Court ruling № 33521016, 10.09.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2013 р. м. Київ К/800/2789/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Шипуліна Т. М. Малюги Ю. В. Мушар П. Д.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів» на постанову та ухвалуОдеського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 рокуу справі№ 2-а-1570/142/2012за позовомВідкритого акціонерного товариства «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів»до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року у справі № 2-а-1570/142/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662, 902 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7. 5.. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 2, 71, 72, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач проти вимог та доводів заявника заперечує, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області невиїзної документальної перевірки ВАТ «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «Центр будівельних технологій «Юпітер-Південь» та ПП «Мегалотт ЛТД» за квітень 2010 року складено акт № 26/2300-04689582/117 від 19.08.2010 року.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001702300/0 від 01.09.2010 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 445 046,90 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 124 063,25 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт товарності операцій з ТОВ «Центр будівельних технологій «Юпітер-Південь» та з ПП «Мегалотт ЛТД», а саме: фактів поставки товарів, їх перевезення та відвантаження на склади позивача. На підставі цього суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про завищення позивачем податкового кредиту за податковими накладними, виписаними TOB Центр будівельних технологій «Юпітер-південь» та ПП «Мегалотт ЛТД».

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в акті перевірки відповідач зазначив, що сума ПДВ, віднесена позивачем до складу дозволеного податкового кредиту в податковій декларації за квітень 2010 року (загальній та скороченій) по операціям з ТОВ «Центр будівельних технологій «Юпітер-Південь» та ПП «Мегалотт ЛТД» підлягає коригуванню, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям, товарність яких не підтверджена належними первинними документами, а правочини з вказаними контрагентами не направлені на настання реальних правових наслідків та мають ознаки удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

При цьому зазначені обставини стали підставою висновку податкового органу, відображеного в акті перевірки, про порушення платником ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст.215, ст. ст. 228, 655, 656, 662, 902 Цивільного кодексу України.

Порушення зазначених положень законодавства визначені відповідачем як підстава прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Проте, з правомірністю такого висновку погодитись неможливо, оскільки в силу статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Питання формування податкового кредиту визначається Законом України «Про податок на додану вартість», що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 року у справі № 2-а-1570/142/2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Т. М. Шипуліна