Court ruling № 33578969, 16.09.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 року м. Київ К/9991/75651/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012

у справі № 2а-1670/4485/12

за позовом Приватного підприємства "Іділія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, задоволено адміністративний позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.03.2012 №0004082301/100 та №0004042301/99.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ "Промислова група ДМФ" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, складено акт від 23.02.2012 № 981/23-308/19365584, в якому зафіксовані порушення вимог:

- підпунктів 4.1.1, 4.1.6, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за І, ІІ та IV квартали 2011 року на загальну суму 51888,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року - 9352,00 грн., 2 квартал 2011 року - 23130,00 грн., 4 квартал 2011 року - 19406,00 грн.;

- пункти 198.1, 198.6 статті 198, пункти 201.6, 201.10 статі 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20213 грн., в т.ч. по періодах: березень 2011 року на суму 3401,00 грн., квітень 2011 року на суму 4191,00 грн., травень 2011 року на суму 2355,00 грн., червень 2011 року - 2596,00 грн., жовтень 2011 року на суму 7670,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 12.03.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004082301/100, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20213,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1919,00 грн., та № 0004042301/99, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 51888,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ", згідно договору поставки від 01.03.2011 №05, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема це: рахунки, податкові накладні, платіжні доручення.

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Промислова група ДФМ" та включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за березень, квітень, травень, червень та жовтень 2011 року.

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначених податкових накладних, позивачем було включено до складу податкового кредиту на загальну суму 20213,39 грн., в т.ч. за березень 2011 року - 3401,00 грн., квітень 2011 року - 4191,00 грн., травень 2011 року - 2355,00 грн., червень 2011 року - 2596,00 грн., жовтень 2011 року - 7670,00 грн.

Фактична поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалася ОСОБА_2 на підставі договору на транспортне обслуговування від 24.01.2011 (а.с. 245 том 1) та підтверджується подорожніми листами (а.с. 31 -35 том 1).

Товар в повному обсязі був оприбуткований на складі позивача, що підтверджується прибутковими накладними та накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с. 52-60, 246 -250 том 1), а операції по його поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності ПП "Іділія", зокрема є: виробництво робочого одягу, оптова торгівля одягом та взуттям. А зі змісту акта документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ" №796/23-309/30661533 від 13.02.12 вбачається, що основним видом господарської діяльності останнього, крім іншого, є інші види оптової торгівлі.

Отже, як було вірно встановлено судами, придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства та узгоджується з основним видом господарської діяльності його контрагента.

Крім того, матеріали справи свідчать, що на момент укладення договору, його виконання та видачі податкових накладних, ТОВ "Промислова група "ДФМ" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Промислова група "ДФМ", судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ "Промислова група "ДФМ", фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 12.03.2012.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль