Decision № 33807855, 24.09.2013, Mykolaiv Regional Court of Appeal

Справа №784/2415/13 24.09.2013 24.09.2013 24.09.2013

Провадження №22-ц/784/2104/13 Суддя по 1-й інстанції - Бібік М.В.

Категорія 45 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л., ,

суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Шпонарській О.Ю.,

без участі осіб, які брали участь у справі, належно повідомлених про час і місце слухання справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 9 серпня 2007 року у справі за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельну ділянку, припинення та визнання права власності на земельну ділянку, встановлення порядку виконання рішення,

встановила:

У липні 2007 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельну ділянку, припинення права власності відповідача на неї та визнання за ним права власності на земельну ділянку, встановлення порядку виконання рішення.

В обґрунтування позову посилався на те, що ухвалою Новобузького районного суду від 19 липня 2007 року визнана мирова угода, за умовами якої відповідач в рахунок погашення боргового зобов'язання добровільно передав йому у власність належну йому земельну ділянку, площею 10,16 га, розташовану на території Баратівської сільської ради Новобузького району.

Посилаючись на те, що відповідач умови мирової угоди не виконує та продовжує користуватися земельною ділянкою, іншого майна він не має, позивач просив звернути стягнення на вказану земельну ділянку, припинити право власності відповідача на цю земельну ділянку, визнавши його її власником, а також встановити порядок виконання рішення, яким заборонити компетентним органам відмовляти йому у виготовленні державного акту на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 9 серпня 2007 року позов задоволено. Звернуто стягнення на земельну ділянку, площею 10,16 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Баратівської сільської ради Новобузького району, належну ОСОБА_2 на праві власності на підставі державного акту на право власності, виданого 7 лютого 2002 року.

Припинено право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та визнано за ОСОБА_3 право власності на неї.

Встановлено порядок виконання рішення суду шляхом заборони компетентним органам відмовляти ОСОБА_3 у виготовленні державного акту на право власності на вказану земельну ділянку.

В апеляційній скарзі, поданій через представника, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та поставити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також здійснити поворот виконання рішення суду із визнанням його права власності на спірну земельну ділянку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 7 лютого 2002 року Баратівською сільською радою, належала земельна ділянка, площею 10,16 га, розташована на території Баратівської сільської ради Новобузького району передана йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 8).

Ухвалою Новобузького районного суду від 19 липня 2007 року визнана мирова угода, за умовами якої відповідач в рахунок погашення боргового зобов'язання перед позивачем добровільно передав йому у власність вказану земельну ділянку (а.с.7).

Задовольняючи цей позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як кредитор за позиковим зобов'язанням довів відсутність у відповідача іншого майна, що є підставою для звернення стягнення на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, припинення права власності на земельну ділянку та визнання права власності на неї за кредитором.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки до них суд дійшов внаслідок неналежного дослідження всіх обставин справи та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до пункту 15 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України до спірної земельної ділянки встановлені обмеження в частині здійснення власником розпоряджень відносно належного йому майна. Зокрема, не може здійснюватися перехід права власності за рішенням суду на такі земельні ділянки та земельні частки (паї), щодо яких існує заборона на їх відчуження (крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб). Не допускається також зміна їх цільового призначення.

Крім цього, за змістом ч.2 ст. 139 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, неприпустимим є звернення стягнення на земельні ділянки за рішенням суду в разі невиконання боржником зобов'язань за договором позики та іншими зобов'язаннями з одночасним припиненням на них права власності боржника і визнання права власності за кредитором.

На наведені положення вимог закону та обставини справи, суд першої інстанції не звернув уваги та помилково виходив з того, що належним способом захисту прав позивача щодо виконання умов мирової угоди, яка визнана ухвалою того ж суду від 19 липня 2007 року, буде звернення стягнення на земельну ділянку відносно якої встановлені відповідні законодавчі обмеження. Тому безпідставно звернув стягнення на спірну земельну ділянку та задовольнив інші позовні вимоги ОСОБА_3, які є похідними від вимоги про звернення стягнення на земельну ділянку.

За такого, рішення районного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

При цьому, відсутні правові підстави, передбачені ст. 380 ЦПК України, для повороту виконання рішення суду у спосіб, визначений відповідачем та його представником.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати, тому з позивача на користь позивача належить стягнути 124,05 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 9 серпня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на земельну ділянку, припинення та визнання права власності на земельну ділянку, встановлення порядку виконання рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 124,05 грн. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: