№ 3341523, 26.12.2008, Vinnytsia District Administrative Court

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

26 грудня 2008 р.                                                                                    Справа № 2-а-4194/08

                                                                                                                             м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання:   Пивовар Інні Михайлівні 

За участю представників сторін:

позивача      :   П'ятак В.П., законний представник, Шеменков О.Г., представник на підставі довіреності

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна : Коваленко О.С., представник на підставі довіреності

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ППВП "Еководземпроект" не з'явилась

відповідача :   Бондар Н.С., представник на підставі довіреності

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "КАМІА" - Коваль В.І., представник на підставі довіреності

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Степанівська сільська рада: не з'явився

Вінницький районний відділ земельних ресурсів: не з'явився

розглянувши матеріали справи

за позовом: ВАТ "Птахофабрика "Степанівська"", треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області; приватне проектно-вишукувальне підприємство "Еководземпроект"  

до:   Вінницької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "КАМІА", Степанівська сільська рада, Вінницький районний відділ земельних ресурсів, 

про: визнання розпорядження незаконним та його скасування, зобов'язання до вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ :

ВАТ “Птахофабрика “Степанівська”звернулось до суду з позовом до Вінницької районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження № 2134 від 25.12.2006 року, усунення перешкод в користуванні землями водного фонду та гідроспорудами (ставками), що знаходяться поблизу вул. Обревського, 1 (ділянка № 1), поблизу пров. Заводського (ділянка № 2 качатник) та займають площу –5,3405 га та гідротехнічними спорудами –0,5392 га.

Позов мотивований наступним.

Розпорядженням голови Вінницької районної державної адміністрації Щетиніна Ю.М. № 2134 від 25.12.2006 року надано в оренду земельні ділянки на території Степанівської сільської ради під ставками площею 5,3405 га та під гідротехнічними спорудами площею, 0,5392 га ТОВ “КАМІА”. Позивач вважає дане розпорядження незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки вищевказані об’єкти надані в оренду без будь-якої згоди ВАТ “Птахофабрика “Степанівська”. Хоча, у відповідності до державного акту на право постійного користування землею І-ВН № 000161 від 17.01.1996 року “Птахофабриці “Степанівська””рішенням 7 сесії 22 скликання Вінницької районної Ради народних депутатів Вінницької області від 20.12.1995 року у постійне користування надано 118,68 га землі в межах згідно з планом користування, в тому числі 6,47 га під водою. І вказані землі після проведення приватизації і реорганізації “Птахофабрика Степанівська”в ВАТ “Птахофабрика “Степанівська”перейшли у користування останньої. Згідно з планом користування землею на ділянці № 1 знаходяться чотири гідроспоруди  (ставки) та одна гідроспоруда на ділянці № 2, які будувалися за рахунок птахофабрики, про що свідчить додаток № 5 до методики оцінки вартості об’єктів приватизації і дане майно (ставки) знаходяться у відомості розрахунку вартості об’єкту приватизації під № 103 і має інвентарний № 83 залишковою вартістю 146433,00 крб. Відповідно до інвентаризаційної відомості від 15.01.2004 року № 16, яка проводилася в період продажу майна ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””гідроспоруди (ставки) знаходяться під порядковим № 59 інвентарним № 41 вартістю 5529,83 грн., що ще раз підтверджує, що вказані гідроспоруди (ставки) знаходяться на балансі ВАТ “Птахофабрики “Степанівська””. Відповідно до договору купівлі –продажу, укладеного між ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””та ТОВ птахофабрика “Степанівська”від 04.02.2004 року та акту приймання –передачі майна гідроспоруди (ставки) нікому не передавалися і залишилися у постійному користуванні позивача. Крім того, у відповідності до довідки № 359 від 11.04.2007 року Степанівської сільської ради гідроспоруди, а  саме 4 ставка, що межують із ТОВ “Птахофабрика “Поділля””за адресою вул. Обревського, 1 та одна гідроспоруда за адресою пров. Заводський, на балансі сільської ради не знаходяться. Таким чином, на думку позивача, відповідач всупереч вимог ст. ст.  142, 149 Земельного кодексу України, ст. 85 Водного кодексу України, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 13.05.1996 року “Про затвердження Порядку користування землями водного фонду”, без будь-якої згоди землекористувача –ВАТ “Птахофабрика “Степанівська”” вилучив та передав в оренду вищевказані землі водного фонду та гідроспоруди.

За таких підстав, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Вінницької районної державної адміністрації № 2134 від 25.12.2006 року, а також усунути перешкоди в користуванні землями водного фонду та гідроспорудами (ставками), що знаходяться поблизу вул. Обревського, 1 (ділянка № 1), поблизу пров. Заводського (ділянка № 2 качатник) та займають площу –5,3405 га та гідротехнічних споруд –0,5392 га.

Ухвалою суду від 24.06.2008 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ТОВ “КАМІА”.

Ухвалою суду від 16.10.2008 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено –Степанівську сільську раду.

Ухвалою суду від 08.12.2008 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено:  Вінницький районний відділ земельних ресурсів. Також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Приватне проектно-вишукувальне підприємство “Еководземпроект”; Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області.

Ухвалою суду від 16.10.2008 року до участі у справі залучено спеціаліста "Центру ДЗК при Держкомземі України", для надання технічної допомоги.

У судовому засіданні представники позивача надали заяву про зміну і уточнення позовних вимог, в якій просили розпорядження Вінницької районної державної адміністрації № 2134 від 25.12.2006 року як незаконне скасувати, а також усунути перешкоди в користуванні землями водного фонду та гідроспорудами (ставками) в кількості чотирьох штук, що знаходяться поблизу ТОВ “Птахофабрика “Поділля”по вул. Обревського, 1 (ділянка № 1) та одна гідроспоруда (ставок) , що знаходиться поблизу провулку Заводського (ділянка № 2 качатник), які займають площу під ставками 5,3405 га та під гідротехнічними спорудами площею 0,5392 га, шляхом розірвання договорів оренди укладених між Вінницькою районною державною адміністрацією та ТОВ “КАМІА”.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечив проти задоволення позову, з наступних підстав. Так, позивач на підтвердження права свого постійного користування землями посилається на державний акт на право постійного користування землею І-ВН № 000161, виданий Птахофабриці “Степанівська”, яка була в подальшому реорганізована (наказ Регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій області № 98-ПП від 07.02.1996 року) і правонаступником якої стало ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””, у зв’язку з чим перейшло як право власності на об’єкти нерухомості, так і право користування землею. Проте, на думку відповідача, право користування перейшло б до позивача, якби ВАТ “Птахофабрика “Степанівська”” оформило це право відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 30,  ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України в редакції 18.12.1990 року, який діяв на момент реорганізації. Проте, позивач не вчинив ніяких дій щодо переоформлення права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, позивач продає своє майно ТОВ птахофабриці “Степанівська”згідно договору купівлі-продажу від 04.02.2004 року. На момент укладення цієї угоди діяв Земельний кодекс України від 25.10.2001 року в редакції 01.01.2004 року. Так, відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (від 25.10.2001 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди. У відповідності до ст. 126 даного Кодексу, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Згідно п. 2 розділу Х “Перехідні положення”Земельного кодексу України в редакції від 01.01.2004 року клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу. Також, відповідач вказує на те, що відмова ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””від земельної ділянки, яка була надана птахофабриці “Степанівська”підтверджується листом голови правління ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””від 04.10.2004 року, який мав на те повноваження згідно Статуту. Таким чином, на думку відповідача на момент укладення договору оренди з третьою особою ТОВ “КАМІА”у позивача не було ніяких законних підстав для того, щоб навіть претендувати на спірну земельну ділянку. Враховуючи викладене, представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ “КАМІА”вказав, що позов задоволенню не підлягає, як безпідставний, оскільки право користування землями засвідчене державним актом на право постійного користування землею І-ВН № 000161 від 17.01.1996 року належить птахофабриці “Степанівська”, а не ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””. Тому, позивач не має жодних підстав для користування землями водного фонду площею 5,3405 га, що надані в оренду ТОВ “КАМІА”. За таких підстав, розпорядження № 2134 являється правомірним. Також, третя особа вважає, що інвентаризаційна відомість не може бути підтвердженням права користування позивачем оспорюваних гідроспоруд (ставків) та не може братися до уваги як доказ, оскільки ця відомість видана позивачу 15.01.2004 року та містить у собі застарілу інформацію. Крім того, 01.02.2004 року 16 сесією 4  скликання Степанівської сільської ради  Вінницького району Вінницької області прийнято рішення про переведення в землі запасу Степанівської сільської ради земельну ділянку 115,82 га, яка була в постійному користуванні ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””. Вказане рішення прийняте на підставі відмови позивача від земельної ділянки площею 115,82 га. Строк позовної давності у позивача щодо оскарження рішення Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 01.02.2004 року сплинув. Також, 04.02.2004 року, на підставі договору купівлі-продажу, ВАТ “Птахофабрика “Степанівська”” продала ТОВ птахофабрика “Степанівська”все підприємство ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””. Тому, відповідно до ст. 129 Земельного кодексу України при такій передачі будівель та споруд, разом з цим до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі та споруди. У позивача після відмови від земельної ділянки 115,82 га, залишилось в користуванні 2,86 га. Також позивач не надав жодних доказів того, що спірні гідроспоруди знаходяться на його балансі, хоча у відповідності до ст. 6 Водного кодексу України, гідроспоруди не можуть знаходитись на балансі будь-якого підприємства. На позабалансовому рахунку підприємства може визначатись виключно право користування землею, у разі його наявності. У відповідності до ст. 2 Закону України “Про плату за землю”використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Починаючи з 2004 року позивач фактично припинив здійснювати плату за землю, від якої він відмовився, вказана плата вносилась ТОВ “Птахофабрика “Степанівська””. За таких підстав, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області вказав, що позовні вимоги позивача являються обґрунтованими. Приватизація державного підприємства птахофабрика “Степанівська”була проведена на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій області № 98-ПП від 07.02.1996 року і правонаступником даного підприємства стало ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””, у зв’язку з чим до останньої перейшло право власності на об’єкти нерухомості та право користування землею. У статутному фонді ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””знаходиться частка державного майна, а тому вказане товариство подає звітність до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного проектно-вишукувального підприємства “Еководземпроект”у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі. Про день, час і місце розгляду справи повідомлено завчасно і належним чином.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Степанівської сільської ради; Вінницького районного відділу земельних ресурсів, - у судове засідання не з’явились, причини неявки суду не відомі. Про день, час і місце розгляду справи повідомлено завчасно і належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, усні консультації та роз'яснення спеціаліста, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно розпорядження № 2134 від 25.12.2006 року голови Вінницької районної державної адміністрації Щетиніна Ю., розглянувши представлену Вінницьким районним відділом земельних ресурсів технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на дві земельні ділянки, що надаються товариству з обмеженою відповідальністю “КАМІА”для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Степанівської сільської ради за межами населеного пункту, виконану приватним проектно-вишукувальним підприємством “Еководземпроект”, та інші необхідні документи, керуючись ст. ст. 17,59,93, 124, 186, п. 12 Розділу 10 “Перехідні положення”Земельного кодексу України, Законом України “Про оренду землі”та ст. 41 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”вирішив наступне. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на дві земельні ділянки, що надаються товариству з обмеженою відповідальністю “КАМІА”для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Степанівської сільської ради за межами населеного пункту (п. 1 розпорядження). Вилучити дві земельні ділянки загальною площею 101,1775 га за рахунок земель товариства з обмеженою відповідальністю птахофабрика “Степанівська”, Степанівської сільської ради за межами населеного пункту та надати товариству з обмеженою відповідальністю “КАМІА”на умовах оренди строком на 49 років, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 2 розпорядження). Укласти договір оренди між Вінницькою районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю “КАМІА”, предметом якого являються дві земельні ділянки загальною площею 101,1775 га, з них: земельна ділянка № 1 площею 94,5916 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва –розміщення птахофабрики та земельна ділянка № 2 площею 6,5859 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва –розміщення качатника та бройлерника на території Степанівської сільської ради за межами населеного пункту, строком на 49 років (п. 3розпорядження) (том 1 а.с. 90-91).

На виконання даного розпорядження, між Вінницькою районною державною адміністрацією (орендодавець)  та ТОВ “КАМІА”(орендар) 25.12.2006 року укладено договір оренди землі, предметом якого стала земельна ділянка, передана орендарю в строкове платне користування, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розміщення птахофабрики на території Степанівської сільської ради, за межами населеного пункту (п. 1 договору). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 94,5916 га за рахунок земель ТОВ птахофабрика “Степанівська”, в тому числі землі сільськогосподарського призначення –73,8024 га та землі для розміщення будівель та споруд птахофабрики –20,7892 га (п. 2 договору). Договір укладено на 49 років (п. 7 договору). Невід’ємними частинами договору є : - план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання –передачі об’єкта оренди; проект відведення земельної ділянки (п. 38 договору.)  Згідно  кадастрового плану земельної ділянки до складу земельної ділянки загальною площею 94,5916 га входять ставки –5,3405 га, в тому числі в зоні обмеження –0,5295 га. (том 1 а.с. 93-102).

Оскаржуване рішення було прийнято відповідачем на підставі технічної документації із землеустрою.

Так, з оглянутої у судовому засіданні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на три земельні ділянки товариства з обмеженою відповідальністю “КАМІА”для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, територія Степанівської сільської ради, за межами населеного пункту (ділянка № 1, ділянка № 2) приватного проектно-вишукувального підприємства “Еководземрпоект”, інвентарний № 187/6 від 10.11.2006 року, встановлено наступне.

14.02.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю Птахофабрика “Степанівська”(продавець)  та товариство з обмеженою відповідальністю “КАМІА” (покупець) уклали договір купівлі-продажу цілих нежитлових будівель та споруд, що знаходяться в с. Степанівка Вінницького району Вінницької області по провулку Заводському під номером 12., і розташовані на земельній ділянці  (том 2 а.с. 70-71).

Вказаний договір купівлі –продажу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О. від 14.02.2006 року № 151, став підставою для видачі ТОВ “КАМІА”реєстраційного посвідчення від 27.02.2006 року на об’єкти нерухомого майна, розташовані по пров. Заводському, 12, які належать товариству на праві колективної власності від 27.02.2006 року. ( том 2 а.с. 72).

21.02.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю Птахофабрика “Степанівська”(продавець)  та товариство з обмеженою відповідальністю “КАМІА” (покупець) уклали договір купівлі-продажу цілих будівель та споруд, що знаходяться в с. Степанівка Вінницького району Вінницької області по вулиці Обревського, 1, і розташовані на земельній ділянці (том 2 а.с. 73-75).

Вказаний договір купівлі –продажу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О. від 21.02.2006 року № 176, став підставою для видачі ТОВ “КАМІА”реєстраційного посвідчення від 27.02.2006 року на об’єкти нерухомого майна, розташовані по вул. Обревського, 1, с. Степанівка, Вінницький район, Вінницька області, які належать товариству на праві колективної власності ( том 2 а.с. 76-77).

ТОВ “КАМІА”листом № 86 від 03.04.2006 року звернулось до голови Вінницької районної державної адміністрації з проханням створити комісію по обстеженню трьох земельних ділянок та надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди терміном на 49 років ТОВ “КАМІА”на земельні ділянки № 1 та № 2 загальною площею 115,82 га, які розташовані на території Степанівської сільської ради, за межами населеного пункту, Вінницького району Вінницької області та на земельну ділянку № 3 площею 1,2га, яка знаходиться по вул. Жовтнева, 27 в смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, за рахунок земель ТОВ “Птахофабрика “Степанівська””, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням голови Вінницької райдержадміністрації Щетиніна Ю.М. № 110 від 27.01.2006 року створено постійно діючу комісію по вибору та обстеженню земельних ділянок на території Вінницького району у складі: голова комісії –Парфенюк Ю.І. –перший заступник голови райдержадміністрації; Матієць В.І. –начальник Вінницького районного відділу земельних ресурсів; Сандуляк В.П. –головний архітектор району; Романюк С.В. –заступник начальника регіональної екологічної інспекції (за згодою); Браніцький О.О. –головний лікар рай санепідемстанції (за згодою) (п. 1 розпорядження). Вирішено до роботи комісії залучити відповідних голів сільських та селищних рад на території яких знаходиться земельна ділянка. При необхідності залучати до роботи комісії службу автомобільних доріг Вінницької області, службу державної автомобільної інспекції, органи охорони культурної спадщини та службу державного пожежного нагляду району (за згодою), до роботи комісії також залучаються власники та користувачі земельних ділянок, що пропонуються до вибору та обстеження (п. 2 розпорядження) (том 2 а.с. 79).

Згідно акту обстеження земельних ділянок, що передаються до відведення в оренду ТОВ “КАМІА”від 06.04.2006 року вищевказаною комісію, до складу якої також увійшли Балатюк А.В. –Степанівський сільський голова; Бугай В.Ю.- генеральний директор ТОВ “КАМІА”проведено обстеження земельних ділянок, що передаються до відведення в оренду ТОВ “КАМІА”, на території Степанівської сільської ради Вінницького району, за межами населеного пункту. Відповідно до п. 3 акту, комісією встановлено, що загальна площа земельних ділянок складає орієнтовно 115,82 га, знаходиться на території Степанівської сільської ради, за межами населеного пункту. Земельна ділянка знаходилась в постійному користуванні Степанівської птахофабрики згідно державного акту на право постійного користування серії І-ВН № 000161. Частково на ділянках розміщені будівлі та споруди , які  ТОВ “КАМІА” викупило у Степанівської птахофабрики. Враховуючи викладене, комісія прийшла до висновку, що обстежена ділянка придатна для внутрішньогосподарських потреб птахофабрики (том 2 а.с. 79-82).

Розпорядженням голови Вінницької райдержадміністрації № 936 від 23.06.2006 року, погоджено надання в оренду земельних ділянок ТОВ “КАМІА”, загальною площею 115,82 га для внутрішньогосподарських потреб птахофабрики, терміном на 49 років, що знаходиться на території Степанівської сільської ради за межами населеного пункту (п. 1 розпорядження). Надано дозвіл ТОВ “КАМІА”на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди на 49 років, загальною площею 115,82 га, для внутрішньогосподарських потреб птахофабрики, за рахунок земель птахофабрики “Степанівська”, на території Степанівської сільської ради, за межами населеного пункту (п. 2 розпорядження) (том 2 а.с. 83).

У висновку державної експертизи землевпорядної документації № 1174 від 16.11.2006 року Вінницького обласного головного управління земельних ресурсів, затвердженої начальником обласного головного управління земельних ресурсів Коник О. від 16.11.2006 року  в п. 10 викладені зауваження та пропозиції до землевпорядної документації: уточнити в документах площу ділянок на які посвідчуються права оренди; додати повністю копію державного акта на право постійного користування землею птахофабриці “Степанівська”; на викопіюванні з кадастрового плану показати межу населеного пункту. Пунктом 11 висновку визначено підсумкову оцінку результатів державної експертизи: подана на державну землевпорядну експертизу технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на три земельні ділянки ТОВ “КАМІА”для ведення товарного сільськогосподарського виробництва територія Степанівської сільської ради, за межами населеного пункту (ділянка № 1 та № 2), вул. Жовтнева, 27 смт. Вороновиця (діл. № 3)Вінницький район Вінницька область в цілому відповідають вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та затверджується при умові виправлення зауважень. Відповідно до п. 13 висновку, контроль за усуненням зауважень покладається на Вінницький районний відділ земельних ресурсів (том 2 а.с. 92-94).

Також під час розгляду справи судом встановлено такі обставини.

У відповідності до Державного акту на право постійного користування землею І-ВН № 000161 від 17.01.1996 року, даний акт на право постійного користування землею видано птахофабриці “Степанівська”Вінницькою районною Радою народних депутатів Вінницького району Вінницької області у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 118,68 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано в постійне користування для внутрігосподарських потреб, відповідно до рішення 7 сесії 22 скликання Вінницької районної Ради народних депутатів від 20.12.1995 року. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 40. Згідно плану зовнішніх меж землекористування птахофабриці “Степанівська”надано земельну ділянку № 1 (центральна садиба) площею 94,65 га, ділянка № 2 (качатник) площею 21,17 га, ділянка № 3 (інкубаторна станція) площею 2,86 га. Згідно вказаного акту під водою знаходиться 6,47 га. ( том 1 а.с.5-8).

Відповідно до додатку № 5 до Методики оцінки вартості об’єктів приватизації складено відомість розрахунку вартості машин, обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, а також нематеріальних активів станом на 01.11.1995 року птахофабрики “Степанівська”, в якій під інвентарним номером № 83 значаться ставки, введені в експлуатацію 1970 року, залишкова вартість 146433 тис. крб. Відомість затверджена комісією 14.12.1995 року ( том 1 а.с.25-33).

Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 9-ПП від 07.02.1996 року, керуючись ст. 11-15, 19 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, Декретом Кабінету Міністрів України “Про особливості приватизації майна  в агропромисловому комплексі”від 17.05.1993 року № 51-93 та відповідно до рішення комісії з приватизації державного майна птахофабрики “Степанівська”, що знаходиться за адресою: с. Степанівка, Вінницький район, Вінницька область (протокол № 2 від 18.01.1996 року) та акту оцінки вартості майна від 15.12.1995 року, Регіональним відділенням Фонду затверджено план приватизації державного майна птахофабрики “Степанівська”, що перетворюється у відкрите акціонерне товариство, засновником якого виступає Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (п. 1 наказу). Даний наказ вважати установчим договором, а також рішенням про випуск акцій (п. 4 наказу) (том 2 а.с. 60).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 211 від 04.03.1996 року, у відповідності з Порядком перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства”, ст. 47-49 Закону України “Про господарські товариства”та згідно затвердженого плану приватизації (наказ № 98-ПП від 07.02.1996 року), створено правління акціонерного товариства ( том 1 а.с.45).

Новостворене товариство діяло на підставі Тимчасового статуту відкритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Степанівська””, затвердженого першим заступником начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, затвердженого загальними зборами членів трудового колективу, протокол № 2 від 09.02.1996 року, зареєстрованого Вінницькою районною державною адміністрацією реєстраційний №36, свідоцтво про реєстрацію № 0547703 від 04.03.1996 року. Згідно п.п. 1.1 Тимчасового статуту, відкрите акціонерне товариство “Птахофабрика Степанівська”(далі товариство), засновано відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 07.02.1996 року шляхом перетворення державного підприємства птахофабрика “Степанівська” у відкрите акціонерне товариство. Товариство є правонаступником державного підприємства птахофабрика “Степанівська”(свідоцтво про державну реєстрацію в Вінницькій районній Раді народних депутатів Вінницької області від 30.03.1995 року № 05477103) (п.п. 3.3 Тимчасового статуту). Майно товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі товариства (п.п. 3.4. Тимчасового статуту). Товариство є власником: - майна, переданого йому засновником та акціонерами у власність; - продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності; - іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством; - одержаних доходів. Засновником товариства є Регіональне відділення фонду державного майна України по Вінницькій області (п.п. 4.1. Тимчасового статуту).

Відповідно до Статуту відкритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Степанівська””, затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””, протокол № 1 від 30.03.1998 року, зареєстрованого Вінницькою районною державною адміністрацією реєстраційний №86, свідоцтво про реєстрацію № 05477103 від 04.03.1998 року, відкрите акціонерне товариство “Птахофабрика Степанівська”(далі товариство), засновано відповідно до рішення засновника - регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (наказ № 98-ПП від 07.02.1996 року) шляхом перетворення державного підприємства птахофабрика “Степанівська”у відкрите акціонерне товариство. Товариство є правонаступником державного підприємства птахофабрика “Степанівська”(свідоцтво про державну реєстрацію в Вінницькій районній Раді народних депутатів Вінницької області від 30.03.1995 року № 05477103) (п.п. 4.3 Статуту). Майно товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі товариства (п.п. 4.4. Статуту). Товариство є власником: - майна, переданого йому засновниками у власність; - одержаних прибутків; продукції, виробленої Товариством внаслідок господарської діяльності; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством (п.п. 4.5. Статуту). Засновником товариства є держава в особі  Регіональне відділення фонду державного майна України по Вінницькій області (п.п. 5.1. Статуту) (том 1, а.с.188-207).

 У відповідності до Інвентаризаційної відомості № 16 основних засобів ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””, станом на січень 2004 року за вказаним товариством рахується ставки (запис № 59, інвентарний номер № 41) (том 1 а.с.11-15).

Відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 04-17/3346 від 12.09.2007 року, станом на 12.09.2007 року в статутному фонді ВАТ “Птахофабрика “Степанівська”” державі належить 3425329 акцій на суму 856332 грн., або 38,315 відсотка статутного фонду.

Згідно договору купівлі –продажу підприємства від 04.02.2004 року укладеного між ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””(продавець) в особі керуючого санацією П’ятака В.П., що діє на підставі ухвали Господарського суду Вінницької області від 09.10.2001 року по справі № 770/5-717, повноважень, наданих відповідно до плану санації ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””, затвердженого Господарським судом у Вінницькій області 08.05.2002 року і у відповідності  з рішенням Ради кредиторів від 18.12.2002 року, з однієї сторони і ТОВ птахофабрика “Степанівська”(покупець) заключено договір про наступне. Продавець передає у власність покупця підприємство, а покупець приймає вказане підприємство і виплачує погоджену ціну (п.п. 1.1 договору). Продавець зобов’язується передати у власність покупця підприємство в цілому як майновий комплекс, за виключенням майна, що не використовується для ведення підприємницької діяльності (п.п. 1.2. договору). Склад підприємства, що продається визначається сторонами даного договору в додатку № 1 до нього, який є невід’ємною частиною  даного договору (п.п. 1.4 договору) (т.1 а.с. 17-24). Також вказаними сторонами 25.02.2004 року було укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу від 04.02.2004 року.

Голова правління ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””В.П. П’ятак листом від 04.10.2004 року № 89, звернувся до сільського голови Степанівської сільської ради Мосьондза Л.В. та повідомив, що у зв’язку з рішенням господарського суду Вінницької області від 26.02.2004 року по справі № 770/5-517 майновий комплекс ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””було продано ТОВ птахофабрика “Степанівська”. У зв’язку з вищевказаним ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””відмовляється від подальшого використання землі в розмірі 115,82 га, наданої йому відповідно до рішення 7 сесії 22 скликання Вінницької районної Ради народних депутатів від 20.12.1995 року на користь ТОВ птахофабрика “Степанівська”.

За результатами розгляду даної заяви, рішенням 16 сесії 4 скликання Степанівської сільської ради № 339 від 01.11.2004 року вирішено перевести в землі запасу Степанівської сільської ради земельну ділянку площею 115,82 га, яка була в постійному користуванні ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””згідно рішення 7 сесії 22 скликання Вінницької районної ради від 20.12.1995 року.

Рішенням 18 сесії 4 скликання Степанівської сільської ради № 379 від 20.01.2005 року, частково відмінено рішення 17 сесії 4 скликання Степанівської сільської ради про погодження надання в оренду ТОВ птахофабрика “Степанівська”земель сільськогосподарського призначення в розмірі 115,62 га. Погоджено надання в оренду земель за межами населеного пункту, які були в постійному користуванні ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””, на конкурсній основі рейтинговим голосуванням згідно поданих заяв.

   Відповідно до договору № 1 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 20.01.2005 року укладеного між власником землі Степанівською сільською радою  (орендодавець) та ТОВ птахофабрика “Степанівська”(орендар), орендодавець надає, а орендар набуває права на оренду земельної ділянки до виготовлення технічної документації. Земельна ділянка знаходиться на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. В оренду передається земельна ділянка площею 115,82 га, серед яких і землі під водою –6,47 га. (п. 1 договору). Термін дії договору –25 років (п.п. 2.2. договору) ( том 1 а.с.135-136).

Згідно ст. 6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження (далі - Закон № 586), на виконання  Конституції  України,  законів  України,  актів Президента  України,  Кабінету  Міністрів України,  міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,  власних і делегованих повноважень  голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних   адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами,  підприємствами,  установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Як встановлено судом спір між сторонами виник з приводу позбавлення позивача права на користування землями водного фонду –ставками площею 5,3405 га та гідроспорудами площею 0,5392 га, розташованих за межами с. Степанівка, Вінницького району Вінницької області.

Згідно ст. 85 Водного кодексу України, порядок  надання  земель  водного  фонду  в  користування  та припинення  права  користування  ними  встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону № 586, до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і  законами  України,  належить  вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 586, в управлінні  відповідних  місцевих  державних  адміністрацій перебувають об'єкти  державної   власності,   передані   їм   в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону № 586, до повноважень в  галузі використання  та  охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно  до закону.

Згідно ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України ( в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження), у державній власності перебувають усі землі України,  крім земель комунальної та приватної власності (ч. 1).

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі  казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї)(п. “ж”ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень  місцевих  державних  адміністрацій  у  галузі земельних відносин належить розпорядження  землями  державної власності в межах, визначених цим Кодексом (п. “а”ст. 17); підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок (п. “г”ст. 17).

Ставки площею 5,3405 га та гідроспоруди площею 0,5392 га, розташовані за межами с. Степанівка, Вінницького району Вінницької області, у відповідності до ст. 58 Земельного кодексу України, відносяться до земель водного фонду.

У відповідності до ч. 3 ст. 59 Земельного кодексу України, землі водного фонду  можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч. 1 ст. 59). Державним  водогосподарським  організаціям за рішенням органів  виконавчої  влади  або  органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для  догляду за  водними  об'єктами,  прибережними  захисними смугами,  смугами відведення,  береговими  смугами  водних  шляхів,  гідротехнічними спорудами тощо (ч. 3 ст. 59 Земельного кодексу України).

     Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на  договорі строкове  платне  володіння  і  користування  земельною  ділянкою, необхідною орендареві для  провадження  підприємницької  та  іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи (ч. 5 ст. 93).

     Статтею 186 Земельного кодексу України встановлено,  що розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку:

     а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони   земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому порядку   розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

     б) проекти створення нових землеволодінь  і  землекористувань після  погодження  їх  у  встановленому  порядку  розглядаються  і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

     в) проекти  відведення  земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої  влади або  органами  місцевого  самоврядування,  які надають і вилучають земельні ділянки;

     г) проекти  землеустрою  сільськогосподарських   підприємств, установ   і   організацій,   особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними  державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами;

     ґ) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним   поліпшенням   та  охороною  земель,  раціональним  їх використанням, розглядаються  і  затверджуються  замовниками  цих проектів.

      Зміни  до  землевпорядних  проектів та інших матеріалів з питань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів   місцевого   самоврядування   або   власників   землі  та землекористувачів, які затвердили ці проекти.

     З аналізу вищевказаних норм, видно, що органи державних місцевих адміністрацій наділені правом надавати та вилучати земельні ділянки, у випадках та в порядку визначених законом.

     Проте, при вирішенні справи, суд встановлює відповідність дій відповідача вимогам ст. 3 Закону № 586, а також чи відповідає рішення відповідача ст. 2 КАС України.

     Важливою обставиною, що має значення для вирішення справи являється статус земельної ділянки що оскаржуваним розпорядженням відповідача була надана в оренду ТОВ “КАМІА”.

   Як встановлено судом земельна ділянка 118,68 га, рішенням 7 сесії 22 скликання Вінницької районної Ради народних депутатів від 20.12.1995 року була надана у постійне користування державному підприємству птахофабрика “Степанівська”, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 17.01.1996 року (т. 1 а.с. 5-8).

В результаті проведеної приватизації Державне підприємство птахофабрика “Степанівська”було реорганізовано в ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””, що підтверджується відповідними наказами Регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій області  № 9-ПП від 07.02.1996 року (том 2 а.с. 60), № 211 від 04.03.1996 року (том 1 а.с.45). При цьому, засновником ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””, створеного на базі майна державного підприємства, є Фонд державного майна, в особі його регіонального відділення.  Слід зазначити, що у відповідності до п.п. 4 Тимчасового статут, п. 4 Статуту ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””, а також  згідно  п. 6 “Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1099 від 11.09.1996 року, з моменту державної реєстрації позивач став правонаступником прав і обов’язків державного підприємства птахофабрика “Степанівська”, що приватизовано. До новоствореного товариства перейшли основні засоби державного підприємства птахофабрика “Степанівська”, при цьому ці засоби, в тому числі і право користування земельною ділянкою визначеною в державному акті на право постійного користування земельною ділянкою І-ВН № 000161 склало частину статутного фонду ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””, як внесок засновника. До статутного фонду позивача перейшли і ставки, що підтверджується Інвентаризаційною відомістю № 16 основних засобів, затвердженої Регіональним управління фонду державного майна (запис № 59, інвентарний номер № 41), відомістю розрахунку вартості машин, обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, станом на 01.11.1995 року (інвентарний номер № 83).

Земля водного фонду та гідроспоруди (ставки) не являлись предметом договору купівлі –продажу укладеного ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””та ТОВ птахофабрика “Степанівська”, про що свідчить акт прийому-передачі, що являється додатком до договору купівлі-продажу від 04.02.2004 року (том 1 а.с. 20-24).

     Суд не приймає до уваги твердження відповідача проте, що позивач втратив право на користування земельною ділянкою, в тому числі і ставками, оскільки не переоформив право постійного користування ними, як того вимагають норми Земельного кодексу України.

Підставою для  виникнення  права  на   земельну   ділянку   є відповідний юридичний  факт.  Земельний кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

     Відповідно до  статті  116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права  власності  та  права  користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за  рішенням  органів  виконавчої  влади  або  органів   місцевого самоврядування  в  межах  їх повноважень,  визначених цим Кодексом (частина перша);  набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга).  Право власності та право  постійного  користування  на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем  документа,  що  посвідчує право   власності   чи  право  постійного  користування  земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України).

     Крім того, п.  6 розділу Х “Перехідні положення”Земельного кодексу України, що діяла до 22.09.2005 року, було визначено, що громадяни  та  юридичні  особи,  які мають  у  постійному користуванні земельні ділянки,  але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні спочатку до 01.01.2005 року а потім і до 1 січня 2008 року переоформити  у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

     Проте, вказана норма, як і норма пункту  6  Постанови  Верховної  Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року № 563 з наступними змінами   в   частині  щодо  втрати  громадянами,  підприємствами, установами і  організаціями  після  закінчення  строку  оформлення права  власності  або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року № 1-17/2005 року визнані неконституційними та втратили чинність.

     Рішення Конституційного суду України мотивовано тим, що відповідно  до статей 13,  14,  пункту 7 частини першої статті 92  Конституції  України правовий  режим власності  та  користування  землею визначається законами України. Правовий  режим  власності  означає  врегулювання  нормами  закону земельних відносин,  порядку  та  умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності  на землю, порядку  набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового  землекористування щодо  управління   землями   тощо, реалізацію   та  позбавлення  цього  права,  функції,  компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

   Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і   господарювання,   їх   рівність   перед   законом,   соціальну спрямованість економіки (ч. 4 ст. 13 Конституції України).  Основний Закон України гарантує кожному право володіти,  користуватися і  розпоряджатися  своєю  власністю відповідно до  закону  (стаття  41).  Земельний кодекс України  є одним із таких законів,  норми якого встановлюють підстави набуття права  на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116).

Постанова Верховної Ради України є підзаконним актом,  тому в ній  не  можуть  закріплюватися  положення,  якими  встановлюється правовий режим власності на землю.  Тим  більше  що  громадяни  та юридичні  особи  не  можуть  втрачати  раніше  наданого  їм права користування земельною ділянкою.  Проте  Верховна  Рада  України врегулювала   постановою  сферу  суспільних  відносин,  які  мають регулюватися законами України.

     Тому, на час прийняття оскаржуваного розпорядження, були відсутні норми , які б передбачали втрату права постійного користування у зв’язку з не переоформленням та не отриманням юридичною особою державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

   Також суд не приймає до уваги лист голови правління ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””№ 89 від 04.10.2004 року про відмову від користування земельною ділянкою 115,82 га., а також рішення 16 сесії 4 скликання Степанівської сільської ради від 01.11.2004 року, рішення 18 сесії 4 скликання Степанівської сільської ради № 379 від 20.01.2005 року та договір № 1 оренди земельної ділянки укладений 20.01.2005 року між Степанівською сільською радою та ТОВ птахофабрика “Степанівська”, виходячи з наступного.

Згідно ст. 142 Земельного кодексу України, що діяла на час подання вказаної вище заяви, визначено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної  відмови  власника  землі  на  користь  держави  або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу (ч.1). Органи  виконавчої влади або органи    місцевого самоврядування  у  разі  згоди  на  одержання  права  власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права  власності  на земельну  ділянку.  Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ч. 2). Припинення   права   постійного   користування   земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч. 3). Власник земельної    ділянки    на    підставі    заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.4).

     Як уже встановлено судом земельна ділянка 115,82 га.,  яка включає в себе ставки та гідроспоруди, являється частиною статутного фонду ТОВ “Птахофабрика “Степанівська””, тому при виділені з нього вказаних земель зменшується відповідно і статутний фонд товариства. У відповідності до п. 6.5 Статуту ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””рішення про зменшення статутного фонду приймається правлінням товариства, якщо статутний фонд зменшується не більш як на 30 відсотків, та загальними зборами акціонерів при зменшенні більш як на 30 відсотків. Як видно з матеріалів справи, з заявою про відмову звернувся голова правління, який у відповідності до п. 9.4.9. Статуту не має повноважень одноособово зменшити розмір статутного фонду товариства. Крім того, рішення правління, а також загальних зборів з цього питання не приймалось.

     Також суд не приймає до уваги вищевказані рішення Степанівської сільської ради, оскільки голова правління ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””не повноважний на таку відмову від частки статутного фонду, а також у зв’язку з тим, що земельна ділянка –115,82 га розташована за межами населеного пункту –с. Степанівка. Згідно ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, які знаходяться в комунальній власності. В той час, як земельна ділянка знаходиться у державній власності та рішення про її надання у постійне користування було прийнято Вінницькою районною радою народних депутатів.

     Також відмова голови правління від земельної ділянки, а також рішення сільської ради за результатами розгляду такої заяви не відповідають вимогам закону, а саме ст. 142 Земельного кодексу України, яка діяла на час вчинення вказаної дії.

Крім того, п. 12 розділу Х “Перехідні положення”Земельного кодексу України, в редакції що діяла на час укладення договору оренди № 1 від 20.01.2005 року, визначено що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські,  селищні,  міські ради,  а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Тому, прийняття вказаних рішень не віднесено законом до повноважень  Степанівської сільської ради.

Отже, на час прийняття розпорядження голови Вінницької РДА № 2134 від 25.12.2006 року позивач був наділений правом на користування землями водного фонду та гідроспорудами (ставками), що займають площу 5,3405 га. та 0,5392 га., та розташовані на території Степанівської сільської ради, за межами населеного пункту.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, проте не виконав обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, що передбачений ч.2 ст. 71 КАС України.

Так, суду не надано доказів того що розпорядження № 2134 від 25.12.2006 року було прийнято з урахуванням наявності: не скасованого державного акту на право постійного користування землею І-ВН № 000161; зауважень та пропозицій до землевпорядної документації, викладених у висновку державної експертизи землевпорядної документації № 1174 від 16.11.2006 року, які не були усунуті;  не враховано вартості переданого права користування земельною ділянкою, яка є частиною статного фонду ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””, яка внесена засновником –державою в особі Регіонального управління Фонду державного майна по Вінницькій області, а також те, що вилучення цієї земельної ділянки призведе до зменшення статутного фонду товариства; дотримання норм земельного законодавства про вилученні земельної ділянки, а також дотримання підстав визначених законодавством, необхідних для такого вилучення.

Крім того, не доведено правомірність вилучення двох земельних ділянок загальною площею 101,1775 га , до яких входять землі водного фонду та гідроспоруди, за рахунок земель товариства з обмеженою відповідальністю птахофабрика “Степанівська”. Так, навіть з урахуванням договору купівлі –продажу від 04.02.2004 року, який окремо оскаржується сторонами у судовому порядку, ТОВ “Степанівська”придбала у ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””лише об’єкти нерухомого майна, а саме споруди та будівлі. Наявність у товариства з обмеженою відповідальністю птахофабрика “Степанівська”земель загальною площею 101,1775 га. відповідачем документально не підтверджено.

У відповідності до ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної  та  комунальної  власності,   можуть   вилучатися   для суспільних  та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ч. 1). Вилучення  земельних   ділянок   провадиться   за   згодою землекористувачів  на  підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  місцевих  державних адміністрацій,  сільських,  селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.   У  разі  незгоди  землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (ч. 10)

Відповідно до ч. 1 ст.151 Земельного кодексу України, юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані  до   початку   проектування  погодити  із власниками землі і землекористувачами  та  сільськими,  селищними, міськими   радами,  державними  адміністраціями, Радою  міністрів Автономної Республіки  Крим,  Кабінетом   Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування  об'єкта,  розмір земельної ділянки та умови її вилучення  (викупу)  з  урахуванням комплексного  розвитку території,  який би забезпечував нормальне функціонування  на  цій  ділянці  і  прилеглих  територіях   усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

     Як видно з матеріалів справи, технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки ТОВ “КАМІА”, питання щодо вилучення земельної ділянки площею 101,1775 га не було погоджено ні з ВАТ “Птахофабрика “Степанівська””, ні з ТОВ птахофабрика “Степанівська”, а тому підстави для її вилучення були відсутні.

Крім того, про наявність порушень при оформленні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки ТОВ “КАМІА”визнано і самою землевпорядною організацією –приватним проектно-вишукувальним підприємством “Еководземпроект”, що відображено в листі останнього № 399 від 07.06.2007 року.

У відповідності до ст.4 Закону України “Про оренду землі”, орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких  перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності,  є сільські,  селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

 Орендодавцями земельних  ділянок,  що перебувають у державній власності,  є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації,  Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет  Міністрів  України  в  межах  повноважень,  визначених законом.

Згідно п. 1 розділу VIII “Прикінцеві положення”Закону України “Про оренду”, до розмежування  відповідно  до  закону  земель  державної  і комунальної власності  орендодавцями  земельних  ділянок  у  межах населених пунктів,  крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські,  селищні,  міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

     Враховуючи сукупність зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що розпорядження голови Вінницької районної державної адміністрації № 2134 від 25.12.2006 року прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

     Суд не приймає до уваги твердження представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ТОВ “КАМІА”про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду встановлений ст. 99 КАС України, що на думку представника третьої особи, являється підставою для відмови в задоволенні позову.

     Так, відповідно до ст. 99 КАС України , адміністративний  позов  може  бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду,  встановленого  цим  Кодексом або іншими законами (ч. 1). Для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,  який, якщо не встановлено інше,  обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна  була  дізнатися  про  порушення  своїх  прав,  свобод  чи інтересів.

     Як встановлено судом, позивач про порушення своїх прав та про розпорядження голови Вінницької районної державної адміністрації № 2134 від 25.12.2006 року дізнався з листа Вінницької  районної державної адміністрації № 1170 від 25.06.2007 року на своє звернення. До суду з позовом про захист своїх прав позивач звернувся 04.03.2008 року, тобто в межах річного строку звернення визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України.

     Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 100 КАС України , пропущення  строку звернення  до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні  адміністративного  позову  за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

     Згідно ч. 1 ст. 50 КАС України , сторонами   в   адміністративному  процесі  є  позивач  та відповідач.

   Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні землями водного фонду та гідроспорудами (ставками) кількості чотирьох штук, що знаходяться поблизу ТОВ “Птахофабрика “Поділля”по вул. Обревського, 1 (ділянка № 1) та одна гідроспоруда (ставок), що знаходиться поблизу провулку Заводського (ділянка № 2 качатник), які займають площу під ставками 5,3405 га та під гідротехнічними спорудами площею 0,5392 га, шляхом розірвання договорів оренди укладених між Вінницькою районною державною адміністрацією та ТОВ “КАМІА”.

     Так, визнаючи протиправним та скасовуючи розпорядження Вінницької РДА № 2134 від 25.12.2006 року, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд також бере до уваги, що згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно  до  якого  органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі  задоволення  адміністративного  позову  суд  може прийняти постанову про визнання протиправними  рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень,  дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав,  свобод, інтересів людини і громадянина, інших  суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження Вінницької районної державної адміністрації № 2134 від 25.12.2006 року.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України,  якщо  адміністративний  позов задоволено частково,  судові витрати,  здійснені позивачем,  присуджуються йому відповідно  до задоволених  вимог,  а  відповідачу  -  відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Квитанцією № 20 від 04.03.2008 року документально підтверджено розмір судового збору що сплачений позивачем, а саме 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 72, 86, 94, 99, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Вінницької районної державної адміністрації № 2134 від 25.12.2006 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь ВАТ "Птахофабрика "Степанівська"" документально підтверджений розмір судових витрат, відповідно до частини задоволених позовних вимог - 1,70 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  29.12.08 

Суддя/підпис/Мельник-Томенко Жанна Миколаївна