Decision № 33975562, 04.10.2013, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2013 р. Справа № 915/1188/13

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: Терентьєв К.Г., довіреність від 25.06.13р.;

від відповідача: Дьяченко Т.В., довіреність №445 від 20.07.13р;

Табула О.М., довіреність №2317 від 07.07.13р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1188/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МА "ІСМА", 54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/12, офіс 206, 207,

до відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", 54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27,

про визнання недійсним п. 5.3. та п.5.5 договору від 01.01.11р. № 232/П-11,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МА "ІСМА" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання недійсним пункту 5.3. та пункту 5.5 договору від 01.01.11р. № 232/П-11.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що у відповідності до п.1.1 оспорюваного договору № 232/П-11 від 01.01.2011р. споживачем послуг є «судновласник», а не позивач, а також те, що пункти 5.3 та 5.5 розділу 5 договору суперечать ст.ст. 102, 105 та 117 Кодексу торговельного мореплавства України.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву в задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що укладаючи спірний договір ДП «Дельта-лоцман» та ТОВ «МА «ІСМА», вільно визначили його зміст, тобто істотні умови договору, якими є предмет договору, зобов'язання сторін, порядок і умови подачі заявок, порядок розрахунків, відповідальність сторін, додаткові умови, правові відносини сторін, термін дії договору, юридичні адреси та реквізити сторін. Вказав на те, що підпунктом 2.2.1 п. 2.2 договору саме на ТОВ «МА «ІСМА» було покладено зобов'язання по своєчасній подачі заявок та повідомлення в них найбільшої довжини, найбільшої ширини, швидкості повного маневрового ходу та осадку судна носом і кормою, а не на капітана судна, відповідальність за неправильне повідомлення осадки має покладатись на морського агента, як представника судновласника.

Вказаний пункт договору жодним чином не протирічить ст.102 Кодексу торговельного мореплавства України, оскільки не скасовує відповідальність капітана судна за вчинені ним правопорушення та не перекладає відповідальність на морського агента. Зазначеним пунктом договору передбачена відповідальність агента за невиконання чи не належне виконання ним умов договору (зазначення в заявці необхідних відомостей), за що у випадках передбачених КТМ України встановлюється штраф, розмір якого також передбачено КТМ України (ст. 102 КТМ).

Розглянувши матеріали справи, надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

01.01.2011 року між державним підприємством „Дельта-лоцман" та товариством з обмеженою відповідальністю Морським агентством „ІСМА " було укладено договір № 232/П-11, у відповідності до якого відповідач зобов'язався за заявками позивача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі - СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі - ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько - Дніпровсько -лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р.Дунай -Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а позивач прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1.2. договору, ДП «Дельта-лоцман» зобов'язалось надавати позивачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок ДП «Дельта-лоцман» та вимог цього договору.

Пунктом 2.2.3. договору сторони передбачили, що ТОВ «МА «ІСМА» зобов'язано робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

На виконання умов спірного договору, позивач подав відповідачу заявки № 3/946 від 01.12.12, № 7/946 від 08.12.12, № 3/994 від 05.04.13, № 7/994 від 10.05.13 на лоцманське проведення судна „Royal Arsenal", вказавши довжину судна 186,7 м. У лоцманських квитанціях № 5611 від 04.12.12р., №8204 від 04.12.12р., №8210 від 08.12.12р., №5612 від 09.12.12р., №1825 від 07.05.13р., №7415 від 07.05.13р., №7426 від 11.05.13р., №1826 від 11.05.13р. капітаном судна була зазначена довжина судна - 186,7 м. (а.с.66-74, т.І).

У відповідності до п.5.3 та п.5.5 договору позивач бере на себе зобов'язання зі сплати штрафних санкцій у випадку та в розмірі, передбачених ст. ст. 102,105 Кодексу мореплавства України. Позивач несе повну матеріальну відповідальність перед відповідачем за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.

Посилаючись на порушення позивачем умов договору щодо надання невірної інформації про довжину судна відповідач нарахував позивачу по судну «Royal Arsenal» (прапор Сент-Вінсент і Гренадіни) штраф у розмірі двократної ставки лоцманського збору та виставив позивачу до сплати рахунки № ДЕ-01612 від 14.05.2013 та № ДЕ-01463 від 11.05.2013.

Не погоджуючись із нарахованим відповідачем штрафом у розмірі двократної ставки лоцманського збору, позивач звернувся до суду із вимогою про визнання недійсними п. 5.3. та п.5.5 договору від 01.01.11р. № 232/П-11.

Однією з підстав недійсності пунктів 5.3 та 5.5 договору № 232/П-11 стало різне тлумачення позивачем та відповідачем пунктів 5.3. та 5.5. договору від 01.01.2011 № 232/П-11, результатом якого стало виставлення відповідачем рахунків № ДЕ-01612 від 14.05.2013 та № ДЕ-01463 від 11.05.2013р.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Проте, позивач не визначив та не довів належними доказами невідповідність вимогам ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України п. 5.3 та п.5.5 договору № 232/П-11 від 01.01.11.

Посилання позивача на те, що дані про судно йому надає капітан судна і він не має перевіряти зазначені показники не можуть братися судом до уваги, адже відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Позивачем був підписаний договір від 01.01.2011 № 232/П-11 без протоколу розбіжностей, а отже, враховуючи приписи ст. 629 ЦК України, такий договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відхиляється судом також твердження позивача про те, що п.5.3 договору суперечить ст.ст. 102, 105 КТМ України, які містять в собі імперативні норми та чітко визначають суб'єкта - капітана судна, з огляду на наступне.

Пункт 5.3 договору містить відсилочну норму на ст. ст. 102, 105 КТМ лише стосовно випадків та розмірів штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 102 КТМ України за надання недостовірної інформації, у тому числі за допомогою технічних суднових засобів, щодо даних про судно, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, а також за прохід без дозволу служби регулювання руху або без лоцмана в зоні обов'язкового лоцманського проведення капітан судна зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двократної ставки лоцманського збору незалежно від встановленої чинним законодавством України відповідальності за наслідки, що можуть виникнути через ці дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 КТМ України, капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.

Тобто капітан судна є представником судновласника, якщо на місці немає іншого представника судновласника - агента, який в свою чергу, є представником і судновласника і капітана судна.

В розумінні КТМ України, штраф за надання недостовірної інформації є похідним від обов'язку сплати лоцманського збору і сплачується він лоцманській організації, що надає послуги з лоцманського проведення суден та послуги СРРС.

Так, відповідно до ст. 109 КТМ України, лоцманський збір, окрема винагорода і штрафи, передбачені статтями 102, 105, 106, 107, 108 цього Кодексу, включаються в доход організації, працівником якої є державний морський лоцман.

У відповідності з п. 4.11. Положення про морських лоцманів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 292, зобов'язання судновласника (фрахтувальника або оператора) і капітана судна щодо сплати лоцманського збору, окремої винагороди і штрафів, установлених відповідно до чинного законодавства, можуть здійснюватись морським агентом. Останній повинен перебувати в договірних відносинах з лоцманським підприємством, яке надало ці послуги.

Тобто, зазначення в договорі про зобов'язання зі сплати штрафних санкцій у випадках та в розмірі, передбачених ст.ст. 102, 105 Кодексу торговельного мореплавства України, не протирічить діючому законодавству.

Слід також зауважити, що підпунктом 2.2.1 п. 2.2 договору саме на ТОВ «МА «ІСМА» покладено зобов'язання по своєчасній подачі заявок та повідомлення в них найбільшої довжини, найбільшої ширини, швидкості повного маневрового ходу та осадку судна носом і кормою, а не на капітана судна, відповідальність за неправильне повідомлення осадки має покладатись на морського агента, як представника судновласника.

Вказаний пункт договору жодним чином не протирічить ст.102 КТМ України, оскільки не скасовує відповідальність капітана судна за вчинені ним правопорушення та не перекладає відповідальність на морського агента. Зазначеним пунктом договору передбачена відповідальність агента за невиконання чи не належне виконання ним умов договору (зазначення в заявці необхідних відомостей), за що у випадках передбачених КТМ України встановлюється штраф, розмір якого також передбачено КТМ України (ст. 102 КТМ).

Однією з підстав недійсності п. 5.3 та 5.5. договору №232/П-11 від 01.01.11р. позивачем також зазначено те, що визначена солідарна відповідальність судновласника і морського агента суперечить ст. ст. 20, 58, 91, 101, 102, 105, 116, 117, 118 КТМ України.

Проте, у відповідності до ст. 116 КТМ України, у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

Відповідно до ст. 117 КТМ України, морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Згідно зі ст. 4 КТМ України до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

У відповідності до ст. 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Діюче законодавство передбачає, що агент може взяти на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє (делькредере).

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 301 ГК України, комерційний агент може отримувати додаткову винагороду за гарантію виконання угоди, укладеної в інтересах принципала.

Згідно з ч. 3 ст. 1016 ЦК України комісіонер відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, коли комісіонер поручився за виконання договору.

Таким чином, проаналізувавши спірний договір, суд дійшов висновку, що ТОВ МА „Ісма" не тільки взяло на себе обов'язки по договору щодо оплати послуг, надання достовірної інформації про судно, сплати штрафних санкцій, а прийняло на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє (делькредере) тобто виступив поручителем.

З урахуванням зазначеного, умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, зокрема і пункти 5.3 та 5.5 відповідають діючому законодавству.

Крім того, укладаючи договір ДП «Дельта-лоцман» та ТОВ «МА «ІСМА», вільно визначили його зміст, тобто істотні умови договору, якими є предмет договору, зобов'язання сторін, порядок і умови подачі заявок, порядок розрахунків, відповідальність сторін, додаткові умови, правові відносини сторін, термін дії договору, юридичні адреси та реквізити сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідність визнання недійсними пункти 5.3 та 5.5 5.3. договору № 232/П-11, укладеному між ДП «Дельта-лоцман» та ТОВ «МА «ІСМА» від 01.01.11р., то, за таких обставин, в позові слід відмовити, судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Коваль

Рішення підписано 09.10.2013 року.