№ 33903633, 04.10.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/5903/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Галушко Б.С.

сторін:

позивач: Гогович В.А. - представник за довіреністю

відповідач: Тараненко Р.Ю. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна" до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001462250;0001452250 від 21.05.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна" до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому позивач просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0001462250;0001452250 від 21.05.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних правомірно віднесено суму ПДВ до податкового кредиту в липні, вересні 2012 року, а висновки Акту перевірки щодо порушення Позивачем підпункту «е» п. 201.1 ст. 201 ПК України є безпідставними та неправомірними, що в свою чергу спричинило прийняття посадовими особами ДПІ незаконного податкового повідомлення - рішення № 0001462250 від 21.05.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 387 291 грн., та податкового повідомлення - рішення № 0001452250 від 21.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання в загальній сумі 203 964 грн.

Так, позивач зазначив, що обставини, викладені в акті перевірки, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсності, оскільки всі податкові накладні по господарським операціям з ПП «Сузір'я Альпіон» та ТОВ «Торгівельна будівельна компанія «Комфорт» оформлені у відповідності до вимог п.201 ст. 201 ПК України, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями та витягом з реєстру, а тому зазначене свідчить, що накладні сформовані у відповідності до вимог ПК України.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Ухвалою, занесеною до журналу судового засідання 01 жовтня 2013 року замінено неналежного відповідача - державну податкову інспекцію у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби на належного відповідача - державну податкову інспекцію у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову з підстав, викладених у запереченнях, зазначивши, що в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.201.1, ст.201 Податкового Кодексу України завищено податковий кредит з ПДВ на суму 550462 грн., а тому підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відстуні.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 28.11.2003 року, номер запису до ЄДР 1 556 120 0000 017070 (а.с.11).

На підставі наказу № 983 від 05.04.2013р. згідно п.п. 78.1.8, п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовими особами ДПІ у Приморському районі міста Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» з питання правомірності формування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду в Декларації з ПДВ за липень, вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 2639/22-5/32751242 від 24.04.2013р. «Про результати виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремстрой-Україна» з питання правомірності формування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду в Декларації з ПДВ за липень, вересень 2012 року», відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п.п.«е» п.201.1 ст. 201 ПК України, завищено податковий кредит з ПДВ, всього в сумі 550462 грн., у т.ч. по періодам звітності: липень 2012 року - 308269 грн.; вересень 2012 року - 242193 грн.

Таким чином, ТОВ «Ремстрой-Україна» за даними перевірки занижено суму до сплати з ПДВ на суму 260960 грн. та завищено показник відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17- рядок 19) (позитивне значення) на суму 289502 грн. (а.с.97-104).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001462250 від 21.05.2013р, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 387 291 гривень та податкове повідомлення - рішення № 0001452250 від 21.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 203 964 гривень. (а.с.105-106).

30.05.2013 року позивачем подано скаргу на зазначені податкові повідомлення-ріщення до ДПС в Одеській області, на яку 31.07.2013 року останнім отримано рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати їх недійсними та скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. Гривень.

Відповідно п. 78.4 -78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що направлення та копію наказу про проведення позапланової документальної виїзної перевірки вручено під розписку ОСОБА_4 за довіреністю 11.04.2009 року.

Судом встановлено, що позивачем 20.08.2012р. подано до ДПІ у Приморському районі міста Одеси Одеської області ДПС податкову декларацію з ПДВ за липень, 19.10.2012р. - за вересень 2012 року, від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту , відображене у р. 19 податкової декларації, складає 289502 грн.

Як вбачається з акту пеервірки причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобовяз`ання є здійснення ремонтно-будівельних операцій на об'єкті, розташованому по вул. Львівська,15 в м. Одеса.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що до складу реєстрів отриманих податкових накладних включено податкові накладні, які складено з порушенням норм Податкового кодексу України, Наказу Міністерства Фінансів України від 01.11.2011 року №1379, а саме по контрагентам ПП "СУЗІР'Я АЛЬПІОНН» та TOB "ТОРГІВЕЛЬНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КОМФОРТ».

Суд погоджується з зазначеною позицією перевіряючого органу, з огляду на наступне.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від ПП "СУЗІР'Я АЛЬПІОНН» та TOB "ТОРГІВЕЛЬНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ"КОМФОРТ» до складу податкового кредиту за перевіряємий період, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 08.04.2012 року між позивачем та ПП "СУЗІР'Я АЛЬПІОНН» укладено договір підряду №09/04/12-СМР на викоання будівельно- монтажних робіт на об'єкті: 120- секційний багатоповерховий житловий будинок з офісними приміщеннями та напівпідземним гаражем за адресою: м. Одеса, вул. Львівська,15(а.с.65-68).

На виконання зазначеного Договору позивач отримав податкові накладні №280 від 04.09.2012р., №1637 від 25.07.2012р., № 1310 від 20.07.2012р., №1109 від 17.07.2012р., №782 від 12.07.2012р.№669 від 10.07.2012р., №669 від 10.07.2012р., №338 від 05.07.2012р., №207 від 03.07.2012р

14.08.2012 року між позивачем та TOB "ТОРГІВЕЛЬНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ"КОМФОРТ» укладено договір підряду №СМР-14/08/12 ЛВ на виконання будівельно- монтажних робіт на об'єкті: 120-секційний багатоповерховий житловий будинок з офісними приміщеннями та напівпідземним гаражем за адресою: м. Одеса, вул. Львівська,15 (а.с.69-70).

На виконання зазначеного Договору позивач отримав податкові накладні №280 від 04.09.2012р., №1637 від 25.07.2012р., № 1310 від 20.07.2012р., №1109 від 17.07.2012р., №782 від 12.07.2012р.№669 від 10.07.2012р., №669 від 10.07.2012р., №338 від 05.07.2012р., №207 від 03.07.2012р.

Відповідно п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно п.п. «е» зазначеного пункту у податковій накладній зазначаються в окремих рядках опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Підпунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 201. 6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Наказом Мінфіну № 1379 від 01.11.2011р. затверджено форму податкової накладної та порядок її заповнення.

Відповідно п 6.2.-6.4 Наказу Мінфіну № 1379 від 01.11.2011р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Відповідно п.12.5 зазаначеного наказу у графі 6 податкової накладної зазначається кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг.У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 6 указується: "послуга/проценти тощо".

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, та встановлено, що останні в графі 6 містять « 1,000 послуга», тобто податкові накладні заповнені з порушеннями.

Судом не приймаються до уваги твердження представника позивача стосовно того, що податкові накладні, отримані від контрагентів були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями, а тому є належно оформленими, оскільки не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Також, суд звертає увагу, що відповідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання договорів підряду з ПП "СУЗІР'Я АЛЬПІОНН» №09/04/12-СМР та №СМР-14/08/12 ЛВ з TOB "ТОРПВЕЛЬНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ"КОМФОРТ» позивачем надано акти прийому виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, договірну ціну, локальну смету, комплексне експертне дослідження Одеської обласної служби Української державної інвестиційної експертизи УКІНВЕСТЕКСПЕРТИЗА №379 від 10.09.2004р., дослідження ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» №16-00386-10 від 04.01.2011р. та декларації про готовінсть об'єкта до експлуатації.

Суд вважає, що зазначені вище докази є недостатніми для підтвердженням фактичного виконання укладених позивачем договорів підряду, з огляду на наступне.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем на виконання договорів з ПП "СУЗІР'Я АЛЬПІОНН», TOB "ТОРГІВЕЛЬНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ"КОМФОРТ» акти прийому-передачі виконаних робіт, первинні документи не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З експертних досліджень та декларацій про готовінсть об'єкта до експлуатації вбачається, що Замовником виступає ТОВ «Паляниця».

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження виконаня робіт за договорами, укладеними з контрагентами.

Виходячи з вищенаведеного, підприємством ТОВ «Ремстройсервіс» безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП "СУЗІР'Я АЛЬПІОНН», TOB "ТОРГІВЕЛЬНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ"КОМФОРТ», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, не відповідають вимогам п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим завищено податковий кредит з ПДВ на суму 550462 грн.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення державної державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області ДПС №№0001462250;0001452250 від 21.05.2013 року є такими, що відповідають нормам чинного законодавства, тому не підлягають скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов всинвоку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна" до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001462250;0001452250 від 21.05.2013 року, - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 жовтня 2013 року.

Cуддя: Г.П.Самойлюк