Court ruling № 34397321, 28.10.2013, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 367/2962/13-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А.В. Провадження № 22-ц/780/4837/13 Доповідач у 2 інстанції ОлійникКатегорія 46 28.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

23 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Іванової І.В., Коцюрби О.П.,

при секретарі Власенко О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 3 липня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ірпінського міського суду управління юстиції в Київській області, про розподіл спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, посилаючись на те, що 18 квітня 1998 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб і перебуваючи в шлюбі, а саме, 11 листопада 2000 року сторони придбали у спільну сумісну власність житловий будинок з прибудинковими спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Пізніше, перебуваючи у шлюбі, подружжя добудувало додаткові споруди, а саме: огорожу №3, вигрібну яму №4, душ під літерою «К», ганок, прибудову під літерою «а1» та веранду під літерою «а».

Шлюб між сторонами рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2012 року було розірвано. Також даним рішенням визнано право власності на 1/2 зазначеного житлового будинку, але як вказує позивачка, даним рішенням не було розподілено наступне майно: веранда під літерою «а», прибудова під літерою «а1», ганок, сарай під літерою «Г», вбиральня під літерою «Ж», навіс під літерою «З», душ під літерою «К», погріб під літерою «Е», огорожа під №1,3, колодязь під №2, вигрібна яма під №4. Зазначене нерухоме майно та комунікації позивачка вважала приналежністю до зазначеного житлового будинку, а отже вважає себе власницею 1/2 частини зазначено вище майна.

Оскільки, як вказала позивачка, ОСОБА_2 не бажає ділити зазначене спільне майно добровільно, то єдиним способом захисту своїх порушених майнових прав вона вважала звернення до суду з позовом про розподіл спільного майна та визнання права власності на відповідну частину майна, а саме, розділити спільне майно подружжя: веранду під літерою «а», 1/2 прибудову під літерою «а1», 1/2 ганок, 1/2 сарай під літерою «Г», 1/2 сарай під літерою «В», 1/2 вбиральню під літерою «Ж», 1/2 навіс під літерою «З», 1/2 душ під літерою «К», 1/2 погріб під літерою «Е», 1/2 огорожу під номерами 1 та 3, 1/2 колодязь під номером 2, 1/2 вигрібну яму під номером 4.

Також позивачка просила суд визнати за нею право власності на: 1/2 веранди під літерою «а», 1/2 прибудови під літерою «а1», 1/2 ганку, 1/2 сараю під літерою «Г», 1/2 сараю під літерою «В», 1/2 вбиральні під літерою «Ж», 1/2 навісу під літерою «З», 1/2 душу під літерою «К», 1/2 погрібу під літерою «Е», 1/2 огорожі під номерами 1 та 3, 1/2 колодязя під номером 2, 1/2 вигрібної ями під номером 4. Судові витрати позивачка просила покласти на відповідача.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 3 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 грудня 2012 року рішенням Ірпінського міського суду Київської області по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна зазначений позов було задоволено частково, а саме: шлюб між зазначеними особами, зареєстрований 18 квітня 1998 року, розірвано; визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя приватний будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку; в іншій частині позовних вимог щодо визнання об'єктом права сумісної власності земельної ділянки площею 0,24 га за тією ж адресою та визнання за нею права власності на 1/2 будинку та земельної ділянки відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно зі ст.70 та 71 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

За ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно встановлених судом обставин та зазначених норм закону, позивачка просила розділити спільне майно подружжя, а саме: веранду під літерою «а», 1/2 прибудову під літерою «а1», 1/2 ганок, 1/2 сарай під літерою «Г», 1/2 сарай під літерою «В», 1/2 вбиральню під літерою «Ж», 1/2 навіс під літерою «З», 1/2 душ під літерою «К», 1/2 погріб під літерою «Е», 1/2 огорожу під номерами 1 та 3, 1/2 колодязь під номером 2, 1/2 вигрібну яму під номером 4, але дані об'єкти, хоч і є фізично самостійними речами, але при цьому вони слугують використанню (тобто є «приналежністю») головної речі - приватного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що будинок може використовуватися за призначенням без приналежності, оскільки остання лише сприяє функціонуванню головної речі і не має сама по собі самостійного господарського значення.

Оскільки господарсько-побутові будівлі є невід'ємною частиною будинку, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 3 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Іванова І.В.

Коцюрба О.П.