№ 34180708, 18.10.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/3561/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Сугакової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 № 0002532200, -

В С Т А Н О В И В:

24.09.2013 Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Колос" (далі - ПОСП "Колос") звернулось до суду з адміністративним позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Козелецька ОДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 № 0002532200, що прийнято за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПОСП "Колос" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2013, якою встановлені порушення Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, про що складено Акт від 03.09.2013 № 73/22-011/03799280.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення позивач зазначив, що висновки зазначені в Акті перевірки від 03.09.2013 № 73/22-011/03799280 є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення від 19.09.2013 № 0002532200 - необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.

Представники відповідача проти позову заперечили та просили у його задоволенні відмовити, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства. В судовому засіданні надали письмові заперечення проти позову (а.с. 64-66).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ПОСП "Колос" (ід.код 03799280) як юридичну особу зареєстровано Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (Свідоцтво про державну реєстрацію від 06.03.2001 № 10461200000000202), включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, взято на облік до ДПІ у Козелецькому районі (правонаступник - Козелецька ОДПІ) як платника податків з 14.12.2005 за № 236, зареєстрований платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) з 30.06.1997 та суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ з 01.01.2009 (Свідоцтво про реєстрацію від 27.12.2012 № 200095695, а.с. 42).

Відповідно, перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що на підставі направлень від 16.08.2013 № 32, № 33, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, відповідно до наказу від 15.08.2013 № 74, Козелецькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПОСП "Колос" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2013, про що складено Акт від 03.09.2013 № 73/22-011/03799280 (а.с. 9-37).

З направленнями від 16.08.2013 № 32, № 33 ознайомлено та копію наказу від 15.08.2013 № 74 вручено 16.08.2013 директору ПОСП "Колос" Макаренка П.М.

Перевірку проведено з відома директора ПОСП "Колос" Макаренка П.М. та в присутності головного бухгалтера Падій А.В.

Перевірка проводилась з 16.08.2013 по 22.08.2013, термін проведення якої продовжувався з 23.08.2013 по 27.08.2013 на підставі наказу Козелецької ОДПІ від 22.08.2013 № 97.

В розділі 4 "Висновок" Акту перевірки, з-поміж іншого, встановлено порушення:

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 8-1.1, п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.1, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 (зі змінами і доповненнями), в результаті чого ПОСП "Колос" занижено ПДВ бюджетної декларації в сумі 530 743,00 грн. та завищено в сумі 1 368,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки Козелецькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення, що є предметом даного спору, від 19.09.2013 № 0002532200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 646 431,00 грн. (за основним платежем - 529 375,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 117 056,00 грн., а.с. 8).

Перевіркою застосування спеціального режиму оподаткування встановлено, що на підставі заяви про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ ПОСП "Колос" з 01.01.2009 зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ згідно свідоцтва № 100192556 серії НБ №012343 (дата початку дії свідоцтва 09.02.2009) із зазначенням виду діяльності на основі переліку видів діяльності, на які поширюються норми ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість": 01.11.0 вирощування зернових та технічних культур, 01.21.0 розведення великої рогатої худоби. Достовірність відомостей про види діяльності сільськогосподарським товаровиробником підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №182291, який містить відомості про види діяльності сільськогосподарського підприємства за КВЕД: 01.11.0 вирощування зернових та технічних культур, 01.21.0 розведення великої рогатої худоби.

Так, в Акті зазначено, що перевіркою правомірності застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ встановлено, що ПОСП "Колос" не мало право перебувати на спеціальному режимі, оскільки питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (розрахунок відображено в таблиці 27-28 арк. Акту перевірки).

Також, вказано, що в ході проведення перевірки ПОСП "Колос" не надано договорів зареєстрованих Держкомземом у Козелецькому районі Чернігівської області, які укладались між власниками земельних ділянок, які є орендодавцями, з ПОСП "Колос" відповідно: на 1983,47 га земельних ділянок за 2010 рік, на 1004,0074 га земельних ділянок за 2011 рік, на 378,0863 га земельних ділянок за 2012 рік, на 871,0863 га земельних ділянок за 2013 рік.

В ході проведення перевірки ПОСП "Колос" податковим органом встановлено, що договори оренди з орендодавцями в Козелецькому районному відділі земельних ресурсів складає: зареєстрованих площ земельних ділянок сільськогосподарського призначення за 2010 рік - 0% від загальної площі задекларованих ПОСП "Колос" земельних ділянок сільськогосподарських угідь, 5,01% земельних ділянок сільськогосподарських угідь за 2011 рік, 43,56% земельних ділянок сільськогосподарських угідь за 2012 рік, 25,10% земельних ділянок сільськогосподарських угідь за 2013 рік.

При цьому, податковою перевіркою встановлено, що не були зареєстровані за 2010 рік - 100% від загальної площі задекларованих ПОСП "Колос" земельних ділянок сільськогосподарських угідь, 94,99% земельних ділянок сільськогосподарських угідь за 2011 рік, 56,44% земельних ділянок сільськогосподарських угідь за 2012 рік, 74,90 % земельних ділянок сільськогосподарських угідь за 2013 рік.

Отже, в ході проведення перевірки ПОСП "Колос" Козелецькою ОДПІ встановлено, що договори оренди з орендодавцями на 1983,47 га (100%) земельних ділянок за 2010 рік, на 1004,0074 га (94,99%) земельних ділянок за 2011 рік, на 378,0863 га (56,44%) земельних ділянок за 2012 рік, на 871,0863 га (74,90%) земельних ділянок за 2013 рік в управлінні Держкомзему у Козелецькому районі зареєстровані не були.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що ПОСП "Колос" на порушення п. 8-1.1, п. 8-1.2, п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону України "Про податок на вартість", п. 209.1, п. 209.2, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України не правомірно застосовувався спеціальний режим оподаткування по ПДВ з жовтня 2010 року по червень 2013 року, так як фактично питома вага вартості поставлених сільськогосподарських товарів складала менше 75%, у зв'язку з чим ПОСП "Колос" завищено суму податкових зобов'язань ПДВ в скорочених деклараціях від реалізації сільгосппродукції на митній території України.

Тобто, як зазначено в Акті перевірки, ПОСП "Колос" протягом 2010-2013 років не мало право перебувати на сплаті фіксованого сільськогосподарського податку та не мало права на застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки ПОСП "Колос" слід зазначити, що вона проведена відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, згідно якого органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Поняття та порядок проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визначені пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та ст. 78 Кодексу, дотримано. Підставою для проведення перевірки стала вимога пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Кодексу. Строки проведення виїзних перевірок, встановлені ст. 82 Кодексу, не порушено.

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Також в даних правовідносинах враховується п. 44.1 ст. 44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В даних правовідносинах враховується пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент здійснення частини правовідносин), якими визначені операції, що є об'єктом оподаткування, порядок визначення бази оподаткування операції з поставки товарів (послуг), дата виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 8-1.2 ст. 8 Закону).

Так, в силу п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Зазначені правові норми кореспондуються з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, 198.2 ст. 198, п. 209.1, п. 209.6, ст. 209, ст. 216 Податкового кодексу України.

Щодо даних правовідносин суд також враховує, що главою 2 розділуПодаткового кодексу України регулюються відносини зі справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до п. 301.1 ст. 301 цього Кодексу платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком згідно з п. 302.1 ст. 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Так судом встановлено, що ПОСП "Колос" є правонаступником КСП "Колос", створеного шляхом перетворення останнього зі збереженням коду ЄДР.

Відповідно до рішення 15 сесії 21 скликання Козелецької районної ради народних депутатів від 02.04.1995 державою Україна у власність колективного господарства "Колос" були передані землі сільськогосподарського призначення. На підставі вказаного рішення 31.10.1995 господарству "Колос", м. Остер Козелецького району, код ЄДРПОУ 03799280, був виданий державний акт на право колективної власності на землю серії 1-ЧН № 000141, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 12 (а.с. 44-46).

За змістом ч. 7 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768 громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У відповідності до ст.ст. 107-109 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435, ст. 31 Закону України від 14.02.1992 № 2114 "Про колективне сільськогосподарське підприємство", ст. 59 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436 при реорганізації до новоствореного підприємства переходять майнові права і обов'язки колишнього підприємства в обсязі, що відповідає виду реорганізації.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

При цьому, суд звертає увагу на те, що не є самовільним використанням земельної ділянки юридичною особою після зміни організаційно-правової форми цієї юридичної особи, якщо земельна ділянка використовується нею на підставі документа, який посвідчує право на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації. Щодо питання переоформлення права власності на земельну ділянку слід зазначити, що у разі зміни організаційно-правової форми підприємства до його правонаступника переходить право на земельну ділянку, яке належало попереднику.

Судом також встановлено, що в 2010 році позивач перебував на спеціальному режимі оподаткування ПДВ і був платником фіксованого сільськогосподарського податку на земельні ділянки згідно договорів оренди земельних часток (паїв), право на які посвідчені сертифікатами на 1983,47 га, відповідно до довідки Управління Держкомзему у Козелецькому районі.

При цьому, в ході судового розгляду встановлено, що в 2010 році державні акти на право власності громадян на земельні ділянки не були виготовлені, оскільки проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього колективного сільськогосподарського підприємства "Колос" (правопопередник ПОСП "Колос") розроблений у 2006 році, згідно розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від 05.07.2006 № 253 і затверджений зборами власників сертифікатів, 04.04.2007 був направлений Управлінням Держкомзему у Козелецькому районі для виправлення помилок, і 21.01.2010 був знову затверджений зборами (перші державні акти на землю громадяни отримали лише через рік).

В 2011 році позивач перебував на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, а фіксований податок не сплачував, у зв'язку з тим, що Управління Держкомзему у Козелецькому районі не надало довідку про використання землі, оскільки не було зареєстрованих договорів оренди так як були відсутні державні акти на землю у громадян, а договори оренди земельних часток (паїв) сумарно на 632 га ріллі не були взяті до уваги по причині відсутності їх реєстрації.

Суд зауважує, що Управління Держкомзему у Козелецькому районі та відповідно й відповідач не прийняли до уваги правомірність використання землі ПОСП "Колос" на підставі чинного державного акту на право власності серії 1-ЧН № 000141, зареєстрованого у книзі записів державних актів за № 12 від 31.10.1995.

При цьому, судом встановлено, що в 2012-2013 роках позивач перебував платником фіксованого сільськогосподарського податку та на спеціальному режимі ПДВ на підставі державного акту серії 1-ЧН № 000141, а також зареєстрованих і не зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок з громадянами.

Слід звернути увагу на те, що право перебування ПОСП "Колос" на спеціальному режимі оподаткування ПДВ в період 2010-2013 років посвідчено відповідними Свідоцтвами про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ № 2100224383, № 200095695, що були видані Державною податковою службою України, які в порядку, визначеному чинним законодавством, скасовані не були.

Таким чином, вищевикладене дає підстави стверджувати, що позивач правомірно перебував на сплаті фіксованого сільськогосподарського податку та на спеціальному режимі оподаткування ПДВ.

Вирішуючи питання про те, чи впливає оформлення права користування земельними ділянками на розмір об'єкта оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, а також на правомірність перебування сільськогосподарського товаровиробника в статусі платника цього податку, суд зазначає наступне.

Кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходу суб'єкта господарювання.

Порядок набуття та підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку встановлено ст. 308 Податкового кодексу України. Зокрема, для набуття або підтвердження статусу платника цього податку особа має подати відомості (довідку) про земельні ділянки із зазначенням кожного документа, який встановлює право власності/користування кожною земельною ділянкою.

Водночас законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. При цьому така особа повинна буде підтвердити дотримання критерію щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Наслідки недотримання особою вимог щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва встановлені ст. 308 Податкового кодексу України.

Зокрема, підставою для скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до п. 308.6 ст. 308 цього Кодексу є або добровільне рішення такого платника, або рішення органу державної податкової служби, яке може бути постановлено в разі: 1) або ліквідації такого платника, у тому числі шляхом реорганізації, 2) або встановлення за результатами документальної перевірки порушення вимог статті 301 Податкового кодексу України.

У свою чергу, вимоги ст. 301 Податкового кодексу України стосуються частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходів сільськогосподарського товаровиробника. Для визначення зазначеної частки враховується дохід від операцій з сільськогосподарською продукцією.

З приписів п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України випливає, що сільськогосподарська продукція для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва поділяється на чотири види: 1) продукція рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 2) продукція рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 3) продукція тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 4) продукція, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

При цьому віднесення сільськогосподарської продукції до кожного з наведених видів пов'язане як із властивостями цієї продукції (як-от продукція рослинництва чи тваринництва), так і з певними вимогами щодо способу створення такої продукції. Зокрема, продукція рослинництва може бути вироблена (вирощена) на сільськогосподарських угіддях. При цьому передбачається, що відповідні угіддя знаходяться у власності чи користуванні особи.

Відповідно до викладеного, для цілей розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

За змістом норм Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, як випливає зі змісту п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Варто зауважити, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до частини другої ст. 20 Закону України від 06.10.1998 № 161 "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.

У свою чергу, Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений ст. 301 Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

Аналогічні правила застосовуються при визначенні підстав для застосування особою спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Суд звертає увагу, що визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платника фіксованого сільськогосподарського податку, який також застосовує спеціальний режим оподаткування ПДВ сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового. При цьому, сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком відповідно до п. 302.1 ст. 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь, надана платнику податку у власність чи користування, в тому числі на умовах оренди. Отже, об'єктом оподаткування є ті сільськогосподарські угіддя, що перебувають у власності або в користуванні платника податку на будь-яких умовах, включаючи, але не обмежуючись, орендою. Так, зазначеною нормою не встановлено, що відповідні права на ділянки (зокрема, право користування) мають бути певним чином оформлені та зареєстровані.

За таких обставин, необґрунтованими є висновки перевірки Козелецької ОДПІ, внаслідок чого безпідставним є твердження відповідача щодо заниження позивачем ПДВ бюджетної декларації в сумі 530 743,00 грн. та завищення в сумі 1 368,00 грн., у зв'язку з чим, спірне податкове повідомлення-рішення від 19.09.2013 № 0002532200 є таким, що прийнято податковим органом протиправно.

Відповідно за врахування пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, яким визначено поняття "штрафна санкція (фінансова санкція, штраф)" та ст. 123 Кодексу, якою встановлено накладення на платника податків штрафу у відповідному розмірі, а також враховуючи встановлені судом обставини та норми податкового законодавства, згідно яких до платника податків може застосовуватись фінансова (штрафна) санкція лише за допущені ним порушення вимог податкового законодавства, застосування до ПОСП "Колос" штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) є також неправомірним.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

У даному випадку, констатуючи спірність формування відповідачем податкового зобов'язання позивачу по ПДВ, згідно вимог Податкового кодексу України, враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав, що податкове повідомлення-рішення Козелецької ОДПІ від 19.09.2013 № 0002532200 підлягає визнанню недійсним та скасуванню, відповідно позов - задоволенню.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 19.09.2013 № 0002532200.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" (ід.код 03799280) 6 464,31 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 31 коп.) судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 24.09.2013 № 383.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Житняк