№ 3384443, 25.03.2008, Supreme Court of Ukraine (proceeded until 15.12.2017)

Approval Date
25.03.2008
Case No.
21-620во07
Document №
3384443
Form of court proceedings
Administrative
Companies listed in the text of the court document
State Coat of Arms of Ukraine

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 21-620 во 07

Доповідач: Тітов Ю.Г.

25 березня 2008 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі ДПІ) про перегляд за винятковими обставинами ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ломресурс” (далі ТОВ) до ДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановила:

У липні 2004 року ТОВ звернулося до суду з указаним позовом.

Позивач зазначав, що ДПІ проводило документальну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ за період з 1 квітня 2002 року по 1 жовтня 2003 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 25 грудня 2003 року № 90/23-05-7-24743728 (далі акт перевірки). Під час перевірки ДПІ встановлено порушення платником податку пункту 1.32 статті 1, статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон) та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” у звязку з установленими фактами реалізації позивачем товару за цінами, нижчими за ціни придбання протягом 2002 року .

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 8 липня 2004 року: № 0000992305/3, яким платнику податку визначено суму податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 51 960 грн (у тому числі основний платіж 38 600 грн, штрафні (фінансові) санкції 13 360 грн); № 0001002305/3, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 36 343 грн 50 коп. (у тому числі основний платіж 24 229 грн, штрафні (фінансові) санкції 12 114 грн 50 коп.); № 0000652305/3, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 145 875 грн (у тому числі основний платіж 97 250 грн, штрафні (фінансові) санкції 48 625 грн); № 0000642305/3, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 317 040 грн (у тому числі основний платіж 145 900 грн, штрафні (фінансові) санкції 171 140 грн); № 0001012305/3, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 500 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що: по-перше, відповідно до пункту 1 статті 23 Закону України від 27 березня 1991 року № 887-ХІІ “Про підприємства в Україні” (в редакції, чинній на момент здійснення операцій з реалізації ТОВ шкір великої рогатої худоби та металобрухту) підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами і тарифами; по-друге, чинним українським законодавством не передбачено заборону реалізації товарів за ціною, нижчою за ціну придбання; по-третє, норми Закону не містять підстав виключення зі складу валового доходу сум, отриманих від продажу товарів за ціною, нижчою за ціну придбання; по-четверте, витрати зі сплати податку на додану вартість правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту, який підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

Господарський суд м. Києва рішенням від 22 вересня 2004 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2004 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 лютого 2007 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі ДПІ порушено питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення її на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права та надав постанову Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2006 року, в якій суд по-іншому застосував ці норми права.

Вирішуючи питання щодо усунення розбіжностей у застосуванні судом однієї й тієї самої норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходила з нижченаведеного.

Підставою для прийняття ДПІ оспорюваних податкових повідомлень-рішень стало те, що ТОВ 2 жовтня 2002 року придбало у Приватного підприємства “Даркет” товар (шкіра великої рогатої худоби) на загальну суму 282 659 грн 10 коп. і в цей ж день продало його Приватному підприємству “Алмеда” за 193 040 грн 07 коп.; 8 січня 2002 року ТОВ придбало у Приватного підприємства “Успех” товар (металобрухт) на суму 8 224 грн і в цей же день продало його Закритому акціонерному товариству за 7 196 грн, тобто за цінами, значно меншими за ціни придбання, одержавши збитки на суму 89 737 грн 30 коп. Вартість товару позивач відніс до валових витрат, з урахуванням яких було сформовано податковий кредит і заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що позивач правомірно відніс до валових витрат всю вартість придбаного товару (шкіра великої рогатої худоби і металобрухт), з урахуванням чого сформував податковий кредит, і заявив до відшкодування з бюджету податок на додану вартість.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна з огляду на наведе нижче.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).

Підпунктом 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу (зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу), має сплачувати відповідні податки.

Валові витрати на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою.

Внаслідок укладених договорів та здійснених операцій з відчуження товару за цінами, нижчими за ціни придбання у ТОВ не виникла база оподаткування прибуток. Тобто позивач не сплачував податок на прибуток з таких операцій і заявляв до відшкодування з державного бюджету суми податку на додану вартість, виходячи з того, що нарахований ним податок при придбанні товару є більшим за одержаний у ціні товару при продажу.

У статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У цьому випадку судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету. Проте цю обставину суди не досліджували, хоча вона має правове значення.

Суди не встановили предмет доказування у справі, не зобовязали ДПІ надати докази на обґрунтування своїх доводів і не витребували необхідних доказів із власної ініціативи.

Залишилось незясованим судами, чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, чи сплачувались податки продавцями.

Суди також не встановили й не обґрунтували наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу позивачем товару за цінами, значно нижчими від цін придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків на суму 89 737 грн 30 коп. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість. Намір платника податку одержати дохід лише в такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету, і встановлення цих обставин дає підставу для відмови заявленого до відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

Крім того, наявність у позивача належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами з операцій із відчуження товару, необхідних відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, зокрема, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

У разі встановлення факту протиправних дій ТОВ невизнання судами в інших справах недійсними договорів, не є перешкодою для відмови у задоволенні позову.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК).

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Враховуючи порушення, допущені судами при вирішенні цього спору, ухвалені у справі судові рішення судів підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на викладене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 22 вересня 2004 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2004 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак

В.Л.Маринченко

П.В. Панталієнко

І.Л. Самсін

О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов

Часті запитання

Який тип судового документу № 3384443 ?

Документ № 3384443 це

Яка дата ухвалення судового документу № 3384443 ?

Дата ухвалення - 25.03.2008

Яка форма судочинства по судовому документу № 3384443 ?

Форма судочинства - Administrative

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 3384443 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Information about the court decision No. 3384443, Supreme Court of Ukraine (proceeded until 15.12.2017)

The court decision No. 3384443, Supreme Court of Ukraine (proceeded until 15.12.2017) was adopted on 25.03.2008. The procedural form is Administrative, and the decision form is . On this page, you will find key information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important information conveniently.

The court decision No. 3384443 refers to case No. 21-620во07

This decision relates to case No. 21-620во07. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment:


Our platform enables searching by various criteria, such as region or court name. In addition, detailed customisation in the personal account is possible, which significantly speeds up the process of searching for data. That allows you to efficiently save time when obtaining the necessary information from the register of court decisions and other official sources.

Previous document : 3384440
Next document : 3384448