Court ruling № 34293821, 14.10.2013, Lviv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 р. Справа № 22886/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Попка Я.С., Яворського О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року у справі за позовом комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Ужгорода» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 26.11.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що має місце порушення з боку відповідача вимог Інструкції про порядок застосування штрафних санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року №110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за №268/5459, далі Інструкція, оскільки відповідач застосував штрафну санкцію тільки до частини узгодженого податкового зобов'язання із датами нарахування 30.12.2008 та 19.08.2010 року, які складають відповідно 579543 грн. та 190888 грн., що є передчасним і суперечить вимогам п. 6.1.7. Інструкції.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що у відповідності до пп. 6.1.10 вищевказаної Інструкції, штрафні санкції, визначені підпунктами 6.1.1-.6.1.6 та 6.1.9 цього пункту, застосовуються незалежно від стану розрахунку платника податків з бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника податків за податками (зборами, обов'язковими платежами), на підставі чого в обов'язок податкового органу не входить дослідження стану розрахунків платника податків з бюджетами.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та задоволити позовні вимоги.

В основному покликається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, не визнавши неправомірним зарахування відповідачем здійснених позивачем платежів в неіснуюче податкове зобов'язання і подальше неправомірне нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату неіснуючого податкового зобов'язання.

У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-УІ), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток платника податків - комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Ужгорода» встановлено порушення п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та було складено акт № 38/15-1. від 11.11.2010 року.

Штрафні санкції визначені у податкових повідомленнях - рішеннях: № 0084711540/0/3922/15-1/03344326/9103 про зобов'язання сплатити штраф в розмірі 275184,91 грн. № 0084731540/0/3921/15-1/03344326/9102 про зобов'язання сплатити штраф в розмірі 1500 грн.; № 0084721540/0/3920/15-1/03344326/9101.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення також тим, що 20.05.2010 року згідно висновку податкового органу здійснено перекидку суми в 15 000 грн., які позивач сплатив 14.05.2010 року на рахунок податку на прибуток на рахунок податку на додану вартість на підставі поданої ним заяви. І у зв'язку з особливим порядком облікування перекидки сум погашення податкових зобов'язань в особовій картці платника податків, в додатках до акту перевірки були зазначені платіжні доручення як підстави нарахування штрафних санкцій.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач самовільно не змінив вказані в платіжних документах призначення платежів, а зроблено це було на підставі заяви позивача.

Згідно п. п. 17.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мотивує свою позицію тим, що у відповідності до пп. 6.1.10 Інструкції про порядок застосування штрафних санкцій органами державної податкової служби, ДПІ у м. Ужгороді повинна була врахувати факт наявності дебіторської заборгованості перед позивачем окремих бюджетних установ під час нарахування штрафних санкцій.

Згідно з абз.2 пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України №2181-III (в редакції, яка діяла в періоді, що перевірявся), погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.

Також слід зазначити, що в періоді, що перевірявся, були відсутні нормативні документи, які визначали б порядок проведення даного заліку та, з урахуванням тієї обставини, що у Державного бюджету була в наявності заборгованість перед позивачем за платежами, які не є податками та зборами.

У відповідності до пп. 6.1.10 вищевказаної Інструкції, штрафні санкції визначені підпунктами 6.1.1-.6.1.6 та 6.1.9 цього пункту, застосовуються незалежно від стану розрахунку платника податків з бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника податків за податками (зборами, обов'язковими платежами), на підставі чого в обов'язок податкового органу не входить дослідження стану розрахунків платника податків з бюджетами.

Відтак, з огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року по справі № 2а-4656/10/0770, без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

суддів Я.С. Попко

І.О. Яворський