Court ruling № 33456607, 12.06.2013, Donetsk Regional Court of Appeal (Bakhmut)

Головуючий у 1 інстанції Папаценко П.І.

Категорія 25 Суддя-доповідач Попова С.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Сорока Г.П.,

суддів Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,

при секретарі Костомановій А.Є

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», посилаючись на наступне. 07.04.2011 року о 21-10 годині в місті Маріуполі по пр. Нахімова від вул. Бахчиванджи на перехресті з вул. Апатова трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, власницею якого є вона, та автомобіля марки «БМВ 525/BMW525» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, власником якого є ОСОБА_5 Внаслідок зіткнення транспортних засобів через винні дії ОСОБА_4 її автомобіль отримав механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту за звітом спеціаліста-автотоварознавця № 188 від 23.04.2011р. становить 6670,22грн. Відповідно до страхового полісу про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3874286 від 16.05.2010р., автомобіль марки «БМВ» на час ДТП був застрахований ОСОБА_5 у ПрАТ «СК «ВУСО». 19.07.2011 року відповідач відмовив їй у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на недоведення законності керування водієм ОСОБА_4 забезпеченим транспортним засобом на час ДТП. Просила винести рішення, яким стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, за відрахуванням франшизи 510грн., у розмірі 6160,22грн., а також компенсувати за рахунок відповідача понесені нею судові витрати на правову допомогу в сумі 750грн. та оплаченого судового збору.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 березня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у сумі 6160,22грн., витрати на правову допомогу у сумі 750грн., судовий збір у розмірі 214,60грн.

В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «ВУСО», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6, який заперечував проти скарги, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивачки і представника ПрАТ «СК «ВУСО», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 07.04.2011р. о 21-10год. по пр. Нахімова від вул. Бахчиванджи на перехресті з вул. Апатова в м. Маріуполі сталася ДТП за участю автомобіля «ЗАЗ» держномер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «БМВ» держномер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26.04.2011р., що набула чинності 07.05.2011р., винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4 внаслідок недотримання ним п. 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху України.

Власником пошкодженого у ДТП автомобіля ЗАЗ д/н НОМЕР_1 є ОСОБА_2, яким керував за договором оренди транспортного засобу ОСОБА_3

Відповідно до страхового полісу № ВЕ/3874286 ОСОБА_5, що є власником автомобіля БМВ д/н НОМЕР_2, за першим типом договору застрахував цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну будь-якою особою, що експлуатує автомобіль на законних підставах, життю, здоров'ю, майну третіх сіб.

11.04.2011р. ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування, пов'язаного з пошкодженням транспортного засобу .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода, яка трапилася 07.04.2011р. має ознаки страхового випадку, за наявності всіх даних вважати, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом під час скоєння ДТП на законних підставах. У зв'язку з цим відмова у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_2 є порушенням прав позивача, що підлягає захисту у спосіб стягнення на її користь суми страхового відшкодування, за відрахуванням суми франшизи, обумовленої договором. Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд компенсував понесені позивачкою витрати з оплати правової допомоги в сумі 750грн. і судовий збір.

З висновками суду не можна не погодитись, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1666 ЦКУкраїни майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992р. (з подальшими змінами) потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна та робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний: у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р. № 1961-IV в редакції станом на квітень 2012р. (далі - Закон), який регулює правовідносини з приводу відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Аналогічні умови виплати страхового відшкодування містяться у Полісі № ВЕ/3874286.

Відповідно до ст. 22.1 цього Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Розмір, спричинених позивачці майнових збитків, що дорівнює вартості відновлювального ремонту, визначений спеціалістом у звіті № 188 від 23.04.2011р і складає 6670,22грн., не спростований в ході судового розгляду.

Згідно із п. 36.4 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).

Позивачка є такою особою, бо з огляду на постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, інші зібрані докази, завдано шкоди її майну - пошкодженому в ДТП власному автомобілю внаслідок винних дій ОСОБА_4, що керував автомобілем «БМВ» у присутності його власника ОСОБА_5, що застрахував цивільно-правову відповідальність в результаті експлуатації забезпеченого транспортного засобу у ПрАТ «СК «ВУСО». Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_4, що має посвідчення водія, керував під час ДТП автомобілем ОСОБА_5 у присутності останнього; даних про те, що ОСОБА_4 притягався до відповідальності за керування автомобілем як особа, що не має права керування чи не має при собі документів згідно із ст. 126 КУпАП України, немає.

Даний випадок, не підпадає під ознаки таких, що визначені у ст. 32 Закону, за якими шкода страховиком не відшкодовується.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 відмовляли у здійсненні страхового відшкодування з декількох причин: за відсутності законних підстав водіння ОСОБА_4 забезпеченим транспортним засобом, невідомість винуватої особи.

Втім ці доводи, як вірно не взяв до уваги суд, не є обгрунтованими.

Дійсно у справі відсутні дані про повідомлення власником застрахованого автомобіля ОСОБА_5 та/або водієм ОСОБА_4 страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди 07.04.2011р. впродовж передбаченого законом строку.

Разом з тим, відповідно до п. 35.1, 35.2. ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву, в якій повинні бути зазначені певні відомості та до заяви додаються документи, передбачені вказаною правовою нормою.

ОСОБА_2, як особа, що має право на відшкодування, звернулась до страховика забезпеченого транспортного засобу 11.04.2012р. із заявою про здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, до звернення позивачки до суду із даним позовом у страхової компанії, із врахуванням довідки ДАІ за фактом ДТП, постанови суду про адміністративне правопорушення, проведеної оцінки пошкоджень, заяви потерпілої особи тощо, були наявні необхідні документи, на підставі яких відповідач міг встановити обставини справи і прийняте на їх базі відповідне рішення.

За змістом п. 36.1. Закону № 1961-IV (в редакції на квітень 2012р.) рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.

Відповідно до п. ґ п.п. 38.1.1, 38.1 цього Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Тож, за аналізом наведених норм закону, в даному випадку судового вирішення питання про сплату страхового відшкодування, доведення в суді першої інстанції, наявності підстав у позивачки для отримання такого відшкодування, що за розміром не перевищує визначений у полісі ліміт, колегія суддів схвалює висновки суду, що ґрунтуються на встановлених в достатньому обсязі обставинах справи і правильно використаних нормах матеріального закону, про стягнення страхового відшкодування зі страхової компанії, без урахування суми франшизи, що не підлягає поверненню відповідно до положень ст. 12 Закону № 1961-IV.

Доводи апеляційної скарги, що сума спричиненої шкоди має бути стягнута безпосередньо з винної особи із звільненням страхової компанії від обов'язку відшкодувати її потерпілому, суперечать вимогам вище перелічених норм законодавства, що регулює відносини страхування між сторонами і встановленим судом обставинам.

Суд першої інстанції із дотриманням вимог ст.ст. 79, 84 ЦПК України, положень до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" стягнув з відповідача на користь позивачки понесені нею і документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 750грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем не надано. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга ПрАТ СК «ВУСО» підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Г.П. Сорока

Т.Б. Ткаченко

С.А.Попова