Court ruling № 33666356, 04.09.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/12010/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012

у справі № 2а/1570/6094/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (надалі - позивач, ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (надалі - відповідач, Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0000401510 залишено без розгляду з підстав звернення до суду після закінчення місячного строку, встановленого ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що представниками відповідача було проведено документальну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» з ТОВ «Елітні мережі зв'язку» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, за результатами якої складено акт від 07.04.2011 № 122/15-1/30109015/14. На підставі вказаного акта було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0000401510 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 075,54 грн.

04.08.2011 ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0000401510.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про залишення позову без розгляду, вказав на те, що податкове повідомлення-рішення є рішенням суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, таким чином, для його оскарження статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено місячний строк.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає таку позицію судів попередніх інстанцій помилковою, виходячи з наступного.

Відповідно до част. 2, 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу у застосуванні порівняно із загальними строками звернення до адміністративного суду, визначеними ст. 99 цього Кодексу.

Так, приписами ст. 102 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Частиною 1 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України в редакції, що була чинною на момент звернення позивача до суду, встановлено, що з урахуванням строків давності визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Тобто, припис п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України є нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України, вбачається, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Наведене спростовує висновки судів попередніх інстанцій про звернення позивача за судовим захистом поза межами строку, передбаченого для оскарження рішень суб'єкта владних повноважень.

Водночас, колегія суддів Вищого адміністративного суду України наголошує на тому, що посилання судів попередніх інстанцій на необхідність застосування місячного строку оскарження, передбаченого ч. 5 ст. 99 Кодексу, не мають нормативного підґрунтя, що підтверджується наступним.

Відповідно до ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлене вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Частиною 5 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У свою чергу, предметом стягнення може бути лише прострочене, а не будь-яке інше зобов'язання; у податкових правовідносинах таким зобов'язанням може бути лише узгоджене податкове зобов'язання після закінчення граничних строків його сплати (податковий борг).

Неузгоджена сума податкового зобов'язання, визначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні до набрання судовим рішенням законної сили, не набуває ознак податкового боргу, відповідно - податкове повідомлення-рішення не містить відомостей про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення податкового боргу.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що право звернення вимоги про стягнення грошових коштів у даному випадку безпосередньо залежить від фактів узгодження податкового зобов'язання й виникнення податкового боргу, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення є рішенням суб'єкта владних повноважень (податкового органу), на підставі якого ним можуть пред'являтись вимоги про стягнення грошових сум.

Наведене спростовує необхідність застосування встановленого ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку для оскарження податкового повідомлення-рішення податкового органу.

Відповідно до ч.1 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано наведені норми матеріального та процесуального права, що призвело до залишення адміністративного позову ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» без розгляду шляхом прийняття ухвал, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а/1570/6094/2011 скасувати.

Справу № 2а/1570/6094/2011 направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)А.О. Рибченко (підпис) Т.М. Шипуліна