Separate ruling № 33700169, 24.09.2013, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ОКРЕМА УХВАЛА

24 вересня 2013 року Справа № 913/2211/13.

Провадження № 6/913/2211/13

За позовом Публічного акціонерного товариства Групова збагачувальна фабрика “Луганська”, с. Білоріченське Лутугинського району Луганської області

до Державного підприємства “Луганськвугілля”, м. Луганськ, в особі Відокремленого підрозділу “Управління виробничо-технологічного зв’язку”, м. Луганськ

про визнання договору недійсним

Суддя Василенко Т.А.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем при поданні позову заявлено вимогу про визнання недійсним договору № 211270 про надання послуг зв’язку по відомчим мережам Міністерства палива та енергетики від 01.08.2006.

Рішенням господарського суду Луганської області по справі № 913/2211/13 від 16.09.2013 в задоволенні позову відмовлено, витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.

При вирішенні спору по даній справі господарським судом Луганської області виявлені недоліки в діяльності Публічного акціонерного товариства Групова збагачувальна фабрика “Луганська”.

Так, як було зазначено вище, у поданій до суду позовній заяві позивачем було заявлено вимогу про визнання недійсним договору № 211270 про надання послуг зв’язку по відомчим мережам Міністерства палива та енергетики від 01.08.2006. В той же час, до матеріалів справи позивачем було додано копію договору № 211270 від 01.08.2004 і не додано договору, який оспорювався. Крім того, у позовній заяві позивачем взагалі не було вказано обґрунтувань щодо недійсності договору № 211270 від 01.08.2006 та не надано таких доказів чи обґрунтувань на вимогу суду при подальшому розгляді справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у разі невідповідності наданих суду копій документів вищезазначеним вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги.

Крім того, позивач двічі не забезпечив участь своїх представників у судових засіданнях, а саме: від 02.09.2013 і 16.09.2013, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином. При цьому, явка у засідання суду від 02.09.2013 (ухвалою суду від 20.08.2013) визнавалась судом обов’язковою.

Вищевикладене свідчить про невиконання позивачем вимог господарського суду, викладених в ухвалах від 20.08.2013 і від 02.09.2013, які набрали чинності.

Так, позивач своїми діями порушив вимоги:

- частини 1 статті 8 Конституції України, в якій сказано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права;

- частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно якої судові рішення, що набрали законної сили (а до їх різновидності належать також ухвали суду), - є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України;

- частини 2 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, за якою невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України;

- частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій сказано, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи;

- ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Відповідно до п. 3.9.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, також зазначено, що суддя вправі винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК.

Відповідно до п. 5.7. зазначеної постанови окрема ухвала надсилається посадовій особі або органу, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені господарським судом недоліки чи порушення.

Згідно з п. 5.9. вказаної постанови господарський суд з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, встановлює у ній строк для надання відповіді в залежності від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 90, 115 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. Надіслати окрему ухвалу керівнику Публічного акціонерного товариства Групова збагачувальна фабрика “Луганська”.

2. Зобов’язати керівника Публічного акціонерного товариства Групова збагачувальна фабрика “Луганська” розглянути окрему ухвалу та вжити заходів до усунення недоліків, встановлених при розгляді справи.

3. Про результати розгляду окремої ухвали письмово повідомити господарський суд Луганської області у місячний строк з дня її отримання.

Суддя Т.А. Василенко