ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"07" грудня 2006 р.
Справа № 31/422-06-11601А
За позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області
до ПП «Ірина»
про стягнення 1 735 грн. 50 коп.
Суддя Господарського суду
Одеської області Лєсогоров В.М.
Секретар судового засідання
Возна І.М.
Представники:
В засіданні приймали участь:
від позивача: Полежаєва В.М., Костенко Н.Д. –по довіреності
від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ: позивач вимагає стягнення з відповідача 1 735 грн. 50 коп. необгрунтовано отриманої виручки та штрафу в зв’язку з порушенням відповідачем законодавства про державне регулювання цін.
Представники позивача позов підтримали.
Матеріалами справи встановлено:
Перевіркою проведеною позивачем (акт № 000278 від 20.04.2006 року) за період з 01.04.2005 року по 01.01.2006 року встановлено, що відповідач порушив законодавство про державне регулювання цін. В наслідок цього відповідач отримав неправомірної виручки в сумі 578 грн. 50 коп.
Позивач 06.05.2006 року прийняв рішення № 196 про стягнення з відповідача неправомірно отриманої виручки і штрафу. Штраф складає 1 157 грн.
Станом на день розгляду справи відповідач указане рішення добровільно не виконав.
Будь яки докази відсутності вини відповідача у суду відсутні.
Відповідно до Інструкції „Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами” затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238 - 1.6. Необгрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами. Зазначені в рішеннях суми перераховуються суб'єктами підприємницької діяльності - порушниками за належністю самостійно, в разі неподання установам банків платіжних документів зазначені суми стягуються відповідно до вимог законодавства. 3.1. Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у
порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Відповідно до Положення „Про Державну інспекцію з контролю за цінами” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819 –п. 5. Держцінінспекція має право: 5) приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необгрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Указані законодавчі акти свідчать про те, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є обов’язковими для виконання порушниками державної дисципліни цін. Порушник державної дисципліни цін зобов’язаний добровільно сплатити зазначені в рішенні суми. Якщо порушник державної дисципліни цін не сплачує в добровільному порядку суми зазначені в рішенні, це є підставою для стягнення відповідних сум в судовому порядку. Відповідно, особа відносно якою прийняте рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій звільняється від сплати зазначених в рішенні сум якщо рішення визнано недійсним або скасовано в установленому законодавством порядку.
У господарського суду немає доказів того, що рішення позивача у даній справі визнано недійсним або скасовано.
На підставі викладеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати у справі відсутні.
Відповідно до ст. 250 ГК України - адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Під застосуванням адміністративно-господарської санкції в даному випадку розуміється прийняття позивачем рішення з цього приводу.
Позивач в даному випадку прийняв рішення про застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції в межах строків передбачених ст. 250 ГК України. Будь –які строки позовної давності щодо звернення до суду з позовом про застосування адміністративно-господарської санкції законодавством не передбачені. При цьому строки позовної давності передбачені ЦК України не підлягають застосуванню оскільки правовідносини між сторонами щодо застосування адміністративно-господарської санкції не є цивільними правовідносинами.
Керуючись ст.ст. 94, 158 –163 КАС України, ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з ПП «Ірина»код 24541999 (м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 113) на користь державного бюджету України – 1 735 грн. 50 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Суддя Лєсогоров В.М.
The court decision No. 336047, Commercial Court of Odesa Oblast was adopted on 07.12.2006. The procedural form is Economic, and the decision form is . On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find key information quickly.
This decision relates to case No. 31/422-06-11601а. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: