№ 3341515, 19.12.2008, Vinnytsia District Administrative Court

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

19 грудня 2008 р.                                                                                    Справа № 2-а-7146/08

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,

При секретарі судового засідання:   Кащук С.В. 

За участю представників сторін:

позивача      :   Залізняка В.А.,

відповідача :   Опанасюка П.П., Клапай К.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський консервний завод"  

до:   Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області 

про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тульчинський консервний завод”звернулось з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001121500/0 та 0001111500/0 від 25.04.2008 року як таких, що не відповідають вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”та порушують право позивача на отримання відшкодування з податку на додану вартість.

Позов мотивовано тим, що 20.03.2008 року та 18.04.2008 року ДПІ у Тульчинському районі було проведено документальні невиїздні (камеральні) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 р. довідка № 74/15/33414908 та лютий 2008 р. довідка №105/15/33414908, якими було підтверджено право TOB “Тульчинський консервний завод”на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі відповідно за січень 2008 р. - 93022,00 грн. та лютий 2008р. - 90817,00 грн.

10.04.2008 року позивач отримав відшкодування згідно вищевказаної довідки за січень 2008 р. у розмірі 93022,00 грн., а також розраховував отримати відповідне відшкодування за лютий місяць 2008 р., але 25.04.2008 р. ДПІ у Тульчинському районі позивачу було вручено листа за № 3821/7/15-00, в якому було зазначено, що вищевказані довідки про підтвердження бюджетного відшкодування з ПДВ не відповідають вимогам діючого в 2008 році законодавства і будуть анульовані. На підтвердження викладеного, відповідачем 25.04.2008 р. було прийнято два податкових повідомлення-рішення за № 0001121500/0 та 0001111500/0, відповідно до яких позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 120172,00 грн. (за січень 2008р.) та знято з відшкодування суму 90343,00 грн. (за лютий 2008р.). Позивач вважає, що такі дії ДПІ у Тульчинському районі суперечать вимогам чинного законодавства, зі слідуючих підстав.

Станом на січень 2008 року у позивача залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті  до  бюджету  за  підсумками  поточного  звітного  періоду  становила 338427 грн., що підтверджується відповідною декларацією за грудень 2007 року. Відповідно до п.п.7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.  

Оскільки позивачем, дотримані умови передбачені законодавством, зокрема і вищезазначеними положеннями Закону, що не заперечується відповідними довідками відповідача по результатах документальних невиїздних перевірок за січень та лютий 2008 року, то, на його думку, вказані податкові повідомлення-рішення прийняті неправомірно та з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому ТОВ “Тульчинський консервний завод”просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0001121500/0 та 0001111500/0 від 25.04.2008 року.

Ухвалою суду від 11.07.2008 року провадження у справі було зупинено до набранням законної сили постановою суду у адміністративній справі №2-а-9186/07 за позовом ТОВ “Тульчинський консервний завод”до Державної податкової інспекції в Тульчинському районі Вінницької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000802300/0 від 21.08.2006 року, вирішення якої безпосередньо пов’язано із вирішенням даної адміністративної справи.

12.11.2008 року ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду провадження у даній справі відповідно до ст.156 КАС України було поновлено, у зв’язку із набранням законної сили рішенням суду у адміністративній справі №2-а-9186/07 за позовом ТОВ “Тульчинський консервний завод”до Державної податкової інспекції в Тульчинському районі Вінницької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000802300/0 від 21.08.2006 року, відповідно до якого позовні вимоги ТОВ “Тульчинський консервний завод”були задоволені частково шляхом скасування податкового повідомлення-рішення №0000802300/0 від 21.08.2006 року.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представники відповідача, натомість, позовні вимоги не визнали та надали письмовий  відзив на позов, в якому зазначено, що 20.03.2008 року та 18.04.2008 року ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області були проведені документальні невиїзні (камеральні) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий 2008 року TOB “Тульчинський консервний завод”. Перевірками встановлено наступне - на підставі п.п.7.7.5. п 7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”зі змінами і доповненнями підлягає бюджетному відшкодуванню податок на додану вартість за січень 2008 року у сумі 93022,00 грн. та за лютий 2008 року в сумі 90817 грн., про що складені відповідні довідки  № 74/15/33414908 від 20.03.2008 року і № 105/15/33414908 від 18.04.2008 року.

11.04.2008 року та 25.04.2008 року до ДПІ у Тульчинському районі було надіслано листи ДПА України “Про надання роз’яснень”та “Про податок на додану вартість”, які зазначають, що Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про державний бюджет країни на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”внесено міни до п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, чим змінено порядок розрахунку суми бюджетного відшкодування. З урахуванням зазначених змін бюджетному відшкодуванню відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7. Закону підлягає частина від'ємного значення, розрахованого згідно з п.п.7.7.1 цього пункту яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Зміни, внесені до п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону відповідно статті 2 розділу ІІI “Прикінцеві положення”Закону № 107-VI набирають чинності з 1 січня 008 року  і діють по 31 грудня 2008 року.

В зв’язку з тим, що на момент проведення перевірок роз'яснення щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства були відсутні, ДПІ у Тульчинському районі анулювало довідки про результати невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень місяць 2008 року № 74/1533414908 від 20.03.2008 року та за лютий місяць 2008 року № 05/15/33414908 від 18.04.2008 року, про що було повідомлено платнику листом від 25.04.2008 року №3821/7/15-00.

А тому, ДПІ у Тульчинському районі 25.04.08 року було проведено документальні невиїзні камеральні) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за січень та лютий 2008 року TOB “Тульчинський консервний завод”, в результаті чого було складено акти №115/15/33414908 та № 114/1533414908 від 25.04.2008 року. Перевірками встановлено порушення п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 та п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме - збільшено суми, що підлягають зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 92440 грн. та у сумі 90343 грн. відповідно до періоду і зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 90343 грн. та 92440 грн. відповідно. На підставі актів ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001121500/0 від 25.04.2008 року на суму 120 172,00 грн. (92440,00 грн. основного платежу та 27732,00 грн. штрафних санкцій) та № 0001111500/0 від 25.04.2008 року на суму 90 343,00 грн.

На підставі вищевикладеного ДПІ у Тульчинському районі позовні вимоги не визнає і просить в позові відмовити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тульчинський консервний завод”зареєстроване в Тульчинській районній державній адміністрації Вінницької області  15.04.2005 року (свідоцтво про державну реєстрацію №11681020000000139) та взято на податковий облік в ДПІ у Тульчинському районі 21.04.2005 року під №772, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, з довідок ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень та лютий 2008 року ТОВ “Тульчинський консервний завод”№ 74/15/33414908 від 20.03.2008 року і № 105/15/33414908 від 18.04.2008 року, позивачеві відповідачем було підтверджено  до бюджетного відшкодування суми відповідно за січень 2008 р. - 93022,00 грн. та лютий 2008р. - 90817,00 грн. Крім того, 10.04.2008 року ТОВ “Тульчинський консервний завод”отримало відшкодування згідно із вищезазначеною довідкою за січень 2008 р. у розмірі 93022 грн.

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої  згідно  з підпунктом  7.7.1  цього  пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені  законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку,  що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його  відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Однак,  Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”внесено міни до п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, чим змінено порядок розрахунку суми бюджетного відшкодування. З урахуванням зазначених змін бюджетному відшкодування відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону підлягає частина від'ємного значення, розрахованого згідно з п.п.7.7.1 цього пункту яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Зміни, внесені до п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону відповідно статті 2 розділу ІІI “Прикінцеві положення”Закону № 107-VI набирають чинності з 1 січня 008 року і діють по 31 грудня 2008 року.

В зв’язку з цим, ДПІ у Тульчинському районі анулювало довідки про результати невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень місяць 2008 року № 74/1533414908 від 20.03.2008 року та за лютий місяць 2008 року № 05/15/33414908 від 18.04.2008 року, і 25.04.08 року відповідачем було проведено документальні невиїзні (камеральні) перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за січень та лютий 2008 року TOB “Тульчинський консервний завод”, та складено акти №115/15/33414908 та № 114/1533414908 від 25.04.2008 року. Перевірками встановлено порушення п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 та п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме - збільшено суми, що підлягають зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 92440 грн. та у сумі 90343 грн. відповідно до періоду і зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 90343 грн. та 92440 грн. відповідно. На підставі актів ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001121500/0 від 25.04.2008 року на суму 120 172,00 грн. (92440,00 грн. основного платежу та 27732,00 грн. штрафних санкцій) та № 0001111500/0 від 25.04.2008 року на суму 90 343,00 грн.

Крім того, судом під час судового засідання встановлено, що ТОВ “Тульчинський консервний завод”у 2006 році зверталося до ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області за відшкодуванням податку на додану вартість, однак за результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №370/23-33414908, на підставі котрого постановлено податкове повідомлення-рішення, в якому наведені висновки, що ТОВ “Тульчинський консервний завод”не мав права на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, оскільки ним було завищено суму бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись із зазначеним податковим рішенням-повідомленням, позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинним та скасування цього рішення. 16 серпня 2007 року Вінницький окружний адміністративний суд позов ТОВ “Тульчинський консервний завод” задовольнив частково, скасувавши при цьому оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постанова Вінницького окружного адміністративного суду була оскаржена ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області до суду апеляційної інстанції. Проте Київський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 16 жовтня 2008 року апеляційну скаргу ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області залишив без розгляду, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду без змін.

А відповідно до ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Вінницького окружного адміністративного суду  від 16 серпня 2007 року набрала законної сили 16.10.2008 року  і на час розгляду даної адміністративної справи є чинною.

Суд задовольняючи позовні вимоги бере до  уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній чи господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як встановлено під час судового засідання суми відшкодування податку на додану вартість та період, за який здійснюється бюджетне відшкодування, є предметом як податкового повідомлення-рішення, що оскаржувалося до Вінницького окружного адміністративного суду в 2007 році, так і податкових повідомлень-рішень № 0001121500/0 від 25.04.2008 року на суму 120 172,00 грн. та № 0001111500/0 від 25.04.2008 року на суму 90 343,00 грн. Оскільки, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, бюджетні відшкодування здійснюються за період, починаючи ще з 2005 року.

Таким чином, під час судового засідання встановлено що, вищезазначені податкові повідомлення-рішення суперечать постанові Вінницького окружного адміністративного суду від  16 серпня 2007 року, яка є чинною на момент розгляду даної справи у Вінницькому окружному адміністративному суді та є обов’язковою для виконання, а вказана постанова скасувала податкове повідомлення-рішення, предмет якого стосується оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0001121500/0 від 25.04.2008 року на суму 120 172,00 грн. та № 0001111500/0 від 25.04.2008 року на суму 90 343,00 грн. Що також в ході судового засідання не  заперечувалося самими представниками відповідача.

Тобто, відповідачем вдруге було відмовлено ТОВ “Тульчинський консервний завод”у бюджетному відшкодуванні ПДВ з тих підстав, стосовно того самого предмету, які вже були розглянуті в постанові Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2007 року і визнані судом необґрунтованими.

Тому, на підставі ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, на думку суду,  податкові повідомлення-рішення № 0001121500/0 та № 0001111500/0 від 25.04.2008 року  суперечать чинному рішенню суду від 16 серпня 2007 року, а отже і нормам чинного законодавств України.  Вони є безпідставними та такими, які не мають під собою правових підстав для виконання.

 Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши надані позивачем докази, прийшов до висновку, що Державна податкова інспекція у Тульчинському районі Вінницької області неправомірно винесла податкові повідомлення-рішення № 0001121500/0 від 25.04.2008 року на суму 120 172,00 грн. та № 0001111500/0 від 25.04.2008 року на суму 90 343,00 грн.

Отже, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено неправомірність вищезазначених податкових повідомлень-рішень, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позовні  вимоги позивача щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, підлягають задоволенню в повному обсязі.  При цьому права позивача потребують судового захисту шляхом скасування податкових повідомлень-рішень № 0001121500/0 та № 0001111500/0 від 25.04.2008 року.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати  з Державного бюджету України. Квитанцією №ПН 1289 від 13 травня 2008 року документально підтверджено судові витрати здійснені позивачем в розмірі 3,4 грн., а тому вони підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001121500/0 та №0001111500/0 від 25.04.2008 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Тульчинський консервний завод" судові витрати в сумі 3 гривні 40 копійок.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  23.12.08 

Суддя      (підпс)                                                                                Сауляк Юрій Васильович

з оригіналом згідно

Суддя

Секретар       станом на 12.01.2009 р. постанова не набрала законної сили