Court ruling № 33520859, 03.09.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року м. Київ К-41263/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Конотопм'ясо»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року

у справі № 2а-3092/10/1870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Конотопм'ясо»

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області,

Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Конотопм'ясо» (позивач) звернулось до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Сумській області (відповідач-2), в якому просило стягнути з доходів Державного бюджету України на його користь 1 030 582,00 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень - грудень 2009 року, а також скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000232311/0 від 19 березня 2010 року та № 0000222311/0 від 19 березня 2010 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач-1 просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Конотопм'ясо» з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість за вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, за результатами якої складено акт № 110/23-5/00444049 від 16 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000232311/0 від 19 березня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 029 976,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн., а також № 0000222311/0 від 19 березня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 164 671,50 грн. (109 781,00 грн. - основний платіж, 54 890,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаної у Торгової фірми «Барко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Акціонерного товариства закритого типу «Сигмус» попередньо реалізованої яловичини мороженої власного виробництва, з огляду на непов'язаність вказаних операцій з господарською діяльністю підприємства.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із статтею 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Системний аналіз вказаних законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що для цілей оподаткування визначальним критерієм для кваліфікації діяльності платника як господарської є направленість такої діяльності на отримання доходу. І хоча збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції, проте визначальною ознакою господарської діяльності є наявність ділової мети, що полягає в намірі отримати економічний ефект від проведеної операції.

В свою чергу, судами встановлено, що в охоплений перевіркою період позивачем здійснювалась реалізація яловичини мороженої власного виробництва Приватному підприємству «Комерційна фірма «Агроексім», яке, в свою чергу, поставляло вказану сировину ТФ «Барко» у формі ТОВ та АТЗТ «Сигмус».

В подальшому, позивачем придбавалась попередньо реалізована ним ПП КФ «Агроексім» яловичина морожена у ТВ «Барко» у формі ТОВ та АТЗТ «Сигмус» по збільшеній ціні, що призвело до отримання підприємством збитків від здійснення вищевказаних операцій, зокрема, за вересень 2009 року на суму в розмірі 8 037,89 грн., за жовтень 2009 року на суму в розмірі 15 027,00 грн., за листопад 2009 року на суму в розмірі 7 761,38 грн., за грудень 2009 року на суму в розмірі 8 995,20 грн.

При цьому, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем не надано будь-яких обґрунтованих пояснень стосовного того, в чому саме полягала господарська мета в діяльності з придбання попередньо реалізованої продукції власного виробництва за завищеною ціною.

Зокрема, ВАТ «Конотопм'ясо» ні під час перевірки, ні в процесі вирішення даного спору не надано жодних доказів, які б дозволили виявити факт наявності мети на отримання економічної користі від здійснення спірних господарських операцій як підстави для висновку про зв'язок витрат на придбання яловичини мороженої у контрагентів з господарською діяльністю позивача.

Що стосується доводів ВАТ «Конотопм'ясо» про те, що воно не могло завідомо знати, які саме партії яловичини (за кількісними та якісними характеристиками) та в які терміни підприємство зможе відвантажити на експорт, то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано їх відхилили.

Адже, в розглядуваній ситуації судовими інстанціями встановлено, що позивачем у ТВ «Барко» у формі ТОВ та АТЗТ «Сигмус» придбавалась реалізована ним яловичина без зміни її якісних та кількісних характеристик. Період проходження продукції по ланцюгам постачання займав лише три - чотири дні, при цьому як реалізація, так і придбання м'яса відбувались практично в одному звітному податковому періоді.

Крім того, судами встановлено, що ВАТ «Конотопм'ясо» є переробним підприємством, на яке поширюється дія пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР. Відтак, податкові зобов'язання з податку на додану вартість при поставці ПП КФ «Агроексім» продукції позивачем віднесено до спеціальної декларації, а податковий кредит при придбанні продукції власного виробництва повторно у ТВ «Барко» у формі ТОВ та АТЗТ «Сигмус» повністю віднесено до загальної декларації.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли правомірного висновку про те, що господарські операції з реалізації та придбання яловичини мороженої здійснювались позивачем в даному випадку лише з метою мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту та, як наслідок, безпідставного отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Конотопм'ясо» відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Шипуліна Т.М.