№ 33666090, 03.09.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/46169/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.06.2010р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011р. у справі

за позовом Прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва

до відповідача ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»

про стягнення 1345,99грн., -

В С Т А Н О В И В :

26.02.2009р. до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 1345,99грн. звернувся прокурор Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва (далі Центр зайнятості). Свої вимоги прокурор мотивував тим, що ОСОБА_3, перебуваючи на обліку у Центрі зайнятості та отримуючи матеріальну допомогу по безробіттю, з 1.08.2007р. по 17.12.2007р. був працевлаштований у ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» (далі Товариство) та отримав заробітну плату загальною сумою 766,69грн., в зв'язку з чим відповідач не мав підстав вважатися безробітним. Добровільно отримані кошти ОСОБА_3 не повернув, тому прокурор просив задовольнити позовні вимоги.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.06.2010р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та задовольнити позов в повному обсязі. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді адміністративного позову судами першої та апеляційної інстанцій обговорено питання щодо додержання прокурором вимог ст. 99 КАС України відносно строків звернення до адміністративного суду та застосовано положення ст.100 КАС України.

Висновок судів попередніх інстанцій про пропуску прокурором строку для звернення до адміністративного суду є помилковим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2007р. ОСОБА_3 звернувся до Центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю. Статус безробітного відповідачу надано 17.04.2007р. При перебуванні на обліку в Центрі зайнятості між ОСОБА_3 та Товариством було укладено договір підряду від 24.07.2007р. №2007-07-24, про що відповідач до Центру зайнятості не повідомив.

Дані відносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», згідно якого застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі умисного невиконання своїх обов'язків та зловживання ними, з особи стягується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг відповідно до законодавства України.

Нагляд у сфері страхування на випадок безробіття здійснює наглядова рада, однак Законом не передбачені терміни проведення розслідування страхових випадків, а також перевірок обґрунтованості виплат матеріального забезпечення та достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення.

Згідно зі ст. 99 КАС України (станом на час звернення прокурора до адміністративного суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки чинним законодавством не встановлено строки проведення перевірок обґрунтованості виплат допомоги по безробіттю, відсутні підстави вважати, що Центр зайнятості та прокурор, що діє в його інтересах, повинні були дізнатися про протиправність поведінки відповідача у 2007р.

Отже, звернувшись у лютому 2009р. до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів, отриманих з 1.08.2007р. по 1.11.2007р. в якості допомоги по безробіттю, та зазначивши, що Центр зайнятості лише 26.05.2008р., внаслідок проведення розслідування страхових випадків, дізнався про те, що відповідачем 24.07.2007р. було укладено договір підряду з Товариством, прокурором не був пропущений строк звернення до суду.

Прокурором та Центром зайнятості надано належні докази того, що ОСОБА_3 безпідставно отримував допомогу по безробіттю і вказані обставини не заперечуються самим відповідачем, відтак позов, з огляду на приписи статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.06.2010р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011р. - скасувати.

Позов прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код : НОМЕР_1) 1345,99грн. на користь Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва (ЄДРПОУ 20917678).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз