№ 34048708, 04.10.2013, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2013 р. Справа № 804/8809/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Тертишної К.О. Волошиної В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Хліб» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Хліб» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки до перевірки було надано всі необхідні документи, а тому пода ткове повідомлення-рішення суперечить діючому податковому законодавству та підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника та заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Хліб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 21.01.2013 року №55/222/00381545.

08.02.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000071742, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 30 104,30 грн.

Не погодившись з винесеним повідомленням рішенням, позивач звернувся до Державної податкової служби у Дніпропетровській області зі скаргою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням від 29.04.2013 року №1907/1-/10-25 Державна податкова служба у Дніпропетровській області скасувала податкове повідомлення-рішення №0000071742 від 08 лютого 2013 року в частині податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 4030,32 грн. і застосованих штрафних санкцій у сумі 2 537,69 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

ПАТ «Хліб» звернулось із повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України, яке рішенням від 01.06.2013 року №3955/6/99-99-10-01-03-15 залишило податкове повідомлення рішення (з урахуванням рішення про розгляд первинної скарги) без змін, а скаргу - без задоволення.

13.05.2013 року відповідач відкликав податкове повідомлення рішення №0000071742 від 08 лютого 2013 року та виніс нове податкове повідомлення-рішення №0001661742 від 13.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23 536,29 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 164.1.2 пункту 164 статті 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Підпунктом «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до підпункту 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач зробив висновок про відсутність документів встановленої форми, які підтверджують сплату готівкових коштів, виданих ОСОБА_5, у зв'язку з чим не було утримано та перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 402,00 грн.

Судом встановлено, що працівник ПАТ «Хліб», а саме технік-технолог ОСОБА_6 03.09.2012 року була направлена до м.Харкова у відрядження терміном на 6 діб.

10.09.2012 року ОСОБА_6 звітувала про використані готівкові кошти шляхом надання документів про відрядження, а саме: проїзного білету ХЛ №892647; проїзного білету ХЛ №892645; посвідчення про відрядження; рахунок за проживання у готелі з 03.09.2012 року по 08.09.2012 року.

Відповідно до пункту 7 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998 року, за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати: а) на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків, оплату аеропортних зборів, користування постільними речами в поїздах) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті); б) на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях в межах затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98 ( 98-2011-п ) граничних сум витрат на найм житлового приміщення, встановлених з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат за користування телефоном, холодильником, телевізором та інших витрат (крім витрат на побутові послуги та витрат на оплату податку на додану вартість).

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій),у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Працівник позивача ОСОБА_6 звітувала про використані кошти, виданих на відрядження 10.09.2012 року на суму 2 415,62 грн., залишок готівкових коштів у розмірі 264,38 грн. було повернено до каси підприємства.

Таким чином, суд не погоджується з висновком відповідача про донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 402,00 грн., оскільки позивачем було надано до перевірки документи належної форми та авансовий звіт, що підтверджують правомірність ведення бухгалтерського обліку та сплату грошових коштів.

Стосовно сплати грошових коштів працівниками підприємства, сплату по яким здійснювали інші громадяни, суд зазначає, що 28.04.2012 року бухгалтеру ПАТ «Хліб» Щербак І.С. було видано готівкові кошти у розмірі 105 743,58 грн. для подальшої оплати продукції та послуг від постачальників ПАТ «Хліб» відповідно до укладених договорів. Згідно квитанцій про здійснення платежів платником є ПАТ «Хліб», проте платежі здійснювались через іншу особу - Андрієнко Н.А., яка працює в ПАТ «Хліб» з 04.10.2011 року на посаді директора з економіки та фінансів.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Враховуючи, що платником в усіх квитанціях зазначено ПАТ «Хліб», платіж здійснювався через працівника підприємства, то грошові кошти, які видані працівникам під звіт і за використання яких працівник відзвітував, неможливо розцінювати як додаткове благо.

Відповідно до Листа Державної податкової служби України від 22.11.2012 року №5743/0/61-12/15-1415 до представницьких належать витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи, оплатою номерів у готелях.

Враховуючи викладене, витрати на проведення представницьких заходів можуть включатись до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за умови наявності належним чином оформлених первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, що підтверджують зв'язок таких витрат з господарською діяльністю.

Працівниками ПАТ «Хліб» ОСОБА_9 використано грошові кошти у розмірі 89,50 грн. та ОСОБА_10 у сумі 92,50 грн. на проведення прийому представників чергових перевірок ПАТ «Хліб».

Щодо використання грошових коштів ОСОБА_11 у розмірі 1533,32 грн., то дані грошові кошти неможливо вважати додатковим благом, оскільки дана сума є комісією банку за платежі, сплачені ПАТ «Хліб» на користь постачальників за договорами поставок та купівлі - продажу.

Стосовно використання грошових коштів ОСОБА_11 у розмірі 266,90 грн., то дані грошові кошти відповідно до призначення платежу у квитанціях використано для оплати за отримання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з реєстру заборон нерухомого майна.

Взаємовідносини ПАТ «Хліб» з фізичними особами-підприємцями, а саме з ОСОБА_12 на суму 75,00 грн. є кур'єрською доставкою вантажу, а з ОСОБА_13 на суму 640,00 грн. - нотаріальними послугами, що підтверджується первинними документами позивача, які були надані для перевірки.

Судом встановлено, що взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_14 ґрунтувались на договорі комісії від 01.01.2011 року №1793-к, згідно умов якого комісіонер (ФОП ОСОБА_14) зобов'язується від свого імені та за рахунок комітенту (ПАТ «Хліб») здійснити одну або декілька операцій по продажу продукції позивача третім особам, розмір винагороди та умови виконання передбачені договором комісії.

Таким чином, операції між сторонами є підприємницькою діяльністю, а не доходом на користь ОСОБА_14

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, які були досліджені судом, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують сплату грошових коштів.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що спростовується матеріалами справи, а отже підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та викласти позовні вимоги в іншій редакції для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 235,38 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Хліб» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001661742 від 13.05.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Хліб» судові витрати у розмірі 235,38 грн. (двісті тридцять п'ять гривень тридцять вісім копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко