Court ruling № 34477600, 21.10.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2013 р. м. Київ К-33705/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Колосовського Ю.О.

представника відповідача Литвиненка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010

у справі № 2а-3238/10/1270

за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» (правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів»)

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів;

2. Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Державного бюджету України податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Луганську щодо ненадання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість позивачеві. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за податковою декларацією за жовтень 2009 року в сумі 4534557,00 грн., судові витрати в сумі 1700,00 грн. та 3,40 грн. зі сплати судового збору.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги посиланням на порушення судами норм матеріального права: п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та наголошуючи на тому, що однією з обов'язкових підстав отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є підтвердження сплати сум податку до бюджету у ланцюгу постачання товар.

Заступник прокурора Луганської області у порядку ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України заявою приєднався до касаційної скарги, підтримавши її вимоги.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, та заміну позивача у справі - Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

20.11.2009 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, в якій задекларовано до бюджетного відшкодування податок на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку в сумі 4534557,00 грн. Із податковою декларацією подано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Довідкою від 11.12.2009 № 1030/08-3/00186513 про результати позапланової перевірки підтверджено заявлену позивачем вказану вище суму бюджетного відшкодування.

На час розгляду справи судами попередніх інстанцій відшкодування податку на додану вартість позивачеві здійснено не було.

Позиція податкового органу щодо неможливості відшкодування податку на додану вартість полягала у тому, що така сума є непідтвердженою через відсутність підтвердження факту сплати податку до бюджету зустрічними перевірками.

У касаційній скарзі податкова інспекція свою позицію також обґрунтовує відсутністю у позивача права на бюджетне відшкодування через відсутність результатів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість до бюджету у ланцюгу постачання товару. Інших правових та фактичних підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування податковою інспекцією не наведено, товарність господарських операцій не заперечується.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо помилковості таких висновків податкового органу.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог п. 7.2, п.п. 7.4., п. 7.7 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, обчисленні від'ємного значення та заявленні податку до бюджетного відшкодування, останній має право на таке відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Натомість встановлено, що довідкою перевірки порушень щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань не встановлено.

До того ж Закон не ставить право на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування залежно від факту отримання документального підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість постачальниками товару у ланцюгу постачання. Допущені одним з постачальників товару у ланцюгу постачання порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки для нього і не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та відшкодування такого податку.

Зважаючи на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун