Court ruling № 33767739, 23.09.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2013 р. м. Київ К-32972/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010

у справі № 2а-13572/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 04.12.2009 № 0000801530/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 171822,00 грн., у тому числі: 1327170,80 грн. основного платежу та 39651,2 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Одесі подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2009 № 0000801530/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 171822,00 грн., у тому числі: 1327170,80 грн. основного платежу та 39651,2 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки позапланової виїзної перевірки, викладені в акті від 26.11.2009 № 749/15-3/30109015/35, про порушення позивачем вимог абз. 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту у вересні 2009 року податку на додану вартість у сумі 132170,80 грн. на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх звітних податкових періодах.

Податковий орган вважає, що позивач не мав права формувати податковий кредит у вказаному звітному поточному періоді на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх звітних періодах.

Інших фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит за вказані періоди податковий орган не наводить. Факт реального здійснення господарських операцій не оспорює.

Суд касаційної інстанції не погоджується із вказаною позицією податкового органу з огляду на таке.

В силу вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

За вимогами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач сформував податковий кредит на дату отримання оригіналів податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" надавав покупцеві право у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення додати до податкової декларації за звітний податковий період, в якому було придбано товар, заяву зі скаргою на такого постачальника і включити суми цього податку до складу податкового кредиту.

Утім, нереалізація покупцем товару такого права не може позбавити його права сформувати податковий кредит із сум податків, сплачених (нарахованих) протягом певного звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), у податковому періоді, в якому було фактично отримано податкову накладну, оскільки закон забороняє включати до складу податкового кредиту сплачений (нарахований) податок на додану вартість не підтверджений податковими накладними.

Формування податкового кредиту у періоді, в якому отримано податкові накладні, фактично виписані у попередніх звітних періодах, не призвело до негативних наслідків: заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту у будь-якому звітному періоді.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що судами попередніх інстанцій було правильно встановлено обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.І. Степашко