Court ruling № 33799656, 26.09.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/74840/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року у справі за Приватного підприємства "Компанія "Еліта" до Державної податкової інспекції Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "Компанія "Еліта" (далі - ПП "Компанія "Еліта") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ Святошинському районі м. Києва) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення та зобов'язати вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року позов ПП "Компанія "Еліта" задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року апеляційну скаргу ДПІ Святошинському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ Святошинському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Компанія "Еліта" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ Святошинському районі м. Києва було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП "Компанія "Еліта" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в установі банку за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 28.03.2011 року №27/07-207/33062357.

В акті перевірки наведено перелік безпосередніх постачальників позивача або їх постачальників, відносно яких в базі даних органів державної податкової служби присвоєно певний стан: "запит на встановлення місцезнаходження", "в ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей", "прийнято рішення про припинення", "порушено справу про банкрутство", "внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", "фактична адреса не встановлена", "визнано банкрутом", "розпочато ліквідаційну процедуру".

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011 року №000031070010, яким за порушення п. 1.8 ст. 1, пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР позивачу зменшено заявлену в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 567405, 00 грн.,

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки не містить викладу фактів допущених позивачем порушень, в акті не наведено зміст і опис порушень, відсутні жодні посилання на конкретні господарські операції, первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Крім цього, в акті не зазначено інших суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності позивача, які б мали відношення до порушення пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судами попередніх інстанцій зазначено, що наведений в акті перевірки перелік суб'єктів господарювання та відомості про їх "стан" не відповідають змісту пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та їх практичному застосуванню, тому не свідчать про порушення вказаних приписів ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім цього, зазначені в акті відомості носять інформативний характер і самі по собі не спростовують здійснення позивачем операцій з придбання/поставки товарів (робіт, послуг), а також не віднесені Законом України "Про податок на додану вартість" до підстав, за яких бюджетне відшкодування не проводиться. Таким чином, акт перевірки від 28.03.2011 року №27/07-207/33062357 не відповідає вимогам щодо його оформлення, встановленим п.п. 4, 5, 6 розд. І та п. 5.2 розд. ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772, у зв'язку даний акт перевірки не може розглядатися як належний і достатній доказ на підтвердження факту завищення позивачем бюджетного відшкодування і не спростовує достовірність заявлених позивачем сум податку до бюджетного відшкодування, оскільки не містить відповідного правового і фактичного обґрунтування.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011 року №000031070010, прийняте з наведе них в акті від 28.03.2011 року №27/07-207/33062357 підстав, є неправомірним і підлягає скасуванню.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що вимога про зобов'язання відповідача внести у картку особового рахунку позивача зміни, шляхом збільшення суми на 567405, 00 грн. задоволенню не підлягає з огляду на її нормативну необґрунтованість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ПП "Компанія "Еліта".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров