Court ruling № 33437902, 03.09.2013, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 р.Справа № 2а-5099/10/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріПолянської А.М.

за участю сторін: ДПІГава О.О. (довіреність)ПАТ „Березанський"Таначова Л.Г. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства „Березанський" до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.10р. № 0000322301/0, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.10р. № 0000322301/0.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 15.07.10р. № 0000322301/0.

Очаківська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що рішення ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Березанський" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

27.05-09.06.10 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 по 31.03.10.

14.06.10 за результатами перевірки відповідачем складено акт 399/2300/00414018, у висновках якого крім іншого зазначено, що позивачем порушено п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 п. 11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 252 713грн.

В акті перевірки відповідач вказує, що позивач здійснював реалізацію товарів власного виробництва, що є підакцизним товаром, що позбавляє його права передбаченого п. 11.29 ст.11 Закону №168 на залишення у своєму розпорядженні сум ПДВ з операцій з продажу цих товарів. В зв'язку з цим позивач повинен був операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених із власної сировини включити у податкову декларацію №3 по ПДВ, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом.

15.07.10 на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000322301/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 252 713грн. та штрафними санкціями на суму 126 356,50грн.

Відповідно до п."в" ч.2 ст.3 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, не підлягає оподаткуванню митна вартість імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

Статтею 2 Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено тимчасово до 1 січня 2004 року ставки акцизного збору на товари, вироблені в Україні з вітчизняної сировини, зокрема, виноматеріали, що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду) (код 2204 30), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції -1 грн. за 1 літр.

Суд вважає, що спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу, та ставки оподаткування, перелік не оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон №168.

Відповідно до п.11.29 ст.11 Закону №168, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, до 1 січня 2001 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Отже, виключення для застосування зазначеної норми у разі реалізації підакцизних товарів стосується тільки операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, виготовлених із давальницької сировини.

Судом встановлено, що в даному випадку, реалізовану продукцію (виноматеріали) позивачем виготовлено не із давальницької сировини, а з власної, а тому, незалежно від того, чи відносяться ці виноматеріали (т.б. виноградне сусло) до підакцизних товарів, Товариство повинно звільнятися від сплати до бюджету податку на додану вартість.

До того ж, судом також встановлено, що усі ці виноматеріали (т.б. виноградне сусло), які виробляються позивачем, реалізовувались тільки заводам вторинного виноробства за договорами купівлі-продажу (а не за договорами про переробку сировини на давальницьких умовах) і не мають коду 2204 30.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд вважає, що позивач відповідно до вимог чинного законодавства перераховував ПДВ від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва на окремий рахунок.

Крім того раніше відповідачем, за аналогічних обставин та підстав було прийняте у відношенні позивача податкове повідомлення-рішення від 31.10.06 №0000072301/3, яке скасоване постановою Господарського суду Миколаївської області від 04.11.09 справа №1/560/06. Постанова залишена без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.01.11 та Вищого адміністративного суду України від 06.12.12.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства „Березанський" про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.10р. № 0000322301/0 належним чином обґрунтовані, правомірні, документально підтверджені, підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року по справі № 2а-5099/10/1470, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 04 вересня 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль