№ 33532412, 16.09.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/4978/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання виплатити компенсацію за невикористану відпустку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (надалі по тексту - ГУМВС України в Одеській області), Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати незаконними та скасувати накази ГУМВС України в Одеській області від 11.06.2013 року № 1245 та від 10.07.2013 року № 293 о/с в частині, що стосується ОСОБА_1; поновити його на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу; зобов'язати ГУМВС України в Одеській області виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку.

В обґрунтування вимог, позивач зазначив, що 23 квітня 2013 року було подано повідомлення на «телефон довіри» від громадянки ОСОБА_2 щодо дій працівників Приморського РВ ОМУ ГУМВС. Вказане стало підставою для проведення службового розслідування, яке прийшло до хибного висновку, про те, що позивач здійснив грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців внутрішніх військ від 07.02.2012 року, п. 2 Інструкції з оформлення адміністративних матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2001 року № 185, п. 1.4 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацій їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 року № 1177, за що його в подальшому звільнено з ОВС, рішення про що міститься в наказі ГУМВС України у Одеській області №1245 від 11.06.2013 року «Про покарання співробітників Приморського РВ ОМУ ГУ МВС». В наказі №1245 від 11.06.2013 року зазначено, що вищезазначені порушення виразились у непрофесійних діях при оформленні адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_3, неякісній перевірки за повідомленням ОСОБА_4, не вжитті заходів щодо встановлення особи останнього та свідків події, створенні конфліктної ситуації з ОСОБА_3, тому дільничного інспектора міліції СДІМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 вирішено звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Позивач вважає своє звільнення незаконним з огляду на те, що зазначені підстави для його звільнення не відповідають дійсним обставинам справи, вони не були належним чином досліджені, службове розслідування було проведене з грубим порушенням норм законодавства.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - ГУМВС України в Одеській області у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив суд в його задоволенні відмовити у повному обсязі з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, в цілому зазначивши, що посадові особи ГУМВС України в Одеській області при винесенні спірного наказу діяли в рамках наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача.

Представник відповідача - Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у судовому засіданні адміністративний позов також не визнав та просив суд в його задоволенні відмовити, повністю підтримавши позицію представника відповідача - ГУМВС України в Одеській області.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба, це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, а статтею 7 даного Закону зазначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. При цьому згідно до ст. 20 Закону України «Про міліцію» працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 383/2011 Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого

спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 7 зазначеного Положення МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районні, районні в містах, міські управління (відділи), лінійні управління (відділи).

Приймаючі до уваги, що до публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба, так як за змістом статті 1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року 3723-XII державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів, тому віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та функцій держави, оплачується з державних коштів.

ОСОБА_1 з 17 листопада 2008 року по 10 липня 2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, що згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України підпадає під визначення публічної служби, спори щодо проходження якої, відповідно до п. 2 ч. 1 ст.17 КАС України відносяться до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ визначаються Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію»; Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, є, зокрема, накази ГУМВС України в Одеській області за № 1245 від 11.06.2013 року та № 293 о/с від 10.07.2013 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Судом встановлено, що пунктом 1 наказу ГУМВС України в Одеській області за № 1245 від 11.06.2013 року «Про покарання співробітників Приморського РВ ОМУ ГУМВС» за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців внутрішніх військ від 07.02.2012 року, п. 2 Інструкції з оформлення адміністративних матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2001 року № 185, п. 1.4 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацій їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 року № 1177, що виразилось у непрофесійних діях при оформленні адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_3, неякісній перевірки за повідомленням ОСОБА_4, не вжитті заходів щодо встановлення особи останнього та свідків події, створенні конфліктної ситуації з ОСОБА_5, з урахуванням діючих 4 дисциплінарних стягнень, дільничного інспектора міліції СДІМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 11-12).

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області за № 293 о/с від 10 липня 2013 року позивача звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 10 липня 2013 року (а.с. 70).

Обґрунтовуючи адміністративний позов, позивач посилається на протиправність вищезазначених наказів ГУМВС України в Одеській області, з огляду на відсутність законних підстав для його звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі по тексту - Закон № 565-XII) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 25 цього Закону працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі по тексту - Дисциплінарний статут) на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.

Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм Міністром внутрішніх справ України. Начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування.

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Наказом МВС України № 522 від 6 грудня 1991року затверджена Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 1 зазначеної Інструкції, Інструкцією визначається порядок проведення службових розслідувань, що проводяться інспекцією по особовому складу, іншими підрозділами та посадовими особами органів внутрішніх справ по випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій (в подальшому порушень), скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно з вимогами п. 2 Інструкції, задачами службового розслідування є повне, об'єктивне та всебічне дослідження обставин порушень скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (в подальшому - працівники органів внутрішніх справ), виявлення причин та умов, що сприяли їх скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування діючих нормативних актів з тим, щоб кожен, хто скоїв порушення, був притягнутий до справедливої відповідальності і не один невинний не був притягнутий до відповідальності.

Відповідно до п.п. 14.7 та п.п. 14.8, пункту 14 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана скласти за результатами службового розслідування висновок і подати його на розгляд і затвердження керівника органу внутрішніх справ або його заступника та ознайомити з затвердженим висновком службового розслідування особу, у відношенні якої воно проводилось, за бажанням на те останньої, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці.

Відповідно до пункту 17 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, у висновку по результатах службового розслідування має бути вказано:

- привід для призначення службового розслідування, посада, звання і прізвище, працівника, що проводив службове розслідування;

- посада, звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, час служби в органах внутрішніх справ і в займаній посаді особи, у відношенні якої проведено службове розслідування;

- суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом'якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню;

- пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення або міри громадського впливу, направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів дає підстави вважати, що за загальним правилом будь-яке притягнення особи до дисциплінарної відповідальності (як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах) має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для застосування дисциплінарного стягнення, передбачену або Кодексом законів про працю України, або спеціальним Законом, яким в даному випадку є Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Судом встановлено, що 23.04.2013 року на «телефон довіри» УРСДЗ ГУМВС України в Одеській області звернулась гр. ОСОБА_2 та повідомила, що її батько - приватний підприємець ОСОБА_3, займається прокатом дитячих електромобілів у Старобазарному сквері. 22.04.2013 року до останнього підійшли дільничні інспектори міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС старший лейтенант міліції ОСОБА_1, лейтенант міліції ОСОБА_7 та дві цивільні особи, які зажадали від нього на перевірку дозвільні документи, а у подальшому вимагали щомісячного хабара у розмірі 100 доларів США за не перешкоджання підприємницькій діяльності.

За вказаним повідомленням на «телефон довіри» гр. ОСОБА_8 того ж дня спеціалістом УРСДЗ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_9 було складено відповідну доповідну записку на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області (а.с. 108), за резолюцією якого вона була зареєстрована в ЖЄО ГУМВС України в Одеській області за № 408 від 23.04.2013 року, а проведення службового розслідування за викладеними ОСОБА_2 відомостями було доручено працівникам ВІОС УКЗ ГУМВС (а.с. 106).

24.04.2013 року вищевказана доповідна записка надійшла до УКЗ ГУМВС України в Одеській області та того ж дня направлена до прокуратури Приморського району м. Одеси для прийняття рішення згідно чинного законодавства, одночасно було розпочато службове розслідування (а.с. 109).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що наказ № 1245 від 11.06.2013 року, пунктом 1 якого позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, прийнято відповідачем на підставі висновку, складеного за результатами службового розслідування за повідомленням на «телефон довіри» УРСДЗ ГУМВС гр. ОСОБА_8 та затвердженого 15.05.2013 року начальником ГУМВС України в Одеській області (а.с. 30-35), дослідивши який встановлено наступне.

За змістом висновку за результатами службового розслідування за повідомленням на «телефон довіри» УРСДЗ ГУМВС гр. ОСОБА_8 від 15.05.2013 року, вбачається, що 22.04.2013 року о 15:59 годині до Приморського РВ ОМУ ГУМВС надійшло повідомлення оператора служби « 102» про те, що у Старобазарному сквері між гр. ОСОБА_10 та власником дитячих електромобілів ОСОБА_3 виник конфлікт з приведу неякісних послуг які надає останній. Того ж дня вказане повідомлення було зареєстроване до ЖЄО Приморського РВ ОМУ ГУМВС за № 6794, а на місце події направлено дільничного інспектора міліції СДІМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС лейтенанта міліції ОСОБА_7, на адміністративній дільниці якого розташований Старобазарний сквер. Лейтенант міліції ОСОБА_7, отримавши вказівку оперативного чергового, зателефонував начальнику сектора ДІМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС каштану міліції ОСОБА_11 та попросив надати йому допомогу у зборі матеріалів. Останній направив на допомогу лейтенанту міліції ОСОБА_7 дільничного інспектора міліції СДІМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 Того ж дня лейтенант міліції ОСОБА_7 та старший лейтенант міліції ОСОБА_1 прибули до Старобазарного скверу, де гр. ОСОБА_10 не виявили. З метою з'ясування обставин, вказані працівники міліції підійшли до ОСОБА_12, представились та зажадали від останнього надання пояснень з приводу конфліктної ситуації, які останній надавати відмовився. Надалі лейтенант міліції ОСОБА_7 та старший лейтенант міліції ОСОБА_1 запросили у ОСОБА_3 для перевірки документи на право займатись підприємницькою діяльністю. Серед наданих останнім документів був відсутній договір з комунальним підприємством «Міськзелентрест» про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою, у зв'язку з чим старший лейтенант міліції ОСОБА_1 склав відносно ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП.

Поряд з тим, як зазначено у висновку службового розслідування, старший лейтенант міліції ОСОБА_1, в порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІУ, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців внутрішніх військ від 07.02.2012 року, п. 2 п. 2 Інструкції з оформлення адміністративних матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2001 року № 185, при складанні адміністративних матеріалів реквізити протоколу заповнив нерозбірливим почерком, при викладені обставин правопорушення суть правопорушення не вказав, понятих, які були присутні при складанні протоколу, не опитав.

Також як зазначено у висновку, подальший розгляд матеріалів ЖЄО Приморського РВ ОМУ ГУМВС № 6794 від 22.04.2013 року було доручено лейтенанту міліції ОСОБА_1, який в порушення вимог п. 1.4 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 року № 1177, при здійсненні перевірки за повідомленням ОСОБА_10, особу останнього не встановив, свідків події не опитав. Вищевказані непрофесійні дії лейтенанта міліції ОСОБА_7 та старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 привели до скарг ОСОБА_3 на дії вказаних працівників до Головного управління та прокуратури Одеської області щодо вимагання у нього незаконної грошової винагороди за подальше безперешкодне здійснення підприємницької діяльності. 22.05.2013 року Приморською районною адміністрацією м. Одеси адміністративні матеріали за ст. 152 КУпАП, складені старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3, були повернуті до Приморського РВ, у зв'язку з не розкриттям у протоколі суті правопорушення.

Суд не погоджується із такою позицією відповідача, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, притягнення особи до дисциплінарної відповідальності має бути обґрунтованим, а рішення про таке стягнення винесеним в порядку та строки встановлені Дисциплінарним статутом та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Як зазначено судом вище, відповідно до вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту, розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника, тобто, дотримуючись вимог зазначеної статті Закону, під час виклику позивача та наданні останнім пояснень мав бути присутній безпосередній начальник позивача - начальник сектора дільничних інспекторів міліції Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, разом з тим, судом встановлено, що в порушення вказаних вимог, відповідачем не було залучено до участі в службовому розслідуванні безпосереднього начальника позивача, що не спростовано у судовому засіданні представниками відповідача.

Також з самого висновку за результатами службового розслідування вбачається, що службове розслідування проводилося старшим інспектором з ОД ВІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області підполковником міліції Константиновим В.М. Інші особи участі у проведенні службового розслідування не брали. Висновок погоджено з начальником ВІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області полковником міліції Бурдейним О.С, начальником УКЗ ГУМВС України в Одеській області полковником міліції Доскевичем Г.О., заступником начальника ГУМВС України в Одеській області полковником міліції Фучеджи Д.В., що знову ж таки свідчить, про те, що до проведення службового розслідування не було залучено безпосереднього начальника порушника.

Крім того, з висновком службового розслідування, в порушення п. 18 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, не ознайомлено керівника служби, працівник якого допустив порушення.

Також судом встановлено, що відповідачем були порушенні вимоги ч. 8 ст. 14 Дисциплінарного статуту, якою встановлено, що зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 02.07.2013 року представником позивача було подано письмовий запит на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області з проханням надати копію висновку службового розслідування та копію витягу з наказу особового складу про звільнення позивача з посади, на який представником позивача 08.07.2013 року було отримано відповідь за № 9/Б-469, з якої вбачається, що на адресу представника позивача було направлено лише копію висновку за результатами службового розслідування за повідомленням на «телефон довіри» УРСДЗ ГУМВС України в Одеській області гр. ОСОБА_8 щодо дій працівників Приморського РВ ОМУ ГУМВС, при цьому одночасно повідомлено, що на теперішній час наказ по особовому складу про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з ОВС України Головним управлінням не видався, що свідчить про те, що в порушення вищезазначених вимог Закону, станом на 08.07.2013 року позивача не було ознайомлено з оскаржуваними наказами (а.с. 29).

Також у судовому засіданні позивач зазначив, що до теперішнього часу йому не видано витяг з наказу про його звільнення із особового складу органів внутрішніх справ ГУМВС України, а також не видано трудову книжку.

Тобто відповідачем не дотримано порядку призначення та проведення службового розслідування, передбаченого ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991 № 552.

При цьому щодо встановлених за наслідками службового розслідування порушень позивачем по суті вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІУ, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців внутрішніх військ від 07.02.2012 року, п. 2 п. 2 Інструкції з оформлення адміністративних матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2001 року № 185, п. 1.4 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 року № 1177, що виразились, на думку відповідача, в тому що позивач при складанні адміністративних матеріалів реквізити протоколу заповнив нерозбірливим почерком, при викладені обставин правопорушення суть правопорушення не вказав, понятих, які були присутні при складанні протоколу, не опитав, при здійсненні перевірки за повідомленням ОСОБА_10, особу останнього не встановив, свідків події не опитав, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що дії позивача відносно громадянина ОСОБА_3 були вмотивовані покладеними на нього повноваженнями.

Так наказом МВС України від 11.11.2010 року № 550 затверджено Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, п. 9.4 якого встановлено, що дільничний інспектор міліції повинен попереджувати, виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати в межах своїх повноважень провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 9.5 вказаного Положення, при виявленні на території адміністративної дільниці інших порушень, реагування на які не належить до компетенції органів внутрішніх справ, інформувати про це органи державної влади та місцевого самоврядування.

Пунктом 3 доручення ГУ МВС України в Одеській області від 15.04.2013 року №8/1694 «Про виконання доручення Кабінету Міністрів України щодо утримання парків, садів, скверів та пам'яток культурної та історичної спадщини» та пунктом 3 службової телеграми начальника ОМУ ГУМВС України в Одеській області полковника міліції Босенко В.В. від 23.04.2013 року встановлено, що при виявленні фактів протиправних діянь з питань належного утримання парків, садів, пам'яток культурної та історичної спадщини, намірів їх незаконної ліквідації надсилати відповідну інформацію до органів місцевої влади і самоврядування та інших зацікавлених органів з метою припинення протиправної діяльності та притягнення винних до відповідальності згідно із законодавством.

Судом встановлено, що 22.04.2013 року на виконання вищезазначених вимог, позивачем при виявленні факту вчинення гр. ОСОБА_3 правопорушення, у відношенні останнього було складено протокол № 0233103 від 22.04.2013 року за ст. 152 КпАП України (порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою території населених пунктів), який в подальшому було направлено до Приморської районної адміністрації м. Одеси для прийняття рішення по суті (а.с. 85).

При цьому, у висновку службового розслідуванні та в оскаржуваному наказі № 1245, відповідач посилається на те, що 22.05.2013 року Приморською районною адміністрацією м. Одеси адміністративні матеріали за ст. 152 КУпАП, складені старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3, були повернуті до Приморського РВ, у зв'язку з не розкриттям у протоколі суті правопорушення, разом з тим, судом встановлено, що вказані твердження відповідача не відповідають дійсності та спростовуються наступним.

Так судом встановлено, що 07 червня 2013 року Адміністративною комісією Приморської районної адміністрації м. Одеси, за результатом розгляду протоколу серії ОД № 0233103 від 22.04.2013 року, складеного старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1, прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення № 15 від 07.06.2013 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с. 154).

Крім того, судом встановлено, що 11.06.2013 року громадянин ОСОБА_3 оскаржив вищезазначену постанову та за результатом розгляду зазначеної скарги, Приморською районною адміністрацію 12.06.2013 останньому надано відповідь, в якій з посиланням на протокол серії ОД № 0233103 від 22.04.2013 року про адміністративне правопорушення, зазначено, що постанова адміністративної комісії Приморської районної адміністрації від 07.06.2013 року № 15 винесена з додержанням вимог чинного законодавства (а.с. 14), що знову ж таки свідчить, що позивач при складенні вказаного протоколу про адміністративне правопорушення діяв в межах наданих йому законом повноважень.

Відносно тверджень відповідача стосовно того, що при складенні протоколу серії ОД № 0233103 від 22.04.2013 року позивачем не були опитані поняті, суд зазначає, що вони також не відповідають дійсності, оскільки з наявних в матеріалах справи письмових пояснень, вбачається, що у якості понятих позивачем були опитані громадянин ОСОБА_18 та громадянин ОСОБА_19 (а.с. 22-23, 85).

Крім того, як зазначено в оскаржуваному наказі та у висновку службового розслідування, вищевказані непрофесійні дії лейтенанта міліції ОСОБА_7 та старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 привели до скарг ОСОБА_3 на дії вказаних працівників до Головного управління та прокуратури Одеської області щодо вимагання у нього незаконної грошової винагороди за подальше безперешкодне здійснення підприємницької діяльності.

Разом з тим, на письмовий запит суду від 09.08.2013 року № 815/4978/13-а/29238 від прокуратури Приморського району м. Одеси надійшла відповідь від 14.08.2013 року, в якій повідомляється, що за результатами розгляду доповідної записки спеціаліста УРСДЗ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_9 за зверненням ОСОБА_8 прокуратурою Приморського району м. Одеси прийнято рішення про невнесення даних до ЄРДР у зв'язку з відсутністю достатніх підстав передбачених ст. 214 КПК України (а.с. 215-216).

З огляду на викладене, проаналізувавши висновок службового розслідування та оскаржуваний наказ відносно ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що під час проведення службового розслідування не було дотримано вимоги щодо повноти, об'єктивності та всебічності розслідування обставин порушень, скоєних працівниками органів внутрішніх справ, необхідність яких передбачена п. 2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України, адже згідно з п.17 вказаної Інструкції у висновку по результатах службового розслідування має бути вказано суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом'якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню. Зазначені відомості не містяться у висновку службового розслідування.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено поняття службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту надане визначення дисциплінарного проступку, це - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначені види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, у тому числі згідно п. 6 та п. 8 передбачено звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. При цьому звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З огляду на встановлені вище факти та обставини, суд приходить до висновку, що відомості, які стали підставою для проведення відносно позивача службового розслідування та відображені у висновку службового розслідування та в оскаржуваному наказі, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Крім того, з наявного у матеріалах справи атестаційного листа, судом вбачається, що він складений з численними порушеннями, так у вказаному атестаційному листі відсутні висновки безпосереднього начальника (керівника) та старшого начальника (керівника), відсутні результати атестування, а також взагалі відсутні підписи та прізвище особи, яка атестується, в даному випадку ОСОБА_1 (а.с. 186-188).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що при винесенні спірних наказів в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідач - ГУМВС України в Одеській області діяв у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; необґрунтовано та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів ОСОБА_1 і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 достатньо та належно обґрунтував свої позовні вимоги. Його доводи про незаконне звільнення з органів внутрішніх справ, чим порушені його конституційні права та гарантії, повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Доводи відповідачів про обґрунтованість звільнення позивача суд до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують наведені вище висновки суду щодо порушення порядку проведення службового розслідування та взагалі відсутності підстав для звільнення, і в ході розгляду справи відповідачами не було надано суду заслуговуючих на увагу доказів на підтвердження цих доводів.

Також, на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів суду ті обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги, а тому позовні вимоги позивача в частині визнання незаконними та скасування наказів в частині що стосуються його звільнення, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу - підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, а також негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі зазначеної норми суд вважає необхідним допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та виплати йому заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання виплатити компенсацію за невикористану відпустку - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 1245 від 11.06.2013 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції СДІМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 293 о/с від 10.07.2013 року.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Стягнути з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення, а саме за період: з 10 липня 2013 року по дату поновлення на посаді включно.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та виплати йому заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 16 вересня 2013 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.