Decision № 34126830, 07.10.2013, Kalynivskyi District Court of Donetsk City (until 25.04.2025 - Kalininskyi District Court of Donetsk City)

Справа № 256/6709/13-ц

2/256/1921/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року м. Донецьк

Калінінський районний суд міста Донецька у складі:

головуюча суддя - Гладка І.А.

при секретарі - Петриченко К.С.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Донбасгеологія» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2013 року позивач звернулась до суду із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Донбасгеологія» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, вточнивши яку заявою від 01 жовтня 2013 року, просив суд: стягнути з відповідача на свою користь 3131,32 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати; 1000 грн. витрат на послуги адвоката; 19951,20 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку; 3000 грн. моральної шкоди. Свої уточнені позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 12 липня 2011 року його було прийнято на роботу до Приватного акціонерного товариства «Донбасгеологія» на посаду начальника юридичного відділу, заступником Голови Правління з юридичних питань. 31 жовтня 2012 року позивач звільнився зі займаної посади за угодою сторін. При звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку, а, зокрема, не виплачено заборгованість по заробітній платі. Заборгованість з виплати заробітної плати складає 3131,32 грн. Відповідно до розрахунку позивача розмір його середньоденної заробітної плати складає 83,13 грн., в свою чергу відповідач не виплачував належну йому заробітну плату протягом 240 днів, отже середній заробіток за час затримки розрахунку склав 19951,20 грн. Оскільки через несвоєчасне отримання заробітної плати позивач ніс моральні переживання. Позивач також зазначив, що оскільки відповідач порушив його законні права, це призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а й отже заподіяну моральну шкоду він оцінив у розмірі 3000 грн.

Позивач у судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак надав до суду заяву, згідно якої уточнену позовну заяву визнав в повному обсязі.

Таким чином, суд, на підставі ст. 158 ЦПК України, ухвалив розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Згідно статті 1 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 8 Цивільного кодексу України визначає законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 2 КЗпП України, а також ч.2 ст. 43 Конституції України, встановлено право особи на отримання заробітної плати за працю.

Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу: догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день звільнення, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому ним працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України, В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з вимогами ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.

Ст.238 КЗпП України - задоволення грошових вимог, при розгляді трудових спорів з питань по грошовим вимогам, орган, що розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові відповідних сум, без обмеження будь яким терміном.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2000 року № 2050-ІІ, затвердженої положенням «Про порядок компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати» та ст. 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено компенсацію працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до абз.3 п.2 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяця роботи, що передують події, з якої пов'язана відповідна виплата.

За п.2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п.3. «Порядку обчислення середньої заробітної плати», при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

За п.5 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п.8. «Порядку обчислення середньої заробітної плати»).

Згідно вимог ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України передбачає загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Виходячи з положень пункту 3 роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 5 роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як вбачається із пункту 9 роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. за №4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно п. 6.4. Методичних рекомендацій Міністерства юстиції України від 13.04. 2004 року «про відшкодування моральної шкоди», моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь яка компенсація моральної шкоди, не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи.

Судом встановлено, що позивача 12 липня 2011 року відповідно до наказу № 57-к від 12 литпня 2011 року було прийнято на посаду начальника юридичного відділу, заступника голови правління з юридичних питань Відкритого акціонерного товариства «Донбасгеологія».

03 лютого 2012 року відповідно до наказу № 14-пр від 02 лютого 2012 року була змінена організаційно-правова форма відповідача на Приватне акціонерне товариство «Донбасгеологія».

31 жовтня 2012 року позивача було звільнено за угодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу № 56-к від 31 жовтня 2012 року.

Про вищезазначені обставини свідчать копії відповідних наказів та відповідні записи в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2.

Судом також встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за період з червня по жовтень 2012 року склала 3131,32 грн., про що свідчить копія довідки № 1401 від 03 вересня 2013 року, яка була видана відповідачем.

Із долученої до матеріалів справи копії довідки № 1402 від 03 вересня 2013 року, яка була видана відповідачем, середньоденна заробітна плата позивача складає 83,13 грн.

Крім того, як вбачається судом із долученого до матеріалів справи договору про надання юридичних послуг від 03 вересня 2013 року судом вбачається, що позивач сплатив за надану йому правову допомогу 1000 грн., про що також свідчить копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 9 від 03 вересня 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, судом достеменно встановлено, що відповідач дійсно не виплатив позивачу належну йому заробітну плату, в результаті чого відповідач заборгував позивачу середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати та заподіяв йому моральну шкоду.

Крім того, відповідач позовну заяву визнав в повному обсязі, при цьому судом для вбачається наявність законних підстав для задоволення позову, оскільки визнання його відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Згідно ч.1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду: позовної заяви майнового характеру ставка судового збору дорівнює 1 відсоток від ціни позову, але не але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати; позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору дорівнює 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на правову допомогу).

Отже з урахуванням вимог Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік», відповідач повинен сплатити на користь держави судовий збір в розмірі 344,10 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 158, 174, 208-201, 212, 214-215, 216 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 38, 79, 83, 115-117, 235, 237-1, 238 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», Законом України «Про державний бюджет на 2013 рік», ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, ст. 41 Закону України «Про професійні союзи, їх права та гарантії діяльності», п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», постановою пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», постановою пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», п. 6.4. Методичних рекомендацій Міністерства юстиції України від 13 квітня 2004 року «Про відшкодування моральної шкоди», п. 2, 3, 5, 8 Постанови Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Донбасгеологія» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донбасгеологія» (83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, 27/308, код ЕДРПОУ 01432227, р/р 26000105650980 в Філії «Донецького РУ ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 335816) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ставищенським РВ ГУ МВС України в Київській області 13.08.1999 року, РНОКПП: НОМЕР_1, 83076, АДРЕСА_1) 3131,32 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донбасгеологія» (83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, 27/308, код ЕДРПОУ 01432227, р/р 26000105650980 в Філії «Донецького РУ ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 335816) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ставищенським РВ ГУ МВС України в Київській області 13.08.1999 року, РНОКПП: НОМЕР_1, 83076, АДРЕСА_1) 1000 грн. витрат на послуги адвоката.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донбасгеологія» (83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, 27/308, код ЕДРПОУ 01432227, р/р 26000105650980 в Філії «Донецького РУ ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 335816) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ставищенським РВ ГУ МВС України в Київській області 13.08.1999 року, РНОКПП: НОМЕР_1, 83076, АДРЕСА_1) 19 951,20 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донбасгеологія» (83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, 27/308, код ЕДРПОУ 01432227, р/р 26000105650980 в Філії «Донецького РУ ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 335816) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ставищенським РВ ГУ МВС України в Київській області 13.08.1999 року, РНОКПП: НОМЕР_1, 83076, АДРЕСА_1) 3000 грн. моральної шкоди.

Від сплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 - звільнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донбасгеологія» (83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, 27/308, код ЕДРПОУ 01432227, р/р 26000105650980 в Філії «Донецького РУ ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 335816) на користь держави судовий збір в розмірі 344,10 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.А. Гладка 07.10.2013