

Відповідно до п.4.1. договору Покупець здійснює оплату товару в наступному порядку: після поставки товару в місце поставки, протягом тридцяти календарних днів, на підставі виставленого рахунку-фактури Постачальником.

Виконання даного договору підтверджується:

- накладними на соняшник від 07.10.2011: №1, №2, №4, №5, №6; від 08.10.2011: №10, №7; від 11.10.2011: №11, №12; від 12.10.2011: №13, №14; від 13.10.2011 №15, від 22.10.2011 №17, від 23.10.2011 №18; від 26.10.2011 №19; від 28.10.2011: №20, №21, №22; від 09.11.2011: №22, №23; від 10.11.2011 №30 (а.с.56,58,60,63-65,67,69,71,73,77,79,81,82, 84,86,88,91);

- актами приймання маслосемян, надійшовшими від постачальників №705, №709, №713, №714, №716, №731, №732, №742, №745, №785, №787, №790, №823, №853, №854, №975, №977, №985 (а.с.57,59,61-62,66,68,70,72,74,76,78,80,81а,83,85,87,89-90);

- договорами-розрахунками від 07.10.2011 №705, від 11.10.2011 №731, від 22.10.2011 №758 (а.с.56,67,75);

- накладними від 13.10.2011 №11, від 22.10.2011 №12, від 26.10.2011 №14, від 29.10.2011 №16, від 09.11.2011: №975, №17 (а.с.73,77,81,84,86,88).

Доставка соняшнику підтверджується книгою реєстрації вантажів (а.с.116-129).

Позивачем в повному обсязі було здійснено оплату товару, що підтверджується виписками по рахунку (а.с.157-161).

ФГ "Руденко В.К." було виписано податкові накладні від 08.10.20111 №8 на загальну суму 200222,29 грн., в т.ч. ПДВ - 33370,38 грн.; від 11.10.2011 №9 на загальну суму 95117,26 грн., в т.ч. ПДВ - 15852,88 грн.; від 12.10.2011 №10 на загальну суму 96228,14 грн., в т.ч. ПДВ - 16038,02 грн.; від 13.10.2011 №11 на загальну суму 47033,16 грн., в т.ч. ПДВ - 7838,86 грн.; від 22.10.2011 №12 на загальну суму 104498,95 грн., в т.ч. ПДВ - 17416,49 грн.; від 23.10.2011 №13 на загальну суму 46443,72 грн., в т.ч. ПДВ - 7740,62 грн.; від 26.10.2011 №14 на загальну суму 46471,13 грн., в т.ч. ПДВ - 7745,19 грн.; від 29.10.2011 №15 на загальну суму 164581,82 грн., в т.ч. ПДВ - 27430,27 грн.: від 09.11.2011 №16 на загальну суму 97005,50 грн., в т.ч. ПДВ - 16167,58 грн.; від 10.11.2011 №17 на загальну суму 44565,67 грн., в т.ч. ПДВ - 7427,61 грн. (а.с.162-171).

Дана операція була відображена в обліку товариства, що підтверджується журналом приймання насіння олійних культур (а.с.130-136).

Придбаний соняшник було використано в господарській діяльності позивача - перероблено на масло.

На момент здійснення позивачем господарської операції ФГ "Руденко В.К." було належним чином зареєстровано в якості суб'єкта господарювання, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.145-147) та згідно свідоцтва було платником податку на додану вартість (а.с.149).

Таким чином, суд вважає, що господарська операція з приводу придбання соняшнику позивачем у ФГ "Руденко В.К." мала реальний характер, оскільки придбання товару, зазначених в актах приймання маслосемян та накладних, відбулись з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат", наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

З доводів представника відповідача вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення Публічним акціонерним товариством "Ніжинський жиркомбінат" вимог податкового, валютного та іншого законодавства стала постанова Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2010 про визнання ФГ "Руденко В.К." банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (а.с.173-174).

Суд зазначає, що викладена обставина, не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Крім того, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що фермерське господарство рішенням суду визнано банкрутом, що свідчить про те, що позивач не міг дізнатися про процедуру банкрутства.

Руденко В.К. у листі від 28.10.2013 засвідчив, що під час поставки товару ним як ліквідатором не було повідомлено позивача про перебування ФГ "Руденко В.К." в процедурі ліквідації, так як це, на його думку, не мало жодного значення для фактичного здійснення поставки насіння соняшнику, а також, що на момент укладання договорів поставки з позивачем свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника ПДВ, довідка про сплату фіксованого с/г податку були дійсними, так як фактичне припинення юридичної особи було здійснено лише 25.04.2013. (а.с.155).

Крім того, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) та Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заявка №6686/03), перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) вимогам ст. 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

В законодавстві України також закріплено принцип персональної відповідальності, згідно якого особа має нести відповідальність за вчинені нею правопорушення, а не за правопорушення інших осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2013 року: №0000432200, №0000442200 та №0000452200.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами продаж контрагентом позивачу соняшнику, відображення таких операцій в обліку позивача та надання до перевірки всіх необхідних первинних документів, які відповідали вимогам законодавства, суд вважає, що позивачем не було порушено вимог Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 10 вересня 2013 року: №0000432200, №0000442200 та №0000452200з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, належать задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 10 вересня 2013 року: №0000432200, №0000442200 та №0000452200.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030001, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Публічного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" (код ЄДРПОУ 00373942) судові витрати в сумі 2294,41 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Бородавкіна