№ 33678621, 24.09.2013, Kharkiv Commercial Court of Appeal

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа № 922/1718/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Россолов В.В. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Вороні В.М.

за участю представників сторін:

позивача - Романюк Г.С., за довіреністю № 01/11-1095 від 29 грудня 2012 року,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком" (вх.№2366 Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2013 року у справі № 922/1718/13

за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання м. Одеси", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком", м. Луцьк

про розірвання договору та стягнення 35 815,68 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 червня 2013 року у справі №922/1718/13 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "Восток Телеком" на користь КП "Теплопостачання міста Одеси" заборгованість по орендній платі станом на 27 травня 2013 року у сумі 31 689,67 грн., пеню в сумі 2 970,07 грн., 3% річних у сумі 1 155,94 грн., витрати на сплату судового збору в сумі 2 867,50 грн.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2013 року у справі № 922/1718/13 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у позові. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, зокрема, що судом першої інстанції не було враховано відсутність акту приймання-передачі орендованого майна, а тому відповідно до вимог пункту 10.1 договору № ТГО-606/09 від 01.12.2009 року договір не може вважатись укладеним і правові підстави на нарахування орендної плати відсутні. Вважає, що позивачем не доведена правомірність нарахування пені та 3% річних за період з червня 2010 року по квітень 2011 року та зазначає, що господарським судом першої інстанції не було застосовано норму матеріального права, а саме ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів, викладених в ній, вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

12 вересня 2013 року до канцелярії суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення позивача до відзиву на апеляційну скаргу з уточненим розрахунком пені та 3% річних, які долучені до матеріалів справи.

29 серпня та 16 вересня 2013 року в судові засідання представник відповідача не з'явився, причини неявки не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, про що свідчить із поштового повідомлення про вручення йому поштової кореспонденції, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - КП "Теплопостачання міста Одеси", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Восток Телеком"(відповідач), в якій, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, просив суд розірвати договір оренди території для розміщення обладнання № ТГО-606/09 від 01.12.2009р., укладений між КП "Теплопостачання міста Одеси" та ТОВ "Восток Телеком"; стягнути суму заборгованості по орендній платі станом на 27.05.2013р. у розмірі 31 689,67 грн., пеню в розмірі 2 970,07 грн., 3 % річних у розмірі 1 155,94 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 867,50 грн..

Як убачається із матеріалів справи, 01.12.2009 р. між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (орендодавець) та ТОВ "Восток Телеком" (орендар) укладено договір № ТГО-606/09 оренди місця розташування на території для розміщення обладнання.

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. цього договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: впорядкування у вигляді асфальтного майданчика біля котельної та частини поверхні димаря котельної загальною площею 22,40 кв. м, розташоване за адресою : м. Одеса, вул. Академіка Глушко, 11. Майно передається в оренду з метою розміщення обладнання операторів телекомунікації, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1846 "Про внесення змін до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", із врахуванням конкурсу від 01.12.2009 р., щомісячна орендна плата становить 1002,00 грн.

Згідно додаткової угоди від 01.05.2010 р. до зазначеного договору, сторони дійшли до взаємної згоди про внесення змін у п.3.1.договору, та визначили, що щомісячна орендна плата становить 1 152,00 грн., у тому числі ПДВ 192,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

В пункті 3.3 договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексу інфляції, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Отже, між сторонами склалися орендні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не була врахована відсутність акту приймання-передачі орендованого майна, а тому, відповідно до вимог пункту 10.1 договору № ТГО-606/09 від 01.12.2009 року договір не може вважатись укладеним і правові підстави на нарахування орендної плати відсутні.

Дійсно, відповідно до п.п. 2.1., 2.6. спірного договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна; обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передала майно іншій стороні.

Пунктом 10.1. договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна та діє на протязі одного року.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає наведені доводи відповідача необґрунтованими, з огляду на таке.

В силу статті 42 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Приписи статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

В силу статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно по частин 1, 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Приписами статті 762 Цивільного кодексу України тягар доказування наявності підстав для зменшення орендної плати або звільнення від неї покладено на наймача (орендаря), тобто наймач має довести обставини, які перешкоджають використовувати орендоване майно чи обставини за яких можливість користування майном істотно зменшилася.

Як свідчить із відзиву відповідача на позов (а.с.35-37), а також із доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач не заперечує факт користування об'єктом оренди; заборгованість по орендній платі не спростовує, при цьому будь-якого контррозрахунку щодо заявленої позивачем заборгованості не надав.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що майно фактично було отримано відповідачем в користування, оскільки відповідач з червня 2010 р. по вересень 2011 р. частково сплачував орендну плату, про що свідчить із наданого позивачем розрахунку; підписана відповідачем 01 травня 2010 року додаткова угода до договору оренди, якою сторони погодили новий розміру орендної плати, не містить майнових та інших претензій відповідача щодо виконання зобов'язань за спірним договором (а.с.15).

Згідно приписів статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчить із наданого розрахунку, орендна плата за наступний місяць розраховувалась позивачем шляхом коригування місячної орендної ставки за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. В розрахунку наведений індекс інфляції за кожний місяць, зазначена сума нарахованої орендної плати, дата належної плати за договором, сума оплаченої орендної плати, дата фактично сплаченої орендної плати, сума боргу за кожний місяць та загального боргу.

Заборгованість відповідача по сплаті орендної плати станом на 27 травня 2013 року за період з травня 2010р. по квітень 2013р., з врахуванням часткових оплат, складає 31 689,67 грн., які місцевим господарським судом були правомірно стягнуті з відповідача на користь позивача.

Обов'язком відповідача є своєчасна і в повному обсязі сплата орендної плати (пункт 5.1.2 договору).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідач у порушення умов договору не сплатив орендну плату та припустився прострочення платежу.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково була стягнута пеня у розмірі 2970, 07 грн., виходячи з наступного.

З наявного в матеріалах справи розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, вбачається, що нарахування пені позивачем здійснено, починаючи з 20 числа кожного місяця.

Разом з тим, в пункті 3.3. договору визначено, що орендна плата вноситься не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, 20 число не є днем прострочення та не повинно враховуватися при розрахунку кількості днів прострочення оплати.

Наданий у суді першої інстанції розрахунок заборгованості пені містить також арифметичні помилки.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

При розгляді справи у суді апеляційної інстанції позивач надав розрахунок пені та 3% річних за договором № ТГО-606/09 від 01.12.2009 р..

Перевіривши наданий розрахунок, та враховуючи, що пеня була розрахована позивачем шляхом нарахування у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на розмір заборгованості за кожний день прострочення, враховуючи день оплати, з урахуванням позовної давності в один рік та строком шість місяців, судова колегія вважає за необхідне оскаржуване рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення пені, зменшивши її розмір, та стягнути 947 грн. 25 коп.

Крім того, підлягає зміні оскаржуване рішення в частині стягнення 3% річних у сумі 1 155,94 грн.

Оскільки період заборгованості починається з 21 числа (а не з 20 числа як зазначено в розрахунку позивача, наданому в суді першої інстанції), то сума 3% річних, яка підлягає стягненню, складає 1150,89 грн.

Щодо заявленої вимоги позивача про розірвання спірного договору оренди, то судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, викладеними в мотивувальній частині рішення, щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, що є суттєвим порушенням умов договору № ТГО-606/09 від 01.12.2009р.

Пункт 4 частини першої статті 84 Господарського процесуального кодексу України містить вимоги до резолютивної частини рішення, де, зокрема, зазначено, що резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

В пункті 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року зазначено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Разом з тим, місцевим господарським судом не додержано зазначених вимог, а саме, резолютивна частина рішення не містить остаточної відповіді (висновку) щодо позовної вимоги про розірвання договору № ТГО-606/09 від 01.12.2009р.

За таких обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідно до статті 103 Господарського процесуального кодексу України рішення підлягає зміні.

Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевим господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушені вимоги статті 84 Господарського процесуального кодексу України,а тому рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2013 року у справі № 922/1718/13 підлягає зміні, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком" - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 4 статті 103, пунктами 1, 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2013 року у справі № 922/1718/13 змінити та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

" Розірвати договір оренди території для розміщення обладнання № ТГО-606/09 від 01.12.2009р., укладений між КП "Теплопостачання міста Одеси" та ТОВ "Восток Телеком".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Телеком" (місце реєстрації : 43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 23; місцезнаходження : 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; код 30184815; п/р 26005233046200 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110 м. Одеса, вул. Балківська, 1-б; код 34674102; р/р 26005300416451 АТ "Державний ощадний банк", МФО 328845) заборгованість по орендній платі станом на 27.05.2013р. у сумі 31689,67 грн., пеню в сумі 947,25 грн., 3% річних у сумі 1150,89 грн., витрати на сплату судового збору в сумі 2867,50 грн.".

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 23.09.2013р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Черленяк М.І.