Decision № 34493084, 29.10.2013, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р.Справа № 922/3470/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, с. Капітолівка до ФОП ОСОБА_2, смт. Слатине про стягнення 71 013,00грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3, дов. б/н від 04.07.13р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 71 013,00грн. згідно графіку погашення заборгованості, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судові засідання не з`являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Протягом березня-серпня 2011р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) передала у власність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач) товар на загальну суму 265 640,00грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковими накладними, оформленими належним чином та наявними у справі.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та факт встановлення договірних відносин.

Як зазначає позивач, відповідач за поставлений товар розрахувався частково.

Сторони уклали графік погашення заборгованості, згідно якого загальна сума боргу станом на 22.06.11р. склала 71 013,00грн. Відповідно до укладеного між сторонами графіку, відповідач зобов'язався сплатити заборгованість протягом з 22.06.11р. по 22.08.11р., наступним чином:

- в строк до 01.07.11р. - сплатити 25 500,00грн.;

- в строк до 22.07.11р. - сплатити 22 756,50грн.;

- в строк до 22.08.11р. - сплатити 22 756,50грн.

Даний графік підписано відповідачем без зауважень та заперечень. Таким чином відповідач повністю визнав наявність заборгованості перед позивачем на вказану вище суму.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар згідно графіку погашення заборгованості не розрахувався.

Позивач на адресу відповідача звернувся з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься договір поставки № 1 від 01.11.11р., укладений між позивачем та відповідачем. Однак, видаткові накладні, за якими здійснювалось постачання товару, графік погашення заборгованості за поставлений товар та вимога № 1 від 20.06.13р. не містять посилання на цей договір. В позовній заяві також не міститься посилання на договір поставки № 1 від 01.11.11р., як на підставу позову.

З аналізу наданих документів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що правовідносини сторін виникли саме із договору поставки, укладеного у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Доказів погашення заборгованості у сумі 71 013,00грн. відповідач суду не надав.

Факт наявності заборгованості на вказану суму підтверджується належними доказами, наявними у справі, а також визнана відповідачем під час укладення та підписання графіку погашення заборгованості. Будь-яких інших доказів, що спростовують позовні вимоги, відповідач суду не надав.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 71 013,00грн., суд дійшов, що позовні вимоги є цілком законними та правомірними.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.11, 526, 610, 612, 629 ЦК України, ст.ст.181, 193, 265 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідент. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, відомості про рахунки відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідент. номер НОМЕР_2 (АДРЕСА_2, відомості про рахунки відсутні) - 71 013,00грн. основного боргу, 1 720,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.10.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.