Court ruling № 34294786, 17.09.2013, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 р.Справа № 821/1136/13-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Орлик л.Л.

з участю: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанов державного виконавця - Макушевої Т.П.:

- від 18 липня 2012 року "Про повернення виконавчого документа стягувачеві";

- від 07 вересня 2012 року "Про відмову у відкритті виконавчого провадження".

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року позовна заява залишена без розгляду в частині позовних вимог про скасування постанови державного виконавця "Про повернення виконавчого документа стягувачеві" від 18 липня 2012 року.

Також, в ході розгляду здійснено заміну первинного відповідача - відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на належного відповідача - управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції (далі УДВС ГУЮ) у Дніпропетровській області

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що виконавчий документ - виконавчий лист №4184/10/2170 від 30 березня 2012 року, виданий Херсонським окружним адміністративним судом повністю відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Справу розглянуто у відсутність відповідача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до ВПВР УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області із заявою від 28 серпня 2012 року про примусове виконання виконавчого документу виконавчого листа №2а-4184/10/2170, виданого Херсонським окружним адміністративним судом 30 березня 2012 року.

Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Макушевою Т.П. 07 вересня 2012 року винесено постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання, у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не підтверджено належним чином повноваження представника стягувача на подання заяви про відкриття виконавчого провадження та відповідно виконавчого документа.

Наявна у матеріалах справи довіреність від 17 березня 2011 року, на підставі якої представником позивача ОСОБА_3, згідно його пояснень, підготована та подана заява про відкриття виконавчого провадження, не наділяє дану особу правами та обов'язками, необхідними для представництва інтересів позивача під час здійснення виконавчого провадження.

Згідно з копією довіреності, на підтвердження повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 її представником надавалась довіреність від 17 березня 2011 року, відповідно до якої довіритель - ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 представляти інтереси у судах загальної юрисдикції по цивільним та адміністративним справам з правами, які надані чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, що беруть участь у справі, проте будь-яких повноважень на представництво інтересів довірителя в державній виконавчій службі України зі змісту довіреності не вбачається.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача, відповідно до вказаної довіреності, не наділений повноваженнями щодо подання від імені ОСОБА_2 заяви про відкриття виконавчого документа та, відповідно, виконавчого листа для примусового виконання. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та направляючи її стягувачу, державний виконавець діяв в рамках повноважень наданих йому спеціальним Законом, у зв'язку з чим, позовна вимога про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження є необґрунтованою.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вказується, що суд ігнорував другу частину мотивування оскаржуваної постанови, а саме: те, що у відкритті виконавчого провадження відмовлено, оскільки виконавчий лист вже перебував на виконанні, однак був повернутий стягувачу за його особистою заявою. На думку апелянта, визнання судом оскаржуваної постанови законної в повному обсязі призведе до того, що стягувач не зможе реалізувати своє право, передбачене ч.5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", на повторне пред'явлення виконавчого листа до виконання. За таких підстав, апелянт вважав, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, дійсно, не надав правової оцінці другій частині мотивування оскаржуваної постанови (а.с.80), згідно з якою у відкритті виконавчого провадження відмовлено також й на підставі п.7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, оскільки виконавчий лист вже перебував на виконанні, однак був повернутий стягувачу за його особистою заявою.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Однак, згідно з п.1 ч.1, ч.5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Таким чином, ч.5 ст. 47 цього Закону надає стягувачу право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, незважаючи на те, що після першого відкриття виконавчого провадження виконавчий документ було повернуто стягувачу за його заявою.

Судова колегія вважає, що норма ч.1 ст. 26 Закону стосується випадків коли виконавче провадження ще не було відкрито, а від стягувача надійшла заява про повернення виконавчого документу.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження за виконавчим документом відкривалося, а у подальшому виконавчий документ було повернуто позивачці за її заявою.

Отже, відповідно до ч.5 ст. 47 цього Закону України "Про виконавче провадження", позивачка може повторно подати виконавчий лист до виконання.

За таких обставин, судова колегія вважає, що посилання в оскаржуваній постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження на п.7 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" є помилковим.

Разом з тим, судова колегія акцентує увагу, що перша підстава відмови у відкритті виконавчого провадження - подання виконавчого документу неналежним представником стягувача, є цілком обґрунтованою та достатньою для відмови в задоволенні позовних вимог про її скасування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 вересня 2013 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: