Decision № 33693708, 25.09.2013, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.13р. Справа № 904/6402/13

За позовом Першого заступника прокурора міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", м. Дніпропетровськ

про стягнення 697 908,12 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: Солдатова Л.С., довіреність № 119 від 14.01.13р.

від відповідача: Нікулиць Т. В., довіреність № 186/775 від 25.12.12р.

за участю прокурора: Несевря Д. С., службове посвідчення № 011405 від 24.10.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" про стягнення 697 908,12 грн. з яких: основний борг - 647 128,63 грн., пеня - 41 727,68грн., 3% річних - 9 051,81грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1553 про постачання теплової енергії від 07.07.2012р., в частині оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою суду від 20.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 09.09.2013р.

06.09.2013р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 647 128,63грн., просив зменшити розмір пені на 50% з 41727,68грн. до 20863,84грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних. Окрім того, у відзиві відповідач просив розстрочити виконання рішення господарського суду на 5 років, зобов'язавши відповідача перераховувати на розрахунковий рахунок позивача по 11 133,21 грн., щомісячно.

09.09.2013р. в судовому засіданні оголошено перерву до 25.09.2013р.

У судове засідання з'явилися представники позивача, відповідача та прокурор.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

07.07.2012 р. між Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради (теплопостачальне підприємство) та Державним підприємством «Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (споживач) було укладено договір № 1553 про постачання теплової енергії (далі-договір).

За цим договором теплопостачальне підприємство бере на себе зобов'язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбачених цим договором (п. 2.1 договору).

Фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору (п. 3.3 договору).

Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього договору. У термін не пізніше одного місяця з моменту закінчення опалювального період провести звіряння розрахунків з теплопостачальним підприємством (п. 4.2.4 договору).

В разі прострочення споживачем виконання грошового зобов'язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов'язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 9.4.4 договору).

Цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 07.07.2015р., а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Датою підписання цього договору вважається дата, зазначена у правому верхньому куті першої сторінки цього договору (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено на адресу відповідача теплову енергію в період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. на загальну суму 647 128,63грн., що підтверджується актами здачі-приймання теплової енергії та рахунками, а саме:

- акт № 8517 від 31.10.2012р. на суму 12 762,81грн. (а.с. 28);

- акт № 9419 від 30.11.2012р. на суму 75959,97грн. (а.с. 28);

- акт № 10643 від 31.12.2012р. на суму 148 654,24грн. (а.с. 30);

- акт № 769 від 31.01.2013р. на суму 158 112,42грн. (а.с. 30);

- акт № 1653 від 28.02.2013р. на суму 120 713,28грн. (а.с. 32);

- акт № 2246 від 31.03.2013р. на суму 90 585,06грн. (а.с. 32);

- акт № 3223 від 30.04.2013р. на суму 40 340,85грн. (а.с. 33);

- рахунок № 8517 від 31.10.2012р. на суму 12 762,81грн. (а.с. 27);

- рахунок № 9419 від 30.11.2012р. на суму 75 959,97грн. (а.с. 27);

- рахунок № 10643 від 31.12.2012р. на суму 148 654,24грн. (а.с. 29);

- рахунок № 769 від 31.01.2013р. на суму 158 112,42грн. (а.с. 29);

- рахунок № 1653 від 28.02.2013р. на суму 120 713,28грн. (а.с. 31);

- рахунок № 2246 від 31.03.2013р. на суму 90 585,06грн. (а.с. 31);

- рахунок № 3223 від 30.04.2013р. на суму 40 340,85грн. (а.с. 33).

У порушення умов договору відповідач поставлену теплову енергію не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 647 128,63 грн.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

На час розгляду справи доказів оплати поставленої теплової енергії в сумі 647 128,63грн. відповідач не надав.

06.09.2013р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому він визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 647 128,63грн.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням наведеного, господарський суд приймає визнання відповідачем позовних вимог в частини стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі 647 128,63 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі 647 128,63 грн. є правомірними і підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 41 727,68грн.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Договором передбачено стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання.

Судом проведено перерахунок пені та визначено, що її розмір ставить 40 919,88грн.

У відзиві відповідач просив зменшити розмір пені на 50% з 41727,68грн. до 20863,84грн., посилаючись на те, що відповідач не оплатив поставлену теплову, оскільки комунальне підприємство «ТПТЕ «Теплотранс» має значну заборгованість перед відповідачем.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Так, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Тобто головною умовою застосування положень п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України є те, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора або ж взагалі перевищують розмір збитків.

Розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача (40 919,88грн.), дорівнює 6,32% від розміру основного боргу (647 128,63 грн.).

Суд не вважає, що такий розмір штрафних санкцій є надмірно великим порівняно із збитками кредитора у зобов'язанні.

З огляду на вказане, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення пені.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 9 051,81 грн.

У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, посилаючись на те, що у відповідності до п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, якщо сторона - виконавець за договором, яка в установленому порядку визнана монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка отримала договір з протоколом розбіжностей, не передасть в двадцятиденний строк до суду неурегульовані питання, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. Позивач неврегульовані питання по протоколу розбіжностей не передав до господарського суду, отже п. 9.4.4 зазначеного договору прийнято в редакції відповідача, а тому сума 9051,81 грн. - 3% річних стягненню не підлягає.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Однак, відповідачем у підтвердження зазначеної позиції не додано доказів направлення протоколу розбіжностей до договору про постачання теплової енергії № 1553 від 07.07.2012 р. та додатку №1 до договору на адресу позивача. Крім того, зважаючи на зазначені обставини, у судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 697 100,32грн., з яких: основний борг - 647 128,63 грн., пеня - 40 919,88 грн., 3 % річних - 9 051,81 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив розстрочити виконання рішення на 5 років.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував проти розстрочення виконання рішення на 3 роки, а прокурор на 6 місяців, представник відповідача зазначив, що вважає за можливе розстрочити виконання рішення на 3 роки.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду, господарський суд вважає його таким, що підлягає задоволенню частково та надає розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості в розмірі 697 100,32грн. (основний борг - 647 128,63 грн., пеня - 40 919,88 грн., 3 % річних - 9 051,81 грн.) на 3 роки у жовтні 2013р.- 19364,17грн. та рівними частками з листопада 2013р. до вересня 2016р. зі сплатою суми в розмірі 19 363,89 грн. (19364,17грн. +19 363,89 грн.х35міс.= 697 100,32грн.) кожного місяця розстрочки.

Згідно з п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 16,75грн. (0,12%), на відповідача - 13 941,41грн. (99,88%).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд. 1, ідентифікаційний код 14308368) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Короленко, буд. 22, ідентифікаційний код 32688148) 697 100,32грн., з яких: основний борг - 647 128,63грн., пеня - 40 919,88 грн., 3 % річних - 9 051,81 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Надати Державному підприємству "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд. 1, ідентифікаційний код 14308368) розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості в розмірі 697 100,32грн. (основний борг - 647 128,63 грн., пеня - 40 919,88 грн., 3 % річних - 9 051,81 грн.) на 3 роки:

-у жовтні 2013р.- 19364,17грн.;

- рівними частками з листопада 2013р. до вересня 2016р. зі сплатою суми в розмірі 19 363,89 грн. кожного місяця розстрочки.

Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд. 1, ідентифікаційний код 14308368) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок №31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, пункт 2.1.)витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 941,41грн., про що видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Короленко, буд. 22, ідентифікаційний код 32688148) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок №31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, пункт 2.1.)витрати по сплаті судового збору в розмірі 16,75грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.В. Мілєва Повне рішення складено 25.09.2013