Decision № 34068161, 09.10.2013, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.13р. Справа № 15/5005/153/2012

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 20 375 904,05 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Миткалик Є.В., представник за довіреністю № 00.01.0118 від 06.08.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 05.01.12р. порушено провадження у справі №15/5005/153/2012 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі-позивач) до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі-відповідач) про стягнення 20 375 904,05 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.04.13р. зупинено провадження у справі №15/5005/153/2012 до розгляду апеляційним господарським судом м. Києва апеляційної скарги по справі № 5011-69/4973-2012 за позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов'язання реструктуризувати заборгованість і підписати додаткову угоду.

Ухвалою господарського суду від 05.08.13р. провадження у справі № 15/5005/153/2012 починаючи з 15.08.13р. поновлено та призначено розгляд справи в засіданні на 15.08.13р.

15.08.13р. в судовому засіданні повноважним представником позивача подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, а саме про їх зменшення, в якій позивач просить стягнути з відповідача основний борг за поставлений природний газ у розмірі 301768,92 грн., пеню у розмірі 1 420 612,39 грн., інфляційні витрати у розмірі 710 360,63 грн., 3 % річних у розмірі 1 059 866,60 грн.

Ухвалою господарського суду від 15.08.13р. розгляд справи відкладено на 01.10.13р.

01.10.13р. повноважний представник позивача в судовому засіданні заяву про уточнення розміру позовних вимог підтримав та наполягав на її задоволенні в повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основаної заборгованості в повному обсязі, а в частині стягнення пені зменшити розмір заявлених вимог на 50 %, про що також зазначено у письмових доповненнях до заперечень.

01.10.13р. в судовому засіданні оголошено перерву до 10.10.13р.

10.10.13р. в судове засідання повноважний представник позивача не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи повноважний представник позивача повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засідання від 01.10.13р.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу повноважний представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основаної заборгованості в повному обсязі, а в частині стягнення пені зменшити розмір заявлених вимог на 50 %.

В судовому засіданні 10.10.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06/10-1191 БО-3 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1. якого позивач зобов'язується поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього договору. Газ, що постачається за цим договором використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу відповідачем для інших потреб не є предметом даного договору.

Відповідно до п.1.2. Договору, позивач передає відповідачу в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року природний газ (далі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 2592.3 тис.куб.м, в тому числі по місяцях: жовтень - 381.7тис.куб.м, листопад - 939.6 тис.куб.м, грудень - 1 271.0 тис.куб.м.

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб.м), приведений до стандартних умов (t-20 градусів за Цельсієм Р=760 мм ртутного стовпчика).

Згідно п. 3.1. Договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 464,94 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 957,93 грн.

Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 7 667 841,94 грн., у тому числі з ПДВ - 1 277 973,66 грн.

Як зазначено в п.3.1.1. Договору, сторони домовились, що ціна за 1000,0 куб.метрів газу у відповідному періоді споживання газу встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни граничної ціни на газ та/або тарифів сторонами в обов`язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами з дати застосування цих цін (тарифів).

Пунктом 4.1. Договору зазначено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 5.1. Договору, строк поставки газу починається з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно.

Відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ, підписувати акт приймання-передачі газу, постановленого позивачем відповідачу у відповідному місяці поставки (п.6.1.1. та п. 6.1.2. Договору).

Позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений газ (п. 6.4.1. Договору).

Відповідно до п.7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

У разі порушення відповідачем умов п.4.1. цього Договору, відповідач зобов`язується (крім суми заборгованості ) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3.1. Договору).

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п`ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з початку опалювального періоду і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2010 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.10.1. Договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов вищезазначеного Договору ним було здійснено поставку природного газу протягом жовтня 2010 р. - грудня 2010 р. на загальну суму 25 188 975,36 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів (а.с.26, 27, 28).

Як зазначає позивач, в порушення умов Договору відповідач за поставлений природний газ в передбачені Договором строки розрахувався частково, а саме у розмірі 7424 306,81 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, станом на день звернення позивача з позовом до суду, у розмірі 17 764668,55 грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, на підставі п. 7.3.1 та 9.3. Договору, позивачем була нарахована для сплати відповідачу пеня у розмірі 1378396,16 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані для сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 710 360,63 грн. та 3% річних у розмірі 522 478,71 грн.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 17 764 668,55 грн., пеню у розмірі 1 378 396,16 грн., інфляційні витрати у розмірі 710 360,63 грн., 3 % річних у розмірі 522 478,71 грн., всього 20375904,05 грн.

Але, у зв'язку з частковим погашення суми позову під час розгляду даної справи, позивачем було уточнено розмір позовних вимог. Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 301 768,92 грн., пеню у розмірі 1 420 612,39 грн., інфляційні витрати у розмірі 710 360,63 грн., 3 % річних у розмірі 1059 866,60 грн., всього 3 492 608,54 грн.

В свою чергу відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основаної заборгованості в повному обсязі, а в частині стягнення пені зменшити розмір заявлених вимог на 50 %, виходячи з наступного.

Відповідач стверджує, що він є учасником процедури погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-ІV від 23.06.05р., що підтверджує виписка з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу № 72 від 02.02.12р. Згідно приписів вказаного закону заборгованість таких підприємств, у тому числі за спожитий газ підлягає реструктуризації.

Відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" N 3319-VІ від 12.05.2011 року, дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок". Отже, як вважає відповідач, дія цього Закону поширюється і на відповідача. Статтею 2.6. вказаного Закону встановлено, що суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, відповідач стверджує, що законодавством не передбачено судового порядку стягнення заборгованості за природний газ, яка утворилася у 2010 році, а навпаки, існує пряма норма яка встановлює порядок вирішення спору шляхом укладання договору про реструктуризацію. Отже заборгованість за природний газ у розмірі 17764668,55 грн., що утворилася за період жовтень - грудень 2010р., підлягає реструктуризації.

Відповідач також зазначає про те, що він направив на адресу позивача додаткову угоду до Договору щодо реструктуризації боргу у розмірі 17 764 668,54 грн., яка є предметом даного позову.

Таким чином, відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення 17 764 668,55 грн. є безпідставними і не можуть бути задоволені, оскільки вони протирічать законодавству України, зокрема ст. 2.6. Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Відповідач звертає увагу суду на те, що з заявлених позивачем 17 764 668,55 грн. основної заборгованості 17 462 899,63 грн., на сьогоднішній день вже погашена за рахунок різниці в тарифах відповідно до договору № 656/517з-ІV від 06.12.12р.

Крім того, відповідач зазначає про те, що основною діяльністю відповідача є надання послуг з теплопостачання. Відповідач станом на 01.07.13р. згідно статистичної та податкової звітності має збитки в розмірі 79 000,00 грн., кредиторську заборгованість в розмірі 173707,00 грн. Ці обставини свідчать про те, що відповідач має тяжкий фінансово-економічний стан, що підтверджується копією балансу, звіту про фінансові результати, як знаходяться в матеріалах справи.

Як зазначає відповідач, скрутна ситуація утворилась з наступних причин:

Згідно ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зі змінами та доповненням № 280/97-ВР від 21.05.1997р., місцеві органи влади встановлюють тарифи по оплаті комунальних послуг. Різниця між розрахунковим розміром плати за опалення житлового фонду населення з урахуванням нормативних витрат і директивно встановленим розміром відшкодовується з бюджету у вигляді дотацій, які поступають на рахунки підприємства у держказначействі. Розрахунковий обсяг різниці в тарифах станом на 01.10.2012р. дорівнює 26 944 400,00 грн. Зважаючи на тривалу процедуру затвердження та наявність коштів в бюджеті на зазначені цілі, одержання компенсації різниці в тарифах відбувається протягом певного часу. Несвоєчасне надання субвенцій є однією з причин відсутності коштів для погашення податків та зборів, а також розрахунків з постачальниками.

Основною причиною зростання кредиторської заборгованості за одержані товари, роботи, послуги є брак коштів на банківських рахунках підприємства, у зв'язку з незадовільним рівнем розрахунків споживачів за послуги теплопостачання. Так, станом на 09.08.2013р. заборгованість населення за спожиті послуги теплопостачання дорівнює 152 708,80 грн. Відповідно до діючого законодавства підприємствам - постачальникам комунальних послуг заборонено списання протермінованої дебіторської заборгованості, тому значна частина наявної дебіторської заборгованості за надані послуги теплопостачання не може розглядатися як джерело надходження коштів, так як при звернені до суду не підлягає погашенню у зв'язку із закінченням терміну позивної давності. Крім того, згідно вимог Податкового кодексу, податком на прибуток оподатковується обсяг наданих послуг теплопостачання без урахування отриманих за зазначені послуги грошових коштів (за першою подією).

Так як основним складовим компонентом вартості тепла залишається природний газ, то виробництво відповідача в цілому залежне від його постачання. При здійснені несвоєчасних розрахунків за одержані енергоносії постачальники звертаються до суду з позивами про стягнення сум заборгованості за отриманий товар та застосування штрафних санкцій, пені та інфляційних нарахувань згідно умов договору за здійснення несвоєчасних розрахунків. В свою чергу, відповідач не має відповідного права, згідно діючого законодавства, нараховувати пеню населенню за несвоєчасну сплату вартості спожитих послуг.

Щодо заходів з погашення заборгованості за рахунок продажу майна, що перебуває на балансі підприємства, відповідач повідомляє наступне. Засновником КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа" є виконавчий комітет Дніпродзержинської міської ради. Для документального супроводу процедури одержання дозволу на реалізацію майна шляхом винесення рішення міськвиконкому, підприємству необхідно за власний кошт провести експертну оцінку основних засобів, нотаріально посвідчити необхідні документи, сплатити за отримання витягів з держреєстру та інше. Так як майно, що не використовується у забезпеченні виробничого циклу, застаріле фізично та морально, його реалізація у теперішніх умовах можлива лише за цінами металобрухту, що враховуючи вищенаведене є економічно недоцільним, не покриє витрат підприємства на оформлення документів та суттєво не вплине на розмір існуючого боргу.

Житлово-комунальне господарство, як галузь економіки України потребує участі держави, так як на теперішній час основні виробничі фонди теплопостачання зношені, ціни на енергоносії, що входять до складу фіксованих тарифів на теплопостачання стрімко зростають, в умовах світової фінансової кризи та спаду виробництва споживачі послуг теплопостачання не в змозі сплачувати комунальні послуги. Тому при відсутності державної підтримки галузі, внесення змін до податкового законодавства, відсутності цільових програм уряду відповідач не має перспектив погашення боргу.

Таким чином, як вважає відповідач, фінансова ситуація на КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа" є прямим наслідком процесів, що склалися в житлово-комунальній галузі. Відтак, враховуючи неможливість відповідача сплатити одразу всю суму боргу через брак коштів за незалежних від нього обставин, і те, що у разі примусового стягнення вказаних коштів з рахунків відповідача на підприємстві складеться катастрофічна ситуація, оскільки підприємство буде позбавлене можливості належним чином підготувати опалювальну систему міста до нового опалювального сезону, а також своєчасно сплачувати заробітну платню працівникам.

Відповідно п. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 7 Оглядового листа ВГСУ від 29.04.13 №01-06/767/2013, за наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 551 ЦК України, частиною першою статті 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду. Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить зменшити на 50 % суму пені заявленої позивачем до стягнення. Відповідач звертає увагу, що ВГСУ у своїх постановах по минулим позовам ПАТ НАК "Нафтогаз України" залишив в силі постанови апеляційної інстанції про зменшення пені і штрафів (постанова від 20.06.13р. № 30/5005/9890/12, постанова від18.04.13р. № 7/5005/9336/12).

Враховуючи вищевикладені обставини справи вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 301 768,92 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.3.1. Договору, у разі невиконання відповідачем умов п. 4.1. цього Договору відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до п. 9.3. Договору, неустойка нараховується позивачем за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до п. 7.3.1. та п. 9.3. Договору позивачем була нарахована для сплати відповідачу пеня у розмірі 1 420 612,39 грн.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено і п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки затримка виконання грошового зобов'язання відповідачем обґрунтовується доказами, які надані до матеріалів справи, що свідчать про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем, і частково викликана наявністю встановлених під час розгляду даної справи об'єктивних обставин, а отже свідчать про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем, тому суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 10% від належної до стягнення суми, що буде становити суму 142 061,24 грн. (Такої правової позиції дотримується і Вищий Господарський Суд України, у справі №15/5005/16815/2011).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 710 360,63 грн. та 3% річних у розмірі 1 059 866,60 грн., розрахунок яких також судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 301 768,92 грн., пеня у розмірі 142061,24 грн., інфляційні витрати у розмірі 710 360,63 грн., 3% річних у розмірі 1059866,60грн., а в решті позивних вимог слід відмовити.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, буд. 168, ЄДРПОУ 03342573) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 31301827) заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 301 768,92 грн. (триста одна тисяча сімсот шістдесят вісім грн. 92 коп.), пеню у розмірі 142 061,24 грн. (сто сорок дві тисячі шістдесят одну грн. 24 коп.), інфляційні витрати у розмірі 710 360,63 грн. (сімсот десять тисяч триста шістдесят грн. 63 коп.), 3% річних у розмірі 1 059 866,60 грн. (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят шість грн. 60 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 68 820,00 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять грн. 00 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 14.10.13р.