№ 33643201, 19.09.2013, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Справа № 910/4711/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівФролової Г.М., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрстальхолдинг" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.06.13у справі№ 910/4711/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Белактріс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрстальхолдинг" простягнення 136 396,87 грн. за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Александров Є.Т. (дов. від 17.09.13).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Белактріс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстальхолдинг" про стягнення заборгованості на загальну суму 136 396,87 грн., в тому числі 134 651,94 грн. основного боргу, 1 206,33 грн. 3 % річних та 538,60 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач невчасно сплатив вартість арматури у розмірі 134 651,94 грн. При цьому позивач посилався на приписи статей 530, 611, 625, 639, 640 Цивільного кодексу України, статей 193, 229 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.13, ухваленим суддею Морозовим С.М., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності заборгованості відповідача. Водночас господарським судом було враховано преюдиційні факти встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.13 у справі № 5011-47/14487-2012. При цьому суд керувався приписами статей 530, 610, 625, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючого, Кондес Л.О., Калатай Н.Ф., постановою від 17.06.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстальхолдинг" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням уточнень у судовому засіданні, просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на безпідставне неврахування судами рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.13 у справі № 5011-47/14487-2012, яким вже вирішено спір між сторонами щодо стягнення спірної заборгованості. Водночас зазначає про безпідставний висновок судів щодо наявності у даній справі іншої підстави позову. При цьому посилається на порушення судами приписів статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що за відповідачем рахується заборгованість за арматуру на загальну суму 136 396,87 грн. Також судами установлено, що відповідачем вимога позивача від 13.11.12 № 13/11 щодо сплати протягом 2-х банківських днів з дня її отримання спірних коштів виконана не була, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога ТОВ "Белактріс" до ТОВ "Укрстальхолдинг" про стягнення заборгованості на загальну суму 136 396,87 грн., в тому числі 134 651,94 грн. вартості товару, 1 206,33 грн. 3 % річних та 538,60 грн. інфляційних втрат. Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з приписами статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Частиною 1 статті 612 вказаного Кодексу передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 625 цього ж Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на те, що установлений факт невиконання відповідачем вимоги позивача щодо перерахування коштів, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для застосування статті 625 Цивільного кодексу України та задоволення позову. Довід скаржника про неврахування судами рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.13 у справі № 5011-47/14487-2012, яким позивачу відмовлено у стягненні спірної суми, а відтак вже вирішено спір між сторонами, визнається неспроможним. Установивши те, що підстави заявлених позовів у справі № 5011-47/14487-2012 та у даній справі є різними, суди правомірно розглянули спір по суті. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк не спростовують установленого господарськими судами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстальхолдинг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.13 у справі № 910/4711/13 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Г. Фролова

В. Швець