Court ruling № 33547206, 16.09.2013, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

"16" вересня 2013 р.№ 916/13/1483

Суддя Желєзна С.П., розглянувши матеріали позовної заяви за вх. № 3805/13

за позовом: компанії „Мегатранс", дочірнього підприємства компанії „Палма Груп

С.А." /Швейцарія/

до відповідача державного підприємства „Одеський регіональний центр

стандартизації, метрології та сертифікації"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору без визначення її правового статусу стосовно сторін по справі - публічне акціонерне товариство „Одесагаз"

про визнання недійсним висновку.

ВСТАНОВИВ:

Компанія „Мегатранс", дочірнє підприємство компанії „Палма Груп С.А." звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства „Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, без визначення її правового статусу стосовно сторін по справі - публічного акціонерного товариства „Одесагаз", про визнання недійсним висновку № 42-05-33-51-РМП від 21.05.2013р., складеного державним повірником Бурлаченко В.П., затвердженого першим заступником генерального директора ДП „Одесастандартметрологія" Олексієнко К.М.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту, передбачені ст.16 ЦК України, за своїм змістом є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді. Положеннями п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України сформульовано загальне правило про можливість пред'явлення на захист порушеного цивільного права вимоги про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може також захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, в тому числі актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

В свою чергу, оскаржений позивачем висновок не має обов'язкового характеру для суб'єктів правовідносин та за своїми ознаками не відноситься до актів ненормативного характеру, визнання незаконними яких передбачено ст. 16 ЦК України і ст. 20 ГК України.

У абзаці 2 п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) наголошено, що на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).

З огляду на викладені обставини, господарський суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості оскарження в судовому порядку висновку експертної повірки, що виключає підвідомчість цього спору господарським судам України.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини та висновки суду, які свідчать про непідвідомчість спору за заявленими компанією „Мегатранс", дочірнім підприємством компанії „Палма Груп С.А." позовними вимогами господарським судам, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України господарський суд відмовляє у прийнятті позовної заяви компанії „Мегатранс", дочірнього підприємства компанії „Палма Груп С.А." до державного підприємства „Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, без визначення її правового статусу стосовно сторін по справі - публічного акціонерного товариства „Одесагаз", про визнання недійсним висновку № 42-05-33-51-РМП від 21.05.2013р., складеного державним повірником Бурлаченко В.П., затвердженого першим заступником генерального директора ДП „Одесастандартметрологія" Олексієнко К.М.

При цьому, сума судового збору в розмірі 1 147 грн, сплачена до державного бюджету України згідно з платіжним дорученням № 52 від 11.09.2013р., відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) підлягає поверненню у повному обсязі компанії „Мегатранс", дочірньому підприємству компанії „Палма Груп С.А." у зв'язку із відмовою у прийнятті її позовної заяви (вх. № 3805/13 від 13.09.2013р.)

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 ГПК України, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями), суд, -

УХВАЛИВ:

1. У прийнятті позовної заяви відмовити.

2. Повернути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області /місцезнаходження: м. Одеса, вул. Садова, 1а, код ЄДРПОУ 37607526/ компанії „Мегатранс", дочірньому підприємству компанії „Палма Груп С.А." /65031, Одеська область, Біляївський район, 1665 км автошляху Санкт-Петербург - Київ - Одеса, код ЄДРПОУ 30267073/ суму судового збору в розмірі 1 147 грн. 00 коп. /одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп./, сплачену згідно з платіжним дорученням № 52 від 11.09.2013р.

Позовні матеріали повернути позивачу на 14 аркушах.

Відповідно до ч. 4 ст. 62, ст. 106, 111-13 ГПК України ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя С.П. Желєзна